Мстислав Чернов де зараз і чим займається, факти біографії

Мстислав Чернов (фото: Getty Images)

Фото і відео Мстислава Чернова з окупованого Маріуполя на початку війни стали одними з перших, які розкрили світу правду про воєнні злочини росіян проти українців. А документальна стрічка “20 днів у Маріуполі”, змонтована на основі цих кадрів, принесла режисеру і його команді “Оскар” та низку інших нагород.

РБК-Україна розповідає про те, як Мстислав Чернов став воєнним кореспондентом, зафіксував події в окупованому Маріуполі та над чим він працює зараз.

  • Коли і як Мстислав став фотографом і воєнним кореспондентом
  • Як Чернов з командою зняв фільм про Маріуполь
  • Де зараз режисер і чим займається

Коли і як Мстислав став фотографом і воєнним кореспондентом

Мстислав Чернов – український режисер, відеограф, фотограф, воєнний кореспондент і письменник.

Народився Мстислав у 1985 році у Харкові. Фотографією почав займатися у двадцятирічному віці. Його кар’єра розпочалася з місцевого інформаційного агентства MediaPort. У 2008 році він отримав першу премію на місцевій фотовиставці “Харків. Місто очима городян”. У цьому ж році відбулася його перша виставка фотографій Musica per somnia.

У 2013 році Чернов здобув перше місце у конкурсі Фотограф року в номінації “Документальна фотографія”, також став переможцем Pentax Awards Ukraine та конкурсу “Кращий прес-фотограф України” у номінації “Портрет”. Тоді ж він очолив громадську організацію “Українська асоціація професійних фотографів”.

У цьому ж році Мстислав перейшов від художньої та документальної фотографії до висвітлення конфліктів та воєн. Поштовхом до цього стали протести у Стамбулі у парку Гезі та на майдані Таксим, свідком яких він став.

Коли в Україні розпочався Євромайдан, Чернов фіксував там події як кореспондент MediaPort та Unframe. Під час роботи на нього кілька разів нападали. У січні 2014 року він отримав травми ніг та очей від уламків світло-шумової гранати, яку у нього навмисне кинув поліцейський.

Мстислав Чернов є володарем численних премій та нагород (фото: Getty Images)

З літа 2014 року Чернов почав працювати журналістом Associated Press . Йому вдалося зробити одні із перших світлин місця падіння малайзійського боїнга 777 , який збили росіяни 14 липня під Донецьком. За ці кадри його згодом нагородили премією “Молодий талант року” від Королівського телевізійного товариства.

Протягом наступних років він як журналіст Associated Press висвітлював теми воєнних, соціальних конфліктів, глобальної кліматичної кризи. Чернов працював у Іраку, Сирії, Лівії, Афганістані, Нагорному Карабаху, Секторі Газа, Європі та Азії.

Також документував міграційну кризу в Греції, Македонії, Хорватії, Словенії, Угорщині, Австрії та Німеччині. Згодом знімав перебіг пандемії Сovid-19 в Україні.

Чернов брав участь у проектах ООН, Міжнародного комітету Червоного Хреста та інших міжнародних громадських організацій. Його фотографії та статті публікували у голових світових виданнях, таких як NY Times, Washington Post, Independent, Telegraph, BBC, Forbes, Dailymail та ін.

У 2020 році Чернов видав роман, який писав протягом 8 років, “Часи сновидінь”. У ньому він розкрив роль медіа у створенні публічного колективного досвіду.

Як Чернов з командою зняв фільм про Маріуполь

У перший день повномасштабного вторгнення Росії в Україну Чернов разом із командою Associated Press приїхав у Маріуполь. Протягом 20 днів фотограф фіксував події у місті: обстріли окупантів, роботу лікарів, жертв серед цивільних. Він один із перших зняв наслідки російської атаки на пологовий будинок №3.

Частину матеріалу йому вдалося відправити Associated Press через інтернет. На той момент у місті було лише одне місце, де ще ловив зв’язок.

Останнє, що сфотографував Мстислав у Маріуполі – тіло загиблого немовляти.

“Я досі пам’ятаю те відчуття провини, яке у мене було, коли я виїжджав з Маріуполя. У мене перед очима кілька днів стояло тіло цієї маленької дитини, яке залишилось у підвалі лікарні. Після того, як ми поїхали, люди в Маріуполі залишились без “голосу”, який би міг розповісти про їхні страждання”, – поділився Чернов.

