В різні роки в Києві вироблялось чимало власного транспорту, тож не дивно, що цілий перелік моделей носив на собі бренд “Київ”. Про деякі з них сьогодні не знають навіть професійні історики.
КМЗ-1 “Київ” (1959 р.)
Компактну вантажівку з оригінальним дизайном створили інженери Київського мотозаводу як альтернативу своїм важким мотоциклам типу К-750 та К-650. Міні-машинка КМЗ-1 вирізнялася нетиповими конструктивними рішеннями і була суто концептуальною розробкою.
Вся конструкція базувалася на хребтовій рамі, а в центрі уваги був квадратний у плані кузов. До нього спереду пристикували двомісну кабіну – не дуже простору, але зручну і затишну. Виготовлена вона була з склопластику, передового композитного матеріалу.
Під кузовом розміщувався двоциліндровий опозитний двигун разом із трансмісією. Ведучими були задні 10-дюймові колеса, підвішені на пружинах. Такий “Київ” перевозив до 500 кг вантажу, розвиваючи 60 км/год, що цілком відповідало завданням, для яких планувалася ця модель.
КМЗ-4 “Київ” (1961 р.)
Мінівен КМЗ-4 був орієнтований на серійне виробництво. Автомобіль оснащувався опозитним двигуном об’ємом 0,75 л з системою примусового охолодження повітрям. І мотор, і коробка передач розташовувалися спереду, під капотом зі склопластику.
З цього ж матеріалу була зручна двомісна кабіна, а вантажний відсік мав алюмінієву конструкцію. Основні системи та 13-дюймові колеса запозичили у “Запорожця” ЗАЗ-965. Усі механізми й агрегати були змонтовані на традиційній лонжеронній рамі.
Автомобільчик мав вантажопідйомність 500 кг і розганявся до 80 км/год. Кілька випущених екземплярів пройшли первинні випробування, проте інвестицій для серійного виробництва не знайшлось.
Тролейбус “Київ-4” (1963–1969 рр.)
Один з найкрасивіших тролейбусів свого часу. Київський завод електротранспорту (КЗЕТ) під маркою “Київ” у 1960-70-ті роки випускав цілу лінійку однотипних машин, які працювали і в столиці, і в інших містах тодішньої великої країни.
“Київ-4” мав хоч і не дуже великий, але зручний для пасажирів салон, а у водія була окрема закрита кабіна. Пасажирські сидіння були “персональні” – окремі, а не диванного типу, в оздобленні салону широко застосовувався пластик.
Через широкі двері завширшки 1,4 метри могли одночасно заходити і виходити два пасажири, що скорочувало затримки на зупинках. Саме “Київ-4” став першим у світі тролейбусом, з якого утворювали так звані тролейбусні поїзди – зчіпку з двох машин, якою керував один водій. Подібна схема широко використовувалася у багатьох містах.
Автобус “Київ” (1958–1960 рр.)
Київський авторемонтний завод №1 (КАРЗ-1) розробив і випускав власну модель невеликого автобуса, на які в країні був великий дефіцит. В основі була вантажівка ГАЗ-51, тому автобус “Київ” мав рядний шестициліндровий двигун потужністю 70 к.с., чотириступеневу коробку передач, а також мости та підвіску від “газона”.
Актуальним рішенням стало вагонне компонування – мотор розташували всередині салону праворуч від водія, і капот не виступав уперед. Салон міг умістити 22 пасажири.
Оригінальною на той час деталлю стали вікна на бокових схилах даху – вони покращували освітлення всередині та забезпечували пасажирам кращий огляд. Однак такі люки в даху й сьогодні є складним конструкторським елементом, тому не всі екземпляри автобуса “Київ” отримали це рішення.
Було зібрано щонайменше чотири автобуси “Київ”, і всі вони мали відмінності між собою. Машини працювали в столиці, зокрема, в якості екскурсійних.
Мотоцикл КМЗ К1-Б “Киянин”
Першою моделлю Київського мотозаводу був “Киянин”, або КМЗ К1-Б. Транспортний засіб було створено за зразком популярного німецького мотоцикла Wanderer 98, і він також здобув визнання.
Мотоцикл мав переднє колесо з м’якою підвіскою, потужну фару, спідометр та одометр. Двигун видавав 2,3 к.с. при об’ємі 98 куб. см, в коробці передач було всього дві ступені. Приводний ланцюг з’єднував двигун із заднім колесом, на якому була класична велосипедна втулка Torpedo (аналог Sachs), з муфтою вільного ходу та гальмом.
На той час не було дивним, що легкий мотоцикл мав велосипедні педалі – вони теж передавали рух до заднього колеса, але в першу чергу служили для запуску двигуна та гальмування.
Всі транспортні засоби, які носили ім’я української столиці, на її підприємствах і вироблялись. Для тогочасного авто-мотопрому було характерним використовувати в назвах моделей певні географічні назви. Крім того, що назва Київ досить милозвучна сама собі, на додачу у свідомості суспільства вона була пов’язана з позитивним образом старовинного міста – південного, зеленого і гостинного. Відповідно, цей позитив переносився і на транспортні засоби, названі цим ім’ям.
При підготовці статті були використані матеріали музею “Колеса Історії”.