Бойові дії в Україні порушують структуру чорнозему та зменшують кількість корисних мікроорганізмів у ґрунті.
Чи небезпечний врожай, вирощений біля зони бойових дій
В цілому, за словами експерта, споживати городину, вирощену неподалік місць, де були бойові дії, “може бути небезпечно”.
“Вибухи, пожежі та використання військової техніки залишають у ґрунті важкі метали, залишки вибухових речовин, паливо та мастила”, – розповіла еколог.
Вона пояснила, що ці токсичні елементи “здатні переходити у вирощені культури й накопичуватися в організмі людини, створюючи серйозні ризики для здоров’я”.
“Додаткову небезпеку становлять нерозірвані боєприпаси, які роблять сам процес обробітку землі смертельно ризикованим”, – зауважила Тимочко.
Вона додала, що бойові дії також:
- порушують структуру чорнозему;
- зменшують кількість корисних мікроорганізмів у ґрунті.
“У результаті – знижується його родючість. А підвищена токсичність впливає на якість врожаю”, – поділилась спеціаліст.
До цього додається також і “ризик забруднення підземних вод”.
“У разі затоплення шахт або руйнування промислових об’єктів, у них можуть потрапляти важкі метали чи навіть радіонукліди, які через ґрунт потрапляють у рослини”, – повідомила еколог.
Чи можна вирощувати культури там, де бойові дії були давно
Дехто вважає, що навіть після війни там, де зараз тривають бойові дії, нічого не можна буде вирощувати впродовж багатьох років.
“Це твердження частково відповідає дійсності”, – визнала Тимочко.
Вона пояснила: “Якщо ґрунт сильно забруднений нафтопродуктами, важкими металами чи токсичними хімікатами, його відновлення справді може тривати десятиліттями”.
“Водночас на частині земель після розмінування та проведення ґрунтової рекультивації з часом можна буде повернути сільське господарство. Але лише після ретельних аналізів”, – розповіла фахівець.
Вона наголосила, що в цілому “вживати продукти з територій, які нещодавно були зоною бойових дій, без перевірки – категорично не можна”.
“Поступове повернення цих земель до агровикористання можливе. Але воно потребує часу, очищення та постійного моніторингу стану довкілля”, – підсумувала еколог.