Орнітолог Ганна Кузьо в інтерв’ю РБК-Україна про горобців, рідкісних птахів і міграцію

Орнітологиня Ганна Кузьо (фото надала Ганна Кузьо)

Що відбувається із птахами в Україні, чому зникають горобці й зростає кількість голубів, що насправді означає пташиний спів, і чи дійсно сови найрозумніші, а лебеді – найвірніші, – в інтерв’ю РБК-Україна.

Головне:

• Птахи як індикатори змін: що відбувається із пернатими в Україні
• На межі виживання: яка зараз ситуація із червонокнижними птахами
• Чому в Україні зникають горобці й чи загрожує це сільському господарству
• Голуб сизий: як птах оселився у містах і що з його популяцією зараз
• Чому птахи літають у вирій і чи “відмовляться” від міграції через теплі зими
• Не романтика, а прояв агресії? Що насправді означає пташиний спів
• Не тільки папугу. Кого з птахів можна “навчити говорити”

Світ птахів в Україні змінюються на очах. Одні види зникають через втрату середовища та активне використання пестицидів на полях, інші пристосовуються до жорстких реалій і навіть залишаються зимувати у нас. Разом із тим в країну приходять нові види: під Одесою вже кілька років гніздяться рожеві фламінго, тоді як степових видів стає все менше через знищення їх природних біотопів.

“Зараз українці можуть краще зрозуміти пташок: ми через війну теж втрачаємо домівки, і те саме відбувається з багатьма пернатими”, – каже орнітологиня, координаторка екоосвітнього напрямку Франкфуртського зоологічного товариства в Україні Ганна Кузьо.

РБК-Україна розпитало Ганну про те, що відбувається з птахами в Україні, які види під найбільшою загрозою та чи “відмовляться” перелітні пернаті від міграції через теплі зими.

Птахи як індикатори змін: що відбувається із пернатими в Україні

– Що відбувається з популяцією птахів в Україні? Які тенденції відстежуєте?

– Щоб говорити про динаміку, потрібен регулярний моніторинг птахів. У нас його здійснюють тільки у природоохоронних територіях: заповідниках, національних парках, заказниках тощо. Але отримані за багато років дані можуть свідчити про популяцію лише на конкретних ділянках, а не в цілому в Україні.

На решті територій окремі орнітологи можуть лише спостерігати й на основі цих даних відмічати зміни популяцій. Але якщо не рахуємо птахів кількісно щороку, не можемо це стверджувати.

Натомість у Європі з 1980-х триває дослідження популяцій звичайних видів. Щороку їх рахують і відстежують динаміку. Наприклад, мене часто запитують, чому зникли снігурі. Вони не зникли, але за останні десятиліття їх справді стає менше в Європі і, ймовірно, у нас така тенденція теж є.

Орнітологиня, координаторка екоосвітнього напрямку Франкфуртського зоологічного товариства в Україні Ганна Кузьо (фото надала Ганна Кузьо)

– В одному із попередніх інтерв’ю ви сказали, що саме птахи є індикаторами стану природи. Чому так?

– Наведу приклад з власних досліджень. У нас раніше було багато жовтих плисок – це пташка, яка живе на пасовищах, луках, полях. Колись це був надзвичайно поширений вид, а зараз – її треба шукати. Поля нібито нікуди не поділися, а от жовтої плиски нема. Власне у цьому випадку пташка виступає індикатором, що на цих полях щось змінилось.

Жовта плиска – це комахоїдний вид, а на полях почали застосовувати нову стратегію сільського господарства, засівати інші культури, використовувати пестициди. Це все впливає на комах. І вже бачимо, що по всій Україні жовтих плисок масово стає менше. У Європі така ж тенденція. Також через занепад тваринництва заростають пасовища кущами, кропивою тощо, і у таких видозмінених середовищах плиска вже не може гніздитися. І це лише один приклад.

У лісах на заході України живе вид дятла жовна чорна. Він водиться лише в там, де є мертва деревина, бо харчується личинками мурашок, які розвиваються у ній. Відповідно, якщо ліс постійно вирубують і лишаються тільки молоді культури, жовна чорна там не житиме.

Цей дятел щороку робить собі нове дупло, а в попереднє мають змогу заселитися пташки, які самі не можуть зробити дупло. Наприклад, деякі сови і навіть червонокнижні види, такі як сичик-горобець, або рідкісний голуб-синяк. Тобто, жовна чорна робить ліс придатним для життя й для інших видів. І таких, на перший погляд, неочевидних екологічних взаємозв’язків є багато.

