Митрополит Павло, Борисов, Князєв – у судах розслідують гучні справи

Всеволод Князєв (фото: Getty Images)

Що відбувається у справі митрополита Павла, за що весь час затримують колишнього воєнкома Євгена Борисова, де зараз Микола Тищенко і Всеволод Князєв, – у матеріалі журналістки РБК-Україна Юлії Акимової.

 

За час великої війни в Україні прогриміло кілька резонансних кримінальних справ. Більша частина з них стосується корупції, але є й інші провадження. Вони тягнуться роками, незважаючи на скандали, які їх оточують.

Одне з них – справа екссудді Верховного суду Всеволода Князєва, яка вразила суспільство сумою хабара. Паралельно з цим у суді розглядають заяви Митрополита Павла, який уже тривалий час доволі неоднозначно висловлюється про Росію. Екс-військком Євген Борисов вкотре може опинитися за ґратами за останні кілька років, поки Миколі Тищенку несподівано пом’якшують запобіжний захід.

Усі ці справи тривають уже кілька років – у судах приступають до розгляду проваджень по суті, підозрювані не ходять на засідання, а захист клопоче про відвід усіх, кого можна. Як вони вирішаться і чи вирішаться – невідомо.

Паша Мерседес і московський патріархат

Митрополит Павло (в миру Петро Лебідь) – єпископ УПЦ МП, митрополит Вишгородський і Чернігівський, а також намісник Києво-Печерської Лаври. За час свого служіння Павло відзначився безліччю скандалів, суперечливих заяв, особливим ставленням до Росії і доволі зухвалим рівнем життя як для людини, яка прийняла духовний сан.

Петро Лебідь відслужив у радянській армії, потім закінчив Московську духовну семінарію, після чого став “обростати” рангами духовенства. У 1994 році став намісником Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, потім його висвятили на єпископа Вишгородського, у 2011 році він увійшов до складу постійних членів Священного Синоду УПЦ.

Митрополит Павло (фото: Вікіпедія)

Але найбільше в українському суспільстві митрополит Павло прославився не духовними справами і заслугами, а наявністю великої кількості різних матеріальних цінностей. Приміром, свого часу священнослужитель користувався невеликим автопарком із машин марки Mercedes, за що, власне, й отримав у народі прізвисько “Паша Мерседес”.

Журналісти неодноразово цікавилися в нього, чому саме Mercedes – автомобілі цієї марки досить дорогі, а духовні служителі найчастіше наполягають на тому, що багатства – це мирське. У відповідь на це Павло заявляв, що машина – це всього лише засіб пересування. Кілька разів митрополит намагався пересісти на Lexus, але повертався до улюблених мерседесів.

Крім того, медіа фіксували досить дорогу нерухомість у володінні Павла. У 2015 році активісти “Автомайдану” показали резиденцію митрополита – вона розташована в селі Вороньків Київської області і, за різними оцінками, коштує близько 1,3 млн доларів. Сам же Павло називає її “невеликою хатою”.

Але найбільший резонанс у суспільстві викликали заяви Павла щодо Росії. А пізніше саме вони послужили відкриттю кримінального провадження. У розпал Революції гідності митрополит ображав і насміхався над протестувальниками та порівнював Віктора Януковича з Ісусом Христом.

У 2018 році, через 4 роки після початку війни на Донбасі, Павло заявив, що окупований Крим ніколи не був українським. Пізніше він також звинуватив Україну в агресії на сході країни, а після повномасштабного вторгнення російських військ заявив, що українці “пожинають плоди”.

Сама діяльність митрополита була щільно пов’язана з роботою московського патріархату, який, у свою чергу, перебуває під впливом ФСБ. З початку повномасштабної війни українські правоохоронці провели великі “чистки” в лавах церков УПЦ МП і виявили там безліч агентів РФ серед священиків. Не дивно, що черга дійшла і до митрополита Павла.

1 квітня 2023 року співробітники Служби безпеки України вручили митрополиту підозру. Усе це сталося на тлі розглядів із Києво-Печерською лаврою – раніше заповідник розірвав договір оренди з УПЦ МП, і ченців, які живуть у келіях Лаври, попросили покинути територію. Усе це супроводжувалося скандалами просто на території святині та гучними заявами самого патріарха – він звинувачував владу в “гоніннях на віру”, а предстоятеля УПЦ Київського патріархату Філарета назвав “бісом, який є сущим”.

Правоохоронці закинули Павлу порушення рівноправності громадян за їхніми релігійними переконаннями та виправдання збройної агресії з боку РФ. У відповідь на це митрополит заявив, що завжди засуджував “те, що зробила Росія”.