Майже 30 годин відео команда Associated Press вивезла з собою з Маріуполя 15 березня 2022 року через гуманітарний коридор. Мстислав і його колега Євген Малолєтка стали останніми журналістами, які виїхали з окупованого міста.

Завдяки фото і відео Чернова та його колег, світ дізнався про братські могили в Маріуполі та інші воєнні злочини, які скоїли росіяни. За ці знімки команда отримала численні нагороди та премії.

Згодом на основі вивезених кадрів змонтували документальний фільм “20 днів у Маріуполі”. Над ним також працювали Євген Малолєтка, Василиса Степаненко, Рейні Аронсон-Рат та Мішель Мізнер.

У січні 2023 року в США відбулася прем’єра фільму, у липні він вийшов у прокат в Америці, у серпні – в Україні. За перший вікенд національного прокату фільм зібрав понад 530 тис. грн, ставши найбільш касовим українським документальним фільмом в історії.

У травні 2024 року фільм “20 днів у Маріуполі” отримав Оскар у номінації “Найкращий повнометражний документальний фільм”.

“Я хотів би ніколи не робити цей фільм. Я хотів би мати змогу обміняти це на те, щоб Росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окуповувала наші міста. Я віддав би все це визнання за те, щоб росіяни не вбивали десятки тисяч моїх співгромадян з України. Я б віддав це, щоб вони звільнили всіх заручників, солдатів, які захищали нашу землю, цивільних, які в їхніх тюрмах”, – сказав Чернов на врученні Оскара.

“20 днів у Маріуполі” також переміг у премії “Золота дзиґа” у номінаціях “Найкращий фільм” та “Найкращий документальний фільм”.

Команда творців документального фільму “20 дні у Маріуполі” (фото: Getty Images)

Де зараз режисер і чим займається

Протягом 2022-24 років виставки фотографій Мстислава Чернова пройшли практично по всьому світу: Україна, США, Канада, Чехія, Франція, Індія, Німеччина, Грузія, Італії та в інших країнах. За свою діяльність він цьогоріч став Лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Зараз Чернов завершує роботу над новим фільмом про контрнаступ ЗСУ у 2023 році. Він з командою монтує стрічку в США.

“Ми зараз спимо у монтажній кімнаті”, – розказав режисер під час Kyiv Media Week 2024 на початку жовтня.

Відомо, що режисер сам відзняв частину матеріалу у червні, липні та жовтні 2023 року під час наступу української армії на Херсонському напрямку, а серпні та вересні того ж року він фіксував події в Авдіївці та Кліщіївці, що під Бахмутом.

Чернов також поділився, що досить складно шукати фінансування за кордоном на кіно про війну, навіть попри те, що у нього вже ім’я та відповідні контакти.

“Інвестори бояться вкладати кошти на етапі виробництва, якщо герой або режисер можуть загинути. Значно легше знайти гроші для готового продукту”, – додав Мстислав.

Також Чернов поділився зі своїми підписниками у соцмережах, що його надихає покоління документалістів, які за останні 10 років перетворилися з молодих фотографів на шанованих у всьому світі документалістів, що з гідністю представляють Україну.

“Я впевнений, що зараз їх робота не менш важлива, ніж робота військових, медиків, волонтерів чи рятувальників, адже наступні покоління знатимуть про те, що відбувається зараз завдяки їм”, – написав Чернов.

Зрідка Мстислав публікує пости, у яких ділиться кадрами своїх колег, які фіксують події на фронті або ж обстріли мирних міст.

“Моє рідне місто (Харків – Ред.) вже понад 2 роки було полем битви. Авіаудари, безпілотники, ракети. Дефіцит електроенергії та води. Це фотографії моїх талановитих колег, які продовжують репортажі з Харкова. Дякуємо за вашу роботу”, – написав Мстислав.

Читайте також про те, де зараз режисер та колишній політв’язень Кремля Олег Сенцов, який пішов на фронт на початку повномасштабного вторгнення.

Раніше ми розповідали про те, як зараз живе бойова медикиня Мар’яна Мамонова, яка у Маріуполі потрапила у російський полон, будучи вагітною.

Під час підготовки публікації використали: пости зі сторінки Мстислава Чернова в Instagram, Вікіпедію, матеріал “Детектор Медіа”, Український ПЕН, DW українською.

Джерело

Війна в УкраїніГрузіяДонецька областьЗСУІракООНРосіяСиріяСШАХарківська область