Плиска жовта перебуває під захистом Бернської конвенції (фото: Вікіпедія)

– Чи є дані, як війна в Україні впливає на птахів?

– Війна досі триває, відповідно нема можливості порівняти, що було до і стало після. Деякі заповідники зараз окуповані – орнітологічний моніторинг там зупинили. Деякі навіть після деокупації не відновились на повну, бо багато працівників виїхали через небезпеку працювати поблизу фронту. Так сталось із “Національним парком Святі Гори” (розташований під Слов’янськом на Донеччині, – Ред.). Тому інформації обмаль.

Червонокнижні види на межі виживання: які птахи під загрозою

– А що зараз відбувається із червонокнижними видами?

– Такі види як лакмусові папірці для екосистем. Вони мають специфічні потреби, тому найбільше страждають від змін. Водночас для видів, які вміють пристосовуватися, загроз менше.

Наприклад, колись лелека білий жив у природі, гніздився на деревах, потім переселився до людей і почав робити гнізда на будівлях. Коли архітектура покрівлі змінилася, – птах перейшов на електричні стовпи. Йому головне, щоб були харчі поруч, якісь водно-болотні угіддя, бо лелека ловить жаб, риб і змій.

Тобто змінилось навколишнє середовище і птах пристосувався. А його близький родич лелека чорний – рідкісний вид, занесений до Червоної книги України. Він живе в лісах і гнізда робить тільки на деревах подалі від сіл, доріг і місць, де ведеться вирубка лісів. Звісно, йому складніше знайти місце для гніздування, бо тихих куточків стає значно менше.

До повномасштабного вторгнення ми знали, що значна частина української популяції дрохви гніздиться в “Асканії-Новій”. Це найбільший птах в Україні, який може літати (самці досягають розміру понад 1 м завдовжки і можуть важити до 18 кг, – Ред.). На вигляд вони схожі на індиків. Цей вид може жити тільки в степах, а оскільки у нас майже всі степи розорані, а степова зона частково окупована, зокрема “Асканія-Нова”, то ми не знаємо, чи залишились дрохви взагалі.

Дрохва євразійська є найбільшим птахом в Україні, який літає (фото: Вікіпедія)

Степових птахів стає все менше, бо степи перетворили на посівні площі. А обробка полів пестицидами зменшує шанси на виживання будь-якої тварини в такому жорсткому середовищі.

Тому з роками ситуація з рідкісними птахами не покращується. У 2021 році Міндовкілля підготувало оновлений список Червоної книги і туди потрапили ще 3 види птахів, які в 2009-му у попередній редакції книги вважалися не рідкісними. Зараз вже під охороною 90 видів птахів. Саме зміна біотопів є причиною номер один у всьому світі, що призводить до втрати видів.

Тому для збереження рідкісних птахів потрібно розуміти, що необхідно зберігати їх домівки, тобто біотопи, які важливі для них.

Люди розуміють, чому треба охороняти ліс, але їм важко пояснити, навіщо зберігати природні луки, степи, болота. В усіх цих екосистемах є свої характерні рослини, комахи, тварини. І якщо жовта плиска водиться на луках і пасовищах, то в лісі вона жити не буде. Відповідно, якщо втратимо луки, то втратимо і цю пташку. Але на луках живе не тільки жовта плиска, там і трав’янки, і деркач, і сорокопуд терновий, і багато інших пташок.

Втім, знаходяться люди, які самовільно розорюють ділянки навіть на природоохоронних територіях, щоб там щось посіяти. І постфактум, навіть оштрафувавши порушника, вже нічого не зміниш, бо біотоп буде знищений. На жаль, у нас ігнорують правила, серед масового населення України немає усвідомлення, що таке природні екосистеми та в чому їхня цінність.

Дійсно, людині в Києві чи у Львові наявність жовтої плиски на луках нічого особисто не дасть. Але ця пташка – індикатор змін в екосистемі. Якщо будуть природні луки біля річок, ті будуть здоровими, правильно функціонуватимуть, вода краще очищуватиметься. А ми – п’ємо воду. Грубо кажучи, ми не залежні безпосередньо від пташки, яка вказує на зміни в екосистемі, але ми залежні від самої екосистеми.

Так само із лісом – нам потрібно, щоб він був здоровим і продукував кисень. А для цього там має бути величезна система з комахами, з грибами, з різними видами тварин і птахів.