Водночас матеріали СБУ свідчать про протилежне. Слідство опублікувало відео з телефонними розмовами, у яких нібито фігурує Павло і різні співрозмовники. В одному з таких діалогів нібито митрополит радів окупації Херсона.

– Сьогодні Херсон благовістить радість велику (сповіщає велику радість – ред.), там уже прапори російські всюди, і все-все-все…. І люди… Люди задоволені.

Також на записах голос митрополита говорить штампами російської пропаганди. Наприклад, про те, що “війна Америки і Росії буде до останнього українця”, а російські війська вдарили по “американських лабораторіях” в Україні.

– Пишуть сьогодні в ютубі, лупанули по лабораторіях американських. У Києві та в Одесі. Щоб аж їхній пил розлетівся. Якщо він радіоактивний, то, щоб цих дурних американців, той їхній кнесет…

Митрополит Павло (фото: Getty Images)

Захист митрополита очікувано заперечував будь-яку провину свого клієнта. За словами адвокатів, обвинувач не надав усіх доказів, а також не пояснив, навіщо взагалі було прослуховувати телефон Павла. У підсумку Шевченківський суд вирішив посадити митрополита під домашній арешт у його заміському будинку в селі Вороньки – йому також потрібно було здати паспорт і вдягнути електронний браслет. “Сумно прокурори вчинили”, – констатував митрополит.

У липні його справу розглядали вже в Солом’янському суді, де вирішили, що він має перебувати під вартою з можливістю вийти під заставу. Через два місяці застава знайшлася і Павла випустили – за нього заплатили 33 млн грн.

Митрополит, на запитання про те, звідки гроші, відповів – парафіяни зібрали. Пізніше з Павла зняли електронний браслет. Митрополит і донині перебуває під “процесуальними зобов’язаннями”, а судовий процес, що розпочався понад два роки тому, все ще триває.

В Офісі Генерального прокурора в коментарі РБК-Україна зазначають, що жодних зволікань у справі немає – слідчі дії відбуваються згідно з планом, у справі вже допитано двох потерпілих і 11 свідків.

“На сьогоднішній день триває дослідження письмових доказів у ході судового розгляду по суті”, – зазначають у відповіді на запит РБК-Україна.

Проте, коли справа розслідується довго, існують певні ризики. В українській судовій сфері часто виникали подібні історії – справи “губилися”, не чекаючи вердикту суду, підозрювані несподівано зникали, як і матеріали до провадження.

Крім того, митрополит має велику “фан-базу”, причому серед доволі впливових політиків. І поки суд триває, а прокурори не поспішають розкривати подробиці справи, прихильники Московського патріархату голосно говорять про незаконне “судилище” над священнослужителем.

Однак джерела, знайомі з перебігом розслідування, наголошують – суд точно має поставити крапку в цій історії.

“Тут дуже важливо розуміти, що наявність кадила перестала бути індульгенцією. Паша Мерседес, незважаючи на свою відкриту позицію, дуже довго залишався недоторканним у нашій країні. У медіа тиражували його висловлювання з приводу окупації ворогом Херсона, нісенітниці про “американські лабораторії” та багато іншого. Потім за нього взялася СБУ. Для багатьох, хто бере участь зараз у процесі – це справа честі”.

Останнє засідання щодо Павла відбулося 17 жовтня. Суддя продовжив йому зобов’язання, а прокурори й далі розслідуватимуть матеріали негласних слідчих дій. Наступний суд призначили на 17 листопада.

Злети і падіння воєнкома Борисова

Історія одеського екс-військкома Євгена Борисова – це низка постійних затримань. Не встигає Борисов вийти із СІЗО, як його тут же затримують знову. Для воєнкома все почалося навесні 2023 року, коли в медіа з’явилися розслідування, пов’язані зі способом його життя. Журналісти з’ясували, що сім’я Борисова нібито придбала нерухомість за кордоном, автомобілі преміум-класу, а їхні витрати в кілька разів перевищували офіційні доходи воєнкома.

Крім того, у мережах почали з’являтися публікації про те, що Борисов продає “білі квитки” за 5 тисяч євро – нібито найвища ціна “квиток” у всій Україні. Коли скандал навколо воєнкома сягнув свого піку, в ОК “Південь” заявили, що почали службову і профільну перевірку, а в Раді ініціювали перевірки військкоматів,

У травні Державне Бюро розслідувань завело кримінальну справу на Борисова за фактом хабарів, за які він давав вказівки щодо мобілізації тих чи інших осіб. Паралельно перевірялася інформація про його доходи, які не відповідали витратам. Поки тривало розслідування, чинний ще на той час прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що Борисова звільнять. На скандальну справу відреагував навіть президент.

