Марія Коріна Мачадо – лауреат Нобелівської премія миру 2025, що про неї відомо

Норвезький нобелівський комітет оголосив лауреата премії миру-2025. Нею стала венесуельський політик Марія Коріна Мачадо “за її невпинну працю з просування демократичних прав народу Венесуели та за її боротьбу за досягнення справедливого та мирного переходу від диктатури до демократії”.

Марія Коріна Мачадо Паріска – венесуельський політик і громадський діяч, філантроп, депутат Національної асамблеї Венесуели (2011-2014). Засновниця та колишня голова благодійної організації Сумате.

Кандидат у президенти Венесуели під час виборів 2012 року. Опозиціонер, активістка демократичного руху, супротивник соціалістичного уряду Ніколаса Мадуро.

Мачадо була однією з провідних фігур під час венесуельських протестів 2014 проти уряду Ніколаса Мадуро.

30 червня 2023 року уряд Венесуели позбавив опозиційну венесуельську політикиню права обіймати посаду терміном на 15 років через її лідерство в антиурядових протестах.

Біографія, життєвий та політичний шлях Марії Коріна Мачадо

Мачадо народилася 7 жовтня 1967 року у Каракасі (Венесуела). Її батько – підприємець, пов’язаний з компанією Sivensa, а мати – психолог.

Вона росла старшою з чотирьох дочок, виховувалась у католицькій традиції. Закінчила приватну школу у Венесуелі, потім навчалася у школах-інтернатах у США, здійснила кілька поїздок країнами Європи. Прапрадідом Мачадо був Едуардо Бланко – венесуельський політик і письменник, автор роману “Героїчна Венесуела” (1881), який був убитий під час повстання проти венесуельського диктатора Хуана Вісенте Гомеса.

Мачадо закінчила Католицький університет Андреса Бельо за спеціальністю промислового машинобудування, має ступінь магістра у галузі фінансів Інституту перспективних досліджень у галузі управління у Каракасі.

У 1992 році Мачадо заснувала благодійний “Фонд Атенеа”, кошти якого були спрямовані на допомогу дітям-сиротам та безпритульним дітям Каракаса. Працювала в автомобільній промисловості, короткий час працювала в бізнесі, 1993 року повернулася до Каракаса. Мачадо розлучена, має трьох дітей.

Десять років по тому вона стала однією із засновниць організації “Сумате”, яка сприяє проведенню вільних і чесних виборів, а також проводить навчання та моніторинг виборів.

У 2010 році вона була обрана до Національної асамблеї, набравши рекордну кількість голосів. У 2014 році режим усунув її з посади. Мачадо очолює опозиційну партію “Vente Venezuela” і в 2017 році допомогла заснувати альянс “Soy Venezuela”, який об’єднує продемократичні сили в країні, попри політичні розбіжності.

У 2023 році вона оголосила про свою кандидатуру на президентських виборах 2024 року. Коли їй заблокували участь у виборах, вона підтримала альтернативного кандидата від опозиції Едмундо Гонсалеса Уррутія.

Опозиція широко мобілізувалася і зібрала систематичну документацію, що підтверджує її перемогу на виборах. Режим же оголосив про свою “перемогу” і посилив контроль над владою.

Мачадо оголосили лауреатом Нобелівської премії миру насамперед за її зусилля з просування демократії у Венесуелі.

Чим особлива Нобелівська премія

Нобелівські премії були засновані за заповітом шведського винахідника й мецената Альфреда Нобеля (1833-1896). Найвідомішим його винаходом став динаміт, що принесло йому значний прибуток.

Після смерті Нобеля його статки спрямували на створення фонду, прибутки з якого щороку розподіляються між найвидатнішими діячами у фізиці, хімії, медицині, літературі та миру. Перше вручення відбулося у 1901 році.

Згодом до переліку додали премію з економіки, започатковану Банком Швеції наприкінці 1960-х років.

Сума премії змінюється залежно від доходів Фундації Нобеля. Цьогоріч грошова винагорода за отримання “нобелівки” встановлена у розмірі 11 млн шведських крон (приблизно 1,05 млн доларів США).