Подібні приклади можна навести і про степи, болота чи інші екосистеми.

Міські птахи: чому зникають горобці й що з популяцією голубів

– Торік у пресі була інформація, що у нас скорочується популяція горобців. Чому так відбувається?

– Горобець хатній живе виключно поруч з людьми. Він почав селитися біля нас настільки давно, що не залишилося писемних згадок, коли цей горобець жив у диких умовах. Є припущення, що він з людьми, відколи з’явилися перші поселення. Відповідно, цей вид залежить від нас.

Коли населені пункти були переважно сільськими, горобцям було ідеально поруч з людьми: ті вирощували сільськогосподарські культури, тримали худобу, яку годували і птахам теж завжди було що їсти.

У містах ситуація була гірша, бо не було такого доступу до зерна, як у селі. Але колись в містах використовували коней для транспорту, і птахи могли харчуватись поруч з кіньми, а також шукати неперетравлене зерно з посліду. Після промислової революції, коли машини почали замінювати коней, горобців у містах стало значно менше. Тоді в західних країнах Європи почали з’являтись перші наукові спостереження про це.

Популяція горобців хатніх скорочується в Україні (фото: Getty Images)

Зараз горобці вже наче навчились жити в містах без коней, серед машин і будинків, але знову йде спад їхньої популяції. Таку тенденцію спостерігають у багатьох європейських містах. Сучасні науковці припускають, що на це є кілька причин.

Раніше горобці у містах могли харчуватись на смітниках. Коли з’явилися сміттєві пакети і закриті контейнери, птахам стало складніше знаходити їжу. Якщо голуб може щось роздзьобати, бо він сильніший, то горобцям так не вдається.

Крім того, горобці живуть колоніями. Їм потрібні якісь шпарини чи купи хмизу. А сучасні будинки зводять так, що горобці не мають можливості там зробити гнізда.

Також горобці не літають високо, їм потрібне щось при землі. Якщо на території зробили благоустрій, розчистили кущі й посадили декоративні дерева, то горобцям не буде де водитись.

– Горобці годують своїх пташенят личинками, гусінню і комахами, у тому числі й шкідниками. Скорочення популяції цього виду може негативно вплинути на сільське господарство?

– Історія знає показовий приклад, коли в Китаї Мао Цзедун наказав масово нищити горобців, бо ті з’їдали зерно. Але потім через це стався голод, бо шкідники з’їли урожай. Тоді навіть почали завозити цих птахів в країну. Втім, сказати, що у нас стільки горобців, що впливають на сільське господарство, буде некоректно.

Зміна популяції хатніх горобців у Європі з 1980-го по 2023 роки (скриншот сайту pecbms.info)

– А що зараз із популяцією голубів у містах?

– В Україні є три види голубів і два види горлиць. У містах водиться голуб сизий – це нащадок одомашненого сизого голуба. Взагалі, голуб сизий живе колоніями в скелях. В Україні лише в Криму, ймовірно, є популяція диких сизих голубів, а в Європі – в Іспанії, Португалії, де скелясті урвища біля моря.

Століттями люди одомашнювали цей вид, навіть знаємо, що княгиня Ольга їх використовувала (легенда свідчить, що начебто вона їх направила проти древлян, щоб помститись за вбивство чоловіка, – Ред.). Бувало, що нащадки одомашнених голубів тікали від голубарів і гніздилися самостійно. Так і утворились міські популяції.

У Львові з 1990-х років втричі зросла популяція голуба сизого. Детально кількість цих птахів досліджував орнітолог Андрій Бокотей. В інших містах, ймовірно, їх кількість не зменшилась, бо вони дуже пластичні в екологічному плані й легко пристосовуються до всього. На відміну, від горобців, їм все в місті підходить.

Вони харчуються на смітниках, і навіть коли переносять якісь збудники, самі не часто хворіють. Вони дають потомство навіть, коли хворі або покалічені. Їхні гнізда розташовані переважно на теплих горищах, відповідно, вони не залежать від зими.

Якщо дикі птахи можуть дати потомство тільки у теплі пори року, бо треба багато їжі для вигодовування. То міські голуби, завдяки тому, що гніздяться у теплі й мають постійний доступ до їжі, можуть давати 7-8 кладок яєць за рік. Це одна з причин, чому голубів стає більше.

Міграція та екзотичні види: як зміни клімату впливають на птахів

– Деякі орнітологи говорять, що вже є поодинокі випадки, коли перелітні види залишаються у нас зимувати, бо нема сильних морозів. Про що це свідчить?

