Майно може бути визнане спільним після укладення шлюбу – коли це відбувається, пояснення юриста.

Майно після шлюбу може стати спільним за певних умов (фото: Getty Images)

Право приватної власності не завжди залишається непорушним у сімейних стосунках. Тому, стикаючись із питаннями розподілу майна під час розлучення або спадкування, виникає безліч суперечок і конфліктів, уникнути яких можна лише маючи юридичні знання.

Головне:

• Два режими. Майно, набуте до шлюбу, спадщина або подарунок є особистими. Усе, що куплено на спільні кошти під час шлюбу – є спільним.

• Який ремонт ділять. Підставою для розподілу є лише капітальна реконструкція. Звичайний косметичний ремонт не надає прав на житло.

• Тільки реальні витрати. Суд враховує лише вкладення партнера. Ринкове зростання вартості або коливання валютного курсу не враховуються.

• Пастка ремонту. Особисте майно стає спільним через суд, якщо його вартість значно зросла завдяки грошам або праці партнера.

• Терміни. Оскаржити права на майно можна через суд за місцем його розташування. Термін позову – 3 роки.

Коли майно стає спільним у шлюбі – пояснення адвоката (інфографіка РБК-Україна)

Види власності. Що говорить закон

Перед тим як здійснювати серйозні “перетворення” добрачного майна або купувати за накоплені до шлюбу кошти, Тетяна Даниленко радить спершу проконсультуватися з адвокатом.

“Це допоможе уникнути в подальшому судових суперечок, в результаті яких майно може безповоротно вийти з власності одного з подружжя, який вважав його своїм особистим”, – зазначає вона.

Для початку, за словами співрозмовниці, потрібно знати основи того, як майно стає спільним або залишається особистим.

“Спочатку слід знати основи придбання майна в особисту та спільну власність. Що говорить Закон, в Україні діють два режими власності подружжя – особиста та спільна.

Відповідно до норм Сімейного кодексу України:

• особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Майно, набуте до реєстрації шлюбу, а також отримане в подарунок або у спадок вже будучи в шлюбі.

“Це означає, що чоловік або дружина не мають жодного юридичного відношення до вашої квартири або будинку, куплених до весілля. І вони залишаються виключно вашими незалежно від життєвих обставин і сімейних конфліктів”, – підкреслює Даниленко.

• спільною власністю є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, придбане в період перебування в шлюбі, незалежно від того, мав хтось із подружжя дохід чи ні, є спільним.

“Якщо воно зареєстроване на одного з подружжя, це не позбавляє іншого права на частку в такому майні”, – пояснює вона.

Однак, як додає співрозмовниця, на практиці особисті речі та нерухомість через певні обставини часто переходять у статус