Кожен лауреат отримує грошову винагороду, диплом і золоту медаль. Нагороду можуть присудити лише окремим людям, за винятком премії миру, яку також можуть отримати організації.

Кого номінували на “нобелівку” у 2025 році

На Нобелівську премію миру цього року було висунуто 338 кандидатів, з яких 244 – окремі особи, а 94 – організації. Це значне збільшення порівняно з минулим роком, коли було номінантів.

Найбільша ж кількість фіксувалася у 2016 році, коли висунули 376 кандидатів.

Кінцевий термін подання висунень на Нобелівську премію миру за 2025 рік був 31 січня.

Список номінантів залишається таємним протягом 50 років, а самовисування на премію не допускається.

Серед можливих претендентів на цьогорічну Нобелівську премію миру, як писало Reuters, називали низку міжнародних організацій і правозахисників. Серед них – УВКБ ООН, ЮНІСЕФ, “Червоний Хрест”, “Лікарі без кордонів“, а також суданська ініціатива Emergency Response Rooms.

Серед індивідуальних кандидатів – гонконгська активістка Чоу Хан-дун, яка перебуває під арештом за участь у демократичних протестах, і канадський правозахисник Ірвін Котлер, відомий своєю боротьбою за права людини та протидією антисемітизму. Також згадуються НАТО та Міжнародний кримінальний суд.

Трамп хотів отримати нагороду

Одержимий ідеєю отримати Нобелівську премію миру є президент США Дональд Трамп, але його шанси на перемогу називали невисокими, зокрема через політичні суперечки.

Багато країн та організацій висунули Трампа на премію миру, хоча критики вважають, що його дії не відповідають критеріям лауреата.

Трамп заявив, що для США буде “образою”, якщо він не отримає Нобелівську премію миру, адже, за його словами, саме він “зупинив сім глобальних конфліктів”. Політик не приховує заздрості до експрезидента США Барака Обами, який став лауреатом у 2009 році, й іронізує, що нагороду тому дали лише “за перемогу на виборах”.

І хоча букмекери давали президенту США непогані шанси на перемогу, серед фаворитів вони також називали президента України Володимира Зеленського та Юлію Навальну (дружина померлого в російській в’язниці опозиціонера Олексія Навального).

Зауважимо, що уже далеко не перший рік український лідер згадується як кандидат на цю премію. Але, як писали західні медіа, Зеленський навряд чи може перемогти, оскільки він є президентом країни, яка перебуває у стані війни.

Хто отримав нагороду минулого року

На відміну від більшості Нобелівських премій, які традиційно присуджують і оголошують у Стокгольмі, лауреатів премії миру обирають в Осло. Цим займається Норвезький Нобелівський комітет – незалежний орган із п’яти членів, яких призначає парламент Норвегії.

У 2024 році Нобелівську премію миру отримала японська організація Nihon Hidankyo, що вже багато десятиліть веде боротьбу за глобальне ядерне роззброєння.

Об’єднання було створене ще у 1956 році людьми, які пережили атомні бомбардування Хіросіми та Нагасакі. Його мета – домогтися від уряду Японії активнішого захисту прав постраждалих і виступати за повну заборону використання ядерної зброї.

Члени Nihon Hidankyo активно працюють над тим, щоб світ не забував про наслідки ядерної війни. Вони зібрали тисячі свідчень очевидців, оприлюднили численні резолюції та звернення, а також щороку беруть участь у сесіях ООН і міжнародних мирних форумах. Їхня діяльність сприяла формуванню так званого “ядерного табу” – морального принципу, що забороняє використання ядерної зброї.

Протягом десятиліть організацію неодноразово висували на премію миру – у 1985, 1994 та 2015 роках. І лише у 2024-му зусилля активістів були визнані на найвищому рівні. Nihon Hidankyo відзначили “за невтомну боротьбу за світ без ядерної зброї та за свідчення, які нагадують людству, що вона ніколи не повинна бути застосована знову”.

Джерело