“Цієї людини точно не повинно бути в системі комплектування Збройних сил. Дуже неприємно, відверто аморально і неправильно, що ця людина, незважаючи ні на що, залишалася на своїй посаді”, – зазначив Володимир Зеленський.

У червні в НАЗК заявили, що Борисова викрили на незаконному збагаченні, вказавши рекордні 188 млн гривень. “Один тільки об’єкт, куплений в Іспанії, коштує 3 млн 700 тисяч євро, а таких об’єктів кілька – усі вартістю від півмільйона євро”, – заявив тодішній голова НАЗК Олександр Новіков.

Борисов пояснював, що гроші, які йому “закидають” – це позики, які він отримував від різних підприємців, але фактів, які б підтверджували його слова, не було. 22 липня Борисову повідомили про чергову підозру – цього разу в незаконному збагаченні та умисному ухиленні від служби.

Євген Борисов (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Тоді ж у ДБР оголосили його в розшук, а за два дні знайшли в Києві, де його в Печерському суді і взяли під варту із заставою в 150 млн гривень. 20 жовтня суд продовжив йому запобіжний захід і, як це годиться, скоротив заставу до 100 млн. У листопаді запобіжний захід залишився чинним.

Поки Борисов сидів у СІЗО, суд скорочував суму застави – врешті-решт вона зменшилася до 12 млн. Ці гроші в сім’ї Борисова знайшлися – необхідну суму внесли, і колишній воєнком вийшов з ізолятора, де його одразу ж затримали знову.

У ДБР оголосили, що воєнком нібито збирався тікати за кордон. Під час затримання йому оголосили про нову підозру – цього разу про те, що він організував схему легалізації незаконних доходів на 142 млн гривень.

30 травня 2024 року Борисову знову обрали запобіжний захід – два місяці в СІЗО з правом вийти під заставу в розмірі 140 млн гривень. Поки воєнком знову сів, у ДБР повідомили, що він, крім усього іншого, ще й підробляв документи, за якими виїжджав за кордон.

8 жовтня розслідування у цій справі було завершено. Поки тривало слідство, сума застави очікувано зменшувалася. Коли вона сягнула 39 млн грн, їх внесли, і 25 грудня Борисов вийшов із СІЗО, біля якого його одразу ж затримали знову. У Бюро ще раз наголосили, що він може втекти за кордон і зазначили, що затримали за новими кримінальними справами. Було очевидно, що у ДБР явно мають намір посадити колишнього воєнкома.

26 грудня 2024 року Борисову обрали черговий запобіжний захід – 2 місяці під вартою з можливістю вийти під заставу в сумі 402 млн гривень. Суддя вже не став оскаржувати суму і погодився з держобвинувачем. Борисов знову пішов у СІЗО. Тільки через 9 місяців – у вересні 2025 року воєнком зміг вийти з ізолятора, коли суму застави опустили до 44 млн гривень. Цього разу співробітники ДБР біля СІЗО його не чекали і Борисов спокійно вийшов. А потім ліг у лікарню.

Паралельно з цим Одесі тривало розслідування за фактами ухилення Борисова від служби, і Приморський суд кілька разів надсилав колишньому воєнкому повістки, але той їх ігнорував. Після чергового судового засідання, що не відбулося, співробітники ДБР прийшли в лікарню, де лежав Борисов, і примусово доправили його до суду.

Чоловік одразу ж заявив про те, що з ним поводилися грубо, штовхали його ліжко, самі збирали його речі і навіть намагалися вирвати катетер із його руки. У ДБР у відповідь на це прокоментували слова Борисова, якого, до слова, доправили до Одеси.

“Сьогодні директор Бюро Олексій Сухачов коментував цю ситуацію, як він зазначив, фігурант робить усе, щоб затягнути справу і не бути засудженим. Фігуранту важливо зробити все, щоб не з’являтися в залі судових засідань, які він ігнорує, відтягувати цей процес. Тому ДБР виконувало ухвалу суду про примусовий привід, все було в рамках закону”, – зазначила в коментарі РБК-Україна радниця з комунікацій ДБР Тетяна Сап’ян.

Євген Борисов (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Загалом на Борисова відкрито чотири справи. Судячи з того, що чоловіка досить сумбурно затримують і не дають довго залишатися поза СІЗО, ризик того, що він може сховатися, дійсно є.

