У PinchukArtCentre відкрили дві нові виставки — «Радість» і «Не питаючи дозволу», які об’єднують роботи українських і міжнародних митців та пропонують різні підходи до осмислення досвіду сучасності й недавньої історії. Обидва проєкти вже доступні для відвідувачів у просторі артцентру, повідомляє фотокореспондент reNews Василь Артюшенко.
Виставка «Радість», підготовлена артдиректором центру Бйорном Гельдхофом та кураторкою Олександрою Погребняк, побудована навколо особистих свідчень українських військових і ветеранів. Основою експозиції стали тексти, зібрані ветераном і морським піхотинцем Глібом Стрижком під час інтерв’ю з військовослужбовцями та ветеранками ЗСУ. У цих розмовах ішлося про те, що саме приносить відчуття радості під час війни та як вона проявляється в повсякденному досвіді.
Зібрані історії інтегровані в експозиційний простір поряд із роботами художників і художниць з України та інших країн. Архітекторка й художниця Богдана Косміна візуалізувала ці тексти у вигляді просторових об’єктів, що функціонують як самостійні елементи виставки. Вони співіснують із мистецькими роботами, формуючи цілісне середовище для сприйняття.
Експозиція демонструє різні способи інтерпретації теми — від іронічних і легких до більш стриманих і рефлексивних. Зокрема, інсталяція нідерландської художниці Сімоне Пост, виконана з солодощів, апелює до естетики гри та дитячого досвіду. Водночас у роботах українських мисткинь, серед яких Катерина Лисовенко, Катерина Алійник та Ірина Лоскот, тема радості подана через призму особистого переживання та контексту війни.
Окремим елементом проєкту стане робота Алевтини Кахідзе, яка організовує у стінах артцентру тимчасовий тату-салон. Відвідувачам пропонують зробити татуювання за ескізами художниці. Один із запропонованих образів — квітка ломикамінь, що росте в гірських умовах, — інтерпретується як символ витривалості та відновлення.
Куратори виставки зазначають, що проєкт звертається до досвіду повсякденного життя та фіксує різні форми переживання радості як реакції на складні обставини. Зібрані свідчення та мистецькі роботи формують багатошаровий наратив, у якому індивідуальні історії поєднуються з ширшим соціальним контекстом.
Паралельно в артцентрі представлено виставку «Не питаючи дозволу», кураторкою якої стала Дар’я Шевцова. Вона об’єднує роботи українських художниць, створені у період між 2004 і 2014 роками. У центрі уваги — тема тілесності як способу самовираження та взаємодії з публічним простором.
Експозиція охоплює час після Помаранчевої революції, коли в українському суспільстві відбувалися помітні політичні та соціальні зміни. У цей період мистецькі практики дедалі частіше виходили за межі інституцій і взаємодіяли з міським середовищем. Художниці використовували перформативні та візуальні засоби, щоб реагувати на трансформації, що відбувалися в країні.
У виставці простежується зміна підходів до теми тіла. Якщо раніше вона часто розглядалася як інструмент критики чи провокації, то у 2000-х роках акцент зміщується на дослідження ідентичності, близькості та соціальних норм. У роботах цього періоду тіло постає як вразливий, але водночас активний елемент, через який формулюється позиція авторки.
Окрему увагу в експозиції приділено випадкам цензури та суспільної реакції на мистецькі висловлювання. Серед них — історія виставки «Українське тіло», яку у 2012 році закрили через кілька днів після відкриття, а також інциденти з пошкодженням мистецьких робіт. Такі приклади ілюструють напруження довкола теми тілесності у публічному просторі того часу.
Кураторська концепція також підкреслює роль художніх спільнот і горизонтальних зв’язків, які формувалися в цей період. Вони стали важливим чинником розвитку мистецького середовища та сприяли появі нових форм взаємодії між митцями й суспільством.
Обидві виставки у PinchukArtCentre формують різні, але взаємодоповнювальні підходи до осмислення досвіду — від особистих історій сучасності до аналізу мистецьких практик недавнього минулого. Експозиції вже відкриті для відвідування.
Раніше reNews повідомляло, що у Центрі сучасного мистецтва М17 відкрили другу частину міжінституційного проєкту «Хмарне сховище», який реалізують у межах XVII Платформи культурних ініціатив «Новітні спрямування» та паралельно презентують на кількох майданчиках.