У Музеї Івана Гончара відкрився виставковий проєкт «Окупована спадщина», який через відтворення традиційного одягу розповідає про культурну ідентичність регіонів України, що нині перебувають під тимчасовою окупацією. Виставка покликана зберегти пам’ять про унікальну спадщину, яку ворог намагається знищити або підмінити.
Проєкт об’єднує реконструкції народного вбрання, створені на основі історичних джерел, архівних знімків і зібраних до війни усних свідчень. Над експозицією працювали десятки спеціалістів — від етнографів і музейників до майстринь вишивки, крою, ткацтва та виготовлення традиційних прикрас. Їхня праця стала формою спротиву культурному знеособленню, до якого вдається росія, послідовно нищачи українські пам’ятки на окупованих територіях.
Через неможливість доступу до цих регіонів досі немає точної інформації про масштаби руйнувань. Але втрата культурної спадщини — це не лише фізичні збитки, а й спроба стерти колективну пам’ять. Виставка, в цьому контексті, стає відповіддю — символом внутрішньої стійкості, пошани до власного коріння та права на майбутнє.
Ініціаторами проєкту виступили громадська організація «Всесвітній День Вишиванки» та Центр фольклору та етнографії КНУ імені Тараса Шевченка. Автори концепції — письменниця, режисерка та громадська діячка Леся Воронюк і етнограф, кандидат історичних наук Володимир Щибря. Реалізацію підтримали міжнародний фонд ALIPH, Європейський Союз і Музей Івана Гончара.
«Окупована спадщина» — це не лише про минуле. Це про спадок, що формує українську тотожність сьогодні й слугуватиме опорою для майбутніх поколінь.
Попри тиск, репресії та постійні загрози, мешканці тимчасово окупованих територій не припиняють чинити спротив. Минулого тижня, до так званого «дня росії» активісти Руху спротиву «Жовта стрічка» провели масштабну акцію, вкотре продемонструвавши: окупація — тимчасова, а воля до свободи — незламна. Під жовтою символікою об’єднуються ті, хто щодня ризикує життям заради правди й пам’яті про українську державність.