– Міграція буває різна. Наприклад, в’юркові птахи недалеко відлітають – тільки на південь Європи. Тому таким мігрантам легше пристосуватися до наших м’яких зим або на довше тут затриматись.

Але є інша категорія птахів, які летять аж у центр або на південь Африки. У них більше все прилаштовано до “графіка”, який залежить від тривалості світлового дня. Коли той зменшується, гормональний фон змінюється і їх тягне летіти на південь.

Взагалі, міграція – це дуже складна і небезпечна авантюра. Лелеки летять більш як 2 тисячі кілометрів в одну сторону, а тоді повертаються. Є високі ризики загинути по дорозі. Насправді залишитися на місці – це досить розумно. Але багатьом птахам тут нема що їсти, якщо в нас морозна зима. Вони змушені відлітати, щоб вижити.

Втім, все частіше бачимо, що лелеки залишаються. Якщо раніше тут зимували слабкі особини, то зараз – нащадки тих, які вижили тут, тобто пішла адаптація.

Облік птахів в орнітологічному заказнику “Чолгинський” (автор фото Юрій Фомін)

Лелека здатний перенести кілька тижнів “посту” взимку при короткочасних морозах, бо має жирові запаси. Це не синичка, якій треба їсти щодня. Навіть весною після повернення з міграції буває завалює снігом, але лелеки це переносять. Вони йдуть ближче до теплотрас, харчуються на смітниках. А от дрібні птахи вразливіші до таких екстремальних погодних умов.

Попри певну тенденцію, птахи не перестануть літати у вирій. Одна з теорій стверджує, що міграція виникла, ще в льодовиковий період, коли птахам треба було перелетіти на тисячі кілометрів до тепла. Цьому пристосуванню тисячі років, і якихось 10 років потепління – не може разюче змінити міграцію усіх видів птахів.

– Вже зараз під Одесою у Тузлівських лиманах селяться рожеві фламінго. Які ще екзотичні види можуть в найближчі десятиліття у нас з’явитись?

– В Чернівцях вже кілька років гніздяться папуги Крамера. Це не зовсім пов’язано з кліматом, але м’які зими йому тільки на руку, чи радше “на крило”.

Колись цих папуг утримували в Європі у клітках, вони іноді потрапляли в природу, втікали і почали жити як дикий вид птахів. Спершу папуга Крамера водився на півдні Європи, зараз вже є в Британії, Німеччині й дійшов до України.

Пошуки місць гніздування косарів та рудих чапель на Закарпатті (автор фото: Марʼяна Левицька)

Цікавинки про птахів: що насправді означає їхній спів, як довго живуть крилаті і чи мають зуби

– Як довго можуть прожити птахи? І як вони старіють?

– Найдовше живуть птахи в неволі. У зоопарку їх годують і їм нічого не загрожує, а в дикій природі більше ризиків. Коли птах старіє і стає слабшим, він не може достатньо добути їжі, часто стає здобиччю хижаків.

Те, що круки живуть 300 років – це байка. Насправді є зареєстровані випадки, коли окремі екземпляри доживали в зоопарку до 70 років. Також існують зафіксовані рекорди папуг, які живуть понад століття. Але це винятки. У дикій природі кілька десятків років життя – це вже добре.

Мені подобається історія самиці альбатроса гавайського на ім’я Віздом – з англійської перекладається “мудрість” (вона є найстарішим диким птахом, вік якого достеменно відомий, а також найстарішим закільцьованим птахом. Віздом вилупилась у 1951 році, – Ред.). Їй уже понад 70 років, вона величезну кількість часу проводить в польоті над океанічними хвилями, має гарну фізичну форму і досі приводить потомство.

До речі, птахи не живуть в гніздах. Вони їх використовують суто для відкладання яєць і вигодовування пташенят, поки ті не будуть здатні покинути гніздо.

Самиці альбатроса гавайського на ім’я Віздом уже 74 роки (фото: Вікіпедія)

– Чи є птахи, окрім папуг, які здатні освоїти людську мову?

– Папуги дуже розумні, вони імітують наші звуки, зчитують інтонацію, запам’ятовують конкретні слова, але вони не освоюють мову.

Вони можуть навчитись певних команд, розуміти їх як собаки, повторювати, але це імітація. Воронові птахи, той самий крук теж здатний гарно імітувати звуки. А сойка може навіть “нявчати” і “гавкати” – так дражнить котів і собак.