Крім того, це досить показова історія, оскільки в сьогоднішніх реаліях корупція у військкоматах сприймається набагато гостріше, ніж ще кілька років тому.

Особисте зобов’язання Тищенка

Микола Тищенко вже досить довгий час проявляє себе публічно – спочатку шукав слави на телебаченні, беручи участь у різних проєктах, потім пішов у політику. Паралельно з цим Тищенко займається ресторанним бізнесом. За роки каденції нардеп встиг прославитися низкою ексцентричних заяв. Наприклад, назвавши Чорнобильську катастрофу “великим святом”, а Україну – “надувною лялькою”.

Коли почалася війна, нардеп полетів до Таїланду, а після скандалу, що вибухнув із цього приводу, заявив, що це було робоче відрядження. Після цього Тищенка вигнали з фракції. Влітку 2024 року нардеп потрапив уже в кримінальний скандал.

20 червня в Дніпрі невідомі в балаклавах напали і побили колишнього добровольця, бійця спецпідрозділу “Kraken” Дмитра Павлова. На відео чоловіки оточують Павлова, який гуляв із дитиною у візочку, одягають на нього кайданки і б’ють. Пізніше з’ясувалося, що до конфлікту причетний Микола Тищенко – напередодні він нібито посварився з Павловим, який, за його словами, охороняв нелегальний call-центр. А чоловіки, які пізніше побили Павлова, нібито є охоронцями Тищенка.

Микола Тищенко (фото: Getty Images)

У червні ДБР із поліцією провели в нардепа обшуки, знайшли в нього вдома пачки з готівкою в пакетах і коробках, дорогий годинник та інші цінні речі. Сам же Тищенко, поки йшли обшуки, розбив свій телефон, вдаривши його об кут столу – цю дію встигли зняти на камеру.

Суд над Тищенком був гучним, багато в чому завдяки самому “головному герою”. Нардеп постійно звертався до судді з різними заявами, зокрема, з проханням залишити йому його гроші, які він “заробляв 30 років ось цими руками”.

У грудні в ДБР повідомили, що завершили розслідування, а пізніше в мережі потрапили “плівки Тищенка”. На них нардеп цікавився тим, як можна заробити на call-центрах, яким він публічно оголосив війну – власне, тому він і поїхав до Дніпра (там цих центрів нібито найбільше) та потрапив у скандал із Павловим. Сам Тищенко, звісно ж, заперечував, що на записах він. А “плівки”, судячи з усього, далі мережі не пішли.

На суді як запобіжний захід Тищенку обрали цілодобовий домашній арешт, під яким він перебував до грудня 2024 року. Судове засідання мало відбутися 6 січня, але його перенесли на 10, у такий спосіб обмежувальний захід втратив свою чинність. 10 січня Тищенко на суд не прийшов.

Наприкінці січня нардепу знову обрали запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, пізніше його пом’якшили до нічного арешту, а нещодавно – 9 жовтня – і зовсім обмежилися особистим зобов’язанням.

Микола Тищенко (фото: Getty Images)

За час, поки тривав суд, нардеп встиг полежати в лікарні, ігнорувати судові засідання і ходити на сесії Верховної Ради. Найчастіше запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання передбачає обмеження в особах, з якими можна вести комунікацію. Як і хто контролює Тищенка в цьому плані – незрозуміло. Так само як і те, чому розслідування в ДБР завершилося 17 грудня 2024 року, а суд усе ще триває.

Гучна справа Князєва

Всеволод Князєв став першим головою Верховного суду, якого судять за хабар. Справа Князєва стала настільки резонансною, що про неї український істеблішмент запитували американські колеги. Для партнерів України корупція такого рівня стала шоком, а для самої України – ганьбою. Тому очікувалося, що з Князєвим розберуться швидко і показово – так, мовляв, карають корупціонерів. Але справа перетворилася на “довгобуд”.

Обшуки у Князєва провели 15 травня 2023 року – детективи НАБУ і САП прийшли до будинків і офісів суддів Верховного суду, включно з самим Князєвим. Дії співробітників Бюро були заздалегідь таємно узгоджені з Вищим антикорупційним судом, який дав їм ордер на обшуки.

“Про те, що будуть проводитися обшуки, знало дуже вузьке коло осіб. Навіть слідчі, які їхали за потрібними адресами, дізналися про те, що це буде проводитися, день у день. Операція трималася в найсуворішому секреті до останнього”, – розповідає РБК-Україна джерело в правоохоронних органах.

