Пантеон героїв в Україні – перелік імен та принципи функціонування закону.
Держава розпочала процес повторного поховання національних героїв в Україні, а в парламенті вже готують законопроект про створення Національного пантеону.
Хто саме увійшов до шорт-листа найвидатніших діячів, де буде зведено пантеон і чому родичі видатних українців іноді просять відкласти перезахоронення до завершення війни – у матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Читайте також: “Пам’ять жива, поки вона потрібна”. Історик пояснив, чи пам’ятає світ уроки Другої світової
Основне:
- Політична воля: Процес перезахоронень зрушив з мертвої точки завдяки створенню Воєнного меморіального кладовища та зацікавленості в проекті на найвищому рівні.
- Фільтр для зрадників: Для майбутнього Пантеону розробляють жорсткі юридичні критерії, які не дозволять поховати там колишніх проросійських лідерів і колабораціоністів.
- Позиція діаспори: Світове українство активно допомагає державі з юридичними дозволами від родичів, однак закликає індивідуально оцінювати кожен випадок перезахоронення.
- Фактор безпеки: Частина родичів історичних постатей просить перенести останки вже після завершення війни через загрозу російських ударів по меморіалах.
- Ідея об’єднання: Головна мета створення Пантеону – об’єднати суспільство навколо спільних героїв і закрити внутрішні історичні спори.
25 травня. Яскравий сонячний день на Національному військовому меморіальному кладовищі. Під лінійку вишикувалися два президенти, чиновники, військові та пластуни, щоб віддати шану лідеру ОУН Андрію Мельнику та його дружині Софії, чиї прах нарешті повернувся на рідну землю.
Один з присутніх лідерів – Віктор Ющенко – давно відомий своїми ініціативами в сфері національної пам’яті. Інший – діючий глава держави Володимир Зеленський, який під час церемонії опустився на коліна біля свіжих могил під новими козацькими хрестами, – ще кілька років тому було важко уявити на подібному заході.
Фото: Володимир Зеленський (president.gov.ua)
Проте часи змінилися, і Україна на найвищому рівні розпочинає масштабний процес повернення видатних постатей, які завершили свої дні за кордоном. Серед них Андрій Мельник – перша, але далеко не остання постать.
Час настав
Ініціативи щодо створення Національного пантеону висувалися ще дуже давно, вперше – ще за часів Леоніда Кучми. Напевно, найбільш активним у цьому плані був Віктор Ющенко, але за його каденції Пантеон так і не з’явився з різних причин: від нестачі фінансування до відсутності єдиного бачення, де його розміщувати.
За часів Януковича тему взагалі заморозили через його проросійський курс. А після Революції Гідності, за каденції Порошенка, – навпаки. Розпочалася масштабна реформа національної пам’яті та декомунізація, проте перезахоронення гальмувалося через відсутність законодавчої бази та готової інфраструктури.
Паралельно з цим все більше актуальною ставала проблема поховань. Зазвичай за могилами видатних українців доглядали члени їхніх сімей або діаспорні громадські організації. Проте з часом все більше з них виявлялися покинутими.
Десь рід покійного просто обірвався, а десь позначаються суворі норми європейського законодавства. У багатьох країнах ЄС місце на кладовищі надається в оренду лише на певний термін (зазвичай 20-30 років). Після цього могилу за законом можуть просто ліквідувати або здійснити поверх неї нове поховання.
Не кажучи вже про чисто фінансову сторону справи – утримання сотень таких місць вимагає значних коштів, які закордонним українським громадам стає все важче збирати через природну зміну поколінь.
Найбільш резонансним у цьому плані став випадок 2017 року в Празі, коли через несплату оренди були примусово ексгумовані останки письменника Олександра Олеся та його дружини, а на їхньому місці планували поховати іншу людину. Тоді кризу ліквідували в екстреному порядку, перевізши прах письменника до Києва.
Головним інституційним бар’єром роками залишалося те, що в країні банально не було куди повертати героїв минулого.
“У нас не було Національного військово-меморіального кладовища. Ми його створили лише зараз. Саме НВМК дозволяє тимчасово переносити останки, щоб вони далі знайшли вже останній спокій у Пантеоні”, – пояснює РБК-Україна голова комітету ВР з гуманітарної та інформаційної політики, член робочої групи по Пантеону Никита Потураев.
З повномасштабним вторгненням Росії ідея Пантеону отримала новий імпульс.
“Раніше було певне бажання, були певні зусилля, якісь нормативні акти приймалися, але зараз є така конкретна політична воля: і президента, і керівника його Офісу. Відповідно, пазли склалися, і процес зрушився”, – говорить РБК-Україна інший член робочої групи, історик Юрій Юзич.
Зараз МЗС вже працює над поверненням десятка військових діячів минулого. До цієї справи держава залучила максимально широкий коло людей: від істориків і лідерів діаспори до чиновників. Ключовими фігурами в координації проекту стали голова Офісу президента Кирило Буданов та його заступник Ірина Верещук.