Шпак не настільки розумний, як воронові птахи чи папуги, але він має дуже потужний вокальний апарат і часто імітує звуки інших птахів. Так він ніби збагачує свою пісню. Взагалі, пісня у птахів – це прояв агресії. Самці таким чином показують, які вони “круті”. І чим цікавіша буде їхня пісня, тим більше це демонструватиме іншим самцям, що вони “крутіші”. Це такий вокальний батл.

Тобто птахи можуть копіювати певні звуки і навіть слова, але для цього мають чути їх постійно, відповідно, мають жити в неволі. У мережі є навіть відео, на яких шпаки імітують слова. Але в них не настільки потужний інтелект, як у папуг чи собак, вони не розуміють команд.

– Тобто будь-який пташиний спів – це прояв агресії?

– Так, просто треба розуміти, що у птахів є різні типи звуків і пісня одна із них. Пташину пісню переважно виконують самці. І це не романтика, а прояв агресії. Весною довжина світлового дня зростає, гормони фізіологічно зміняються і, жартома кажучи, “тестостерон б’є” в голову. Самці вибирають для гніздування територію і завдяки пісні позначають її, щоб інші самці не зайняли.

І на цю агресію вже ведеться самка. Вона бачить, як сильний самець відстоює територію і розуміє, що з ним буде чим годувати дітей. Тобто вона ведеться на цю агресію, насправді. Він співає не для неї, а для інших самців.

– Чому пташки найбільше співають вранці?

– Це спричинено гормонами, які залежать від освітлення. На світанку дійсно найбільше співають, а другий пік – перед сутінками, коли м’якше освітлення. Але все залежить від виду. Є такі, що співають ще до світанку, є такі, що вже після сходу сонця, а дехто взагалі вночі.

– Чи мають птахи зуби?

– У птахів зубів нема. Еволюція “скинула” все зайве. Це одне із пристосувань до польоту, бо в організмі птахів все працює так, щоб вони були легшими: кістки пористі, щоб менше важили, пір’я певної структури, щоб було легким, мало кишок і швидкий обмін речовин, щоб птахи майже одразу випорожнювались.

Деякі птахи, яким потрібно щось “пережовувати”, наприклад голуби і кури, заковтують гастроліти – маленькі камінці. Вони як жорна допомагають перемелювати зерно.

Кільцювання молодого мартина в заказнику “Чолгинський” (автор фото: Олексій Дубовик)

–​​​​​​​ З казок маємо уявлення, що сова – найрозумніший птах, а ворона – дуже хитра. Це правда чи міф?

– Всі воронові птахи досить інтелектуальні. Сойка, грак і ворона можуть спостерігати, як білочки в парку ховають горішки, а потім вони самі розкопують їх. Також можуть красти їжу з миски кота чи собаки. Але найрозумніші серед воронових – круки, вони використовують предмети як інструменти для того, щоб щось зробити. Наприклад, паличкою можуть щось виколупувати. Це ознака інтелекту. Деякі науковці, вважають, що ці птахи розумні, як шимпанзе.

А от серед сов, які живуть в Україні, розумні тільки великі, наприклад пугач. У дрібних сов більше інстинктивна поведінка, а інтелекту мало.

Люди сприймають сов, як розумних, бо ті мають бінокулярний зір – очі розташовані в одній площині. Це нагадує людське обличчя. Тому підсвідомо нам видається, що перед нами розумна істота. У всіх інших птахів очі розташовані по боках.

– А лебеді дійсно є еталоном вірності?

– Лебеді – птахи, які створюють моногамну пару. Вони з року в рік тримаються одною парою. Але це не тільки лебеді, снігурі так само роблять. Але про снігурів такого не говорить, хоч ці самці навіть взимку переважно проводять час зі своїми самицями.

Лебеді дійсно вірні. Але твердження, що якщо один з пари гине, інший закінчує життя суїцидом – це міф. Насправді лебідь шукає нового партнера, бо найперше треба вижити самому, а тоді – дати потомство. Це найсильніші інстинкти. І так само в лелек. Вони теж вірні один одному, прилітають на одне гніздо, але якщо хтось загине, вони не будуть холостякувати все життя.

Насправді світ птахів дуже різноманітний. В Україні можна зустріти понад 400 видів. Поруч з нами є багато птахів, кожен з яких особливий та цікавий. Я заохочую цікавитися ними, адже навіть у містах ви можете спостерігати понад 100 видів. Придивляймося та прислухаймося до них.