Опції, які зникли з сучасних авто
Від покоління до покоління автомобілі стають все більш досконалими. Але це не значить, що вони в усьому стають кращими за машини минулих генерацій. Пригадуємо, яких зручних опцій позбулися автомобілі за останні два-три десятки років.
Про кілька дрібниць, які робили автомобілі наших дідусів зручнішими за нинішні, читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці статті були використані матеріали Autocentre і AutoBild.
Форточка-вітровик
Були часи, коли кожна машина (навіть найдешевший “Запорожець”) в базі мала такий нехитрий пристрій. Скляна кватирка поверталася на осі таким чином, що нею можна було організувати або витягування повітря з салону надвір, або спрямування його в салон з вулиці. В першому випадку це був ефективний засіб вентиляції та протистояння запотіванню лобового скла, в другому виходив замінник кондиціонера (майже без перебільшення) під час руху на малій швидкості. На деяких машинах такі вітровички були не тільки на передніх дверях, а й на задніх.
Спальні місця в салоні
Сидіння, які розкладаються у велике двоспальне ліжко, були нормальним атрибутом у більшості машин аж до 1970-х років минулого століття. Щоб ложе виходило максимально рівним, конструктори вдавалися на різні хитрощі, типу важільних механізмів для піднесення передніх сидінь і підпорок для підтримування розкладеної спинки переднього дивану. До речі, передній диван, який колись займав місце двох нинішніх окремих сидінь – ще одна втрачена опція, хоч і не однозначно правильна.
Двірники на фарах
Це був дуже корисний пристрій, який міг легко впоратись не тільки з присохлим брудом, а й з кригою, не говорячи вже про мокрий сніг. І все це, на відміну від нинішніх омивачів, не обов’язково з шаленою витратою рідини-незамерзайки. Тому що скляне скло (саме так!) фар легко витримувало роботу щіток “на суху”. Так, цей механізм не був геть простим, але і дорогим теж не вважався – ним комплектували у тому числі і масові автомобілі наприклад, класу нашої “Таврії”. Власне, урядові лімузини також.
Лампочка під капотом
Чимало моделей авто мало такий девайс ще у 1970-ті, а раніше різного роду ліхтарики, плафони і бра були просто неодмінним атрибутом підкапотного простору. Не тільки тому, що машини весь час ламалися – а тому, що вони в рази частіше потребували обслуговування типу контролю оливи та охолоджуючої рідини – і відповідно, їхнього доливання. На щастя, в наш час робити ТО в дорозі доводиться тільки геть недбалим водіям. Але ж доливати, наприклад, незамерзайку омивача в ранні зимові сутінки було б зручніше при світлі лампочки, а не мобільного телефона.
Велюрова оббивка сидінь
Так, були часи, коли велюровий салон був нормальною справою навіть у найдешевшій комплектації масової народної моделі. Справа не у тому, що хтось десь жив надто багато, а в пануючій тоді іншій шкалі автомобільних цінностей. Достатньо сказати, що такий самий велюр в ті роки використовувався і в інтер’єрах представницьких лімузинів-“членовозів” (а ніяка не шкіра!). Якщо дозволите, додамо, що в ті ж таки 1960 – 70-ті разом з велюром на сидіннях в тих самих сімейних седанчиках можна було побачити м’який і ворсистий килим на підлозі.
Якщо коротко
Не відкриємо секрету, якщо скажемо, що раніше і трава була зеленіше, і дівчата гарніше, і автомобілі міцніші та “жирніші”. Але системи і опції, про які ми згадуємо вище, загубилися у минулому через об’єктивний хід прогресу: пріоритети масового споживача стали іншими. Принаймні, так вирішили автовиробники, які за ті опції відповідали.
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало, як відрізнити кросовер від позашляховика.