Проте це лише перший етап. Частину останків перенесуть на кладовище тимчасово. Прах найбільш вагомих діячів згодом буде поміщено в Пантеон.
Зібрати найвидатніших
Згадка про Пантеон закріплена в законодавстві ще минулого року в законі про національну пам’ять. Однак для того, щоб ідея запрацювала на практиці, потрібен окремий профільний акт, який детально регулюватиме всі процедури.
Робоча група вже підготувала чернетку законопроекту, і найближчим часом його планується зареєструвати у Верховній Раді.
У проекті запозичили багато з португальської моделі. Національний пантеон у Лісабоні відомий тим, що є місцем упокоєння не лише політичних і військових лідерів, але й культурних символів нації – поетів, письменників і художників.
Крім того, португальське законодавство чітко регламентує часові рамки та суспільний консенсус, необхідні для надання особі статусу національного героя.
В українському проекті для поховання в Пантеоні наразі є список з близько 40 прізвищ. Як пояснив керівник Офісу президента Кирило Буданов, є два підходи. Перший варіант передбачає затвердження конкретного переліку імен одразу при прийнятті закону як додатка до документа. Другий підхід передбачає створення спеціальної комісії з відбору осіб, гідних вшанування в Пантеоні.
“Якщо дуже коротко, це люди, які очолювали і створювали українську державу в різні часи: Київська Русь, Гетьманщина, Військо Запорізьке Низове. Безумовно, УНР і Гетьманат Павла Скоропадського”, – зазначає Никита Потураев.
Проте, за його словами, критеріїв більше. Окрім чисто історичної ваги постаті, авторам документа довелося виписати складну систему юридичних фільтрів.
“Ясно, що стоять запобіжники, щоб там не опинилися такі люди, як Віктор Янукович. Там не написана його прізвище, але виписані зрозумілі обмеження. Мова не йде про те, щоб чіпати останки людей, які вже мають гідні поховання. Більше того, це символічні місця, такі як могила Тараса Григоровича в Каневі або Лесі Українки на Байковому кладовищі”, – додає Потураев.
Фото: меморіал Тарасу Шевченку в Каневі (wikipedia.org)
Водночас нардеп визнає, що стан поховань на Байковому є вкрай неоднорідним.
В Пантеон можна буде переносити людей виключно через 20 років після їхньої смерті, тобто коли зміниться покоління і можна буде оцінити постать більш неупередженим поглядом. Але тут можливі винятки.
Наприклад, у робочій групі є різні погляди щодо першого президента України Леоніда Кравчука та дисидента, народного депутата багатьох скликань Левка Лук’яненка. Вони відповідають критеріям, щоб бути включеними в Пантеон, але померли зовсім нещодавно.
Читайте також: “Київ віками не мав центру на горі”: краєзнавець про справжню історію Подолу
Водночас у цьому процесі є й чисто безпековий фактор. За інформацією РБК-Україна, частина родичів історичних постатей виступає за перезахоронення вже після завершення російсько-української війни, побоюючись можливих російських ударів по меморіалах.
Незважаючи на це, локація для майбутнього об’єкта вже визначена. Найближчим часом місце розташування Пантеону має офіційно оголосити президент Зеленський.
Кого ще повернуть
Оцінити реальну кількість українських діячів, які повинні повернутися додому з чужини, поки складно, адже списки постійно розширюються.
Як повідомляв Кирило Буданов ще в кінці березня, дипломатичні місії України ідентифікували 98 осіб у 21 країні світу, чиї прах потенційно може бути повернуто на Батьківщину. Але це точно не всі.
“Робота ведеться на сьогодні щодо кількох сотень персон”, – заявив в ефірі телемарафону голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алферов.
Через такий великий обсяг процес розбитий на окремі етапи. На першому пріоритет віддають саме військовим діячам визвольної боротьби.
На території меморіального кладовища для цього виділені два окремі ділянки. На них готують перенесення останків першого десятка діячів – зокрема, командирів Української галицької армії (УГА) Ігната Стефанива, Антона Кравса та Віктора Курмановича.
“Туди, в окремі сектори ми плануємо також переносити тих військових діячів, які багато зробили для захисту Батьківщини, проте за критеріями не підпадають під Пантеон”, – говорить Потураев.
Фото: на НВМК перезахоронять ключових військових командирів минулого (інфографіка: РБК-Україна)
Головнокомандуючі та перші особи визвольного руху згодом повинні знайти спокій безпосередньо в Пантеоні. Проте, оскільки сам Пантеон ще на етапі створення, вони також спочатку будуть поховані на території кладовища і лише потім перенесені на своє постійне місце.
За даними видання, в Пантеон можуть бути включені засновник ОУН Євген Коновалець, генерал-хорунжий Армії УНР Михайло Омельянович-Павленко та останній головнокоманд