У Лос-Анджелесі у ніч на 16 березня відбулася 98-ма церемонія нагородження премії «Оскар». Найбільше нагород отримала американська чорна комедія з елементами трилера «Одна битва за іншою», у якій зіграли Леонардо Ді Капріо та Шон Пенн. Стрічка здобула шість статуеток, зокрема відзнаку за найкращу чоловічу роль другого плану для Пенна.
Церемонія також привернула увагу через відсутність самого Пенна під час оголошення перемоги. За інформацією The New York Times з посиланням на анонімні джерела, актор у цей час перебував в Україні. Нагороду від його імені прийняв Кіран Калкін, який вручав статуетку в цій категорії.
Помітною частиною шоу став вступний монолог ведучого — коміка Конан О’Браєна. Він жартував про номінантів, політику та зірок у залі, зокрема про Ді Капріо, якого назвав «королем мемів». Під час виступу на екрані показали відомі кадри з актором із фільмів «Джанґо вільний», «Одного разу в Голлівуді» та «Великий Ґетсбі».
Окрему дискусію викликали результати в документальній категорії. Перемогу здобула стрічка «Містер Ніхто проти Путіна» режисера Давіда Боренштейна, створена разом із російським учителем Павлом Таланкіним. Фільм присвячений пропаганді війни в російських школах. Під час промови Таланкін закликав «зупинити всі війни заради майбутнього дітей», однак не згадав російсько-українську війну, що спричинило критику з боку українських користувачів соцмереж.
Обурення також викликало те, що серед номінантів не було української документальної стрічки «2000 метрів до Андріївки». У соцмережах українці писали, що фільм про події війни в Україні заслуговував на увагу кіноакадемії.
В українському сегменті інтернету активно обговорювали й інші моменти церемонії. Військовий журналіст Ілля Пономаренко пожартував, що Пенн міг пропустити нагородження заради борщу в Києві, а комік Василь Байдак публічно висловив невдоволення результатами документальної номінації.
98-ма церемонія «Оскар», на думку частини оглядачів, запам’яталася не стільки списком переможців, скільки стриманою атмосферою та відсутністю гучних політичних заяв. Попри війну та глобальні потрясіння, зі сцени лунали переважно загальні промови про мир без конкретних згадок про агресора, а у фокусі опинилися історії, які критики називають безпечними для міжнародної аудиторії.
Чому Голлівуд, що десятиліттями претендував на роль морального авторитета вільного світу, нині уникає гострих тем — про це йдеться у статті Петра Катеринича та Івана Нерсесова «Оскар-2026»: анатомія політичної імпотенції та занепад американського месіанства».