Всеволод Князєв (фото: Getty Images)

Князєв не одразу повірив, що його прийшли заарештовувати. У його домашньому і робочому сейфах знайшли 1,5 млн доларів, частина з яких – транш, який суддя отримав у день обшуків. Суддя відразу не знайшовся, що сказати про походження грошей, але пізніше його адвокати вибудували міцну систему захисту.

Після того, як Князєва відвезли в СІЗО, у НАБУ відбувся брифінг, де журналістам дали послухати розмови, записані таємно. У них нібито фігурували троє – сам Князєв, нотаріус Кирило Горбуров і адвокат Олег Горецький. Усі троє розробляли схеми з надання “допомоги” тим, хто хоче, щоб про його справу забули.

“Горецький тримає адвокатське об’єднання, Горбуров – нотаріус. Це дуже важлива трійка – суддя, адвокат і нотаріус. Горецький і Горбуров підшукували людей і справи, за якими можна отримати неправомірну вигоду за ухвалення рішень на користь цих осіб. Вони доводили цю інформацію до Князєва, Князєв як керівник організованої групи давав вказівку – рухатися чи не рухатися”, – розповідав РБК-Україна тодішній прокурор САП Олександр Омельченко.

У березні 2023 року, за версією слідства, Горбуров і Горецький зустрілися із Сергієм Рудометкіним – директором з безпеки Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. 40,19% акцій цього підприємства належало компанії українського бізнесмена Костянтина Жеваго – Ferrexpo. За кілька років до цієї зустрічі колишні власники акцій комбінату кілька разів намагалися оскаржити право власності Жеваго на ці акції, і 2020 року їм це вдалося – один з апеляційних судів визнав їхній позов частково.

Тепер же це рішення мали розглядати у Великій Палаті Верховного суду і це те, про що Рудометкін, представник інтересів Жеваго, говорив із Горецьким і Горбуровим.

“Ти ж розумієш це прекрасно, все, що відбувається ось за цим 19-м числом у Великій Палаті – це чисте беззаконня. Як можна переглядати 20 років потому те, що відбувається?” – говорить на записах нібито сам Жеваго.

2,7 млн доларів – це гроші, які Князєв, Горбуров і Горецький за версією слідства отримали за те, щоб справа закінчилася на користь Жеваго. Сама сума була поділена на транші. Про те, як її ділили, докладно розписано в листуваннях трійки, скріншоти яких Бюро опублікувало. Другий транш – 450 тисяч доларів Князєву передала довірена особа. Співрозмовники, знайомі з перебігом справи, повідомляють, що йдеться про Кирила Горбурова, він же – Олександр Кравченко, “агент НАБУ”, який допоміг слідчим викрити Князєва.

На суді Князєву обрали запобіжний захід – два місяці під вартою або заставу в розмірі 107 млн гривень. Пізніше суму застави стали традиційно зменшувати. 30 січня 2024 року суд дійшов до 18 млн гривень, 31 січня Князєв вийшов на свободу. На нього поклали низку обов’язків – носити електронний браслет, здати закордонні паспорти і не виїжджати з Києва.

Всеволод Князєв (фото: Getty Images)

Поки справу готували до розгляду по суті, запобіжний захід пом’якшували. До літа його пом’якшили до такої міри, що Князєва несподівано виявили на кордоні з Румунією – у Солотвині Закарпатської області.

“Я не заперечував. Після ретельної перевірки документів зв’язалися з НАБУ і з’ясували, що до мене немає претензій. Після цього я залишив відділ прикордонної служби. Зараз перебуваю на Закарпатті та планую продовжити відпочинок”, – прокоментував цей інцидент ексголова Верховного суду.

За словами адвокатів, Князєв приїхав у Солотвино в санаторій на відпочинок. Пізніше екссуддя заявив, що вступив до університету на спеціальність перекладача. Весь цей час у суді розглядають справу по суті. Скільки це триватиме і що за цим послідує – невідомо, але суспільство вже давно чекає, коли і чим закінчиться справа про найгучніший хабар в історії сучасної України.

***

Сьогодні в українського суспільства як ніколи високий запит на успішне розслідування гучних справ. В умовах війни людям необхідно відчувати справедливість всередині своєї держави.

Проте деякі резонансні провадження тривають роками і поки неясно, чим вони закінчаться. Але, судячи з того, як швидко всередині соціуму може розгорітися скандал через чергового хабарника, “спущені” справи правоохоронцям ніхто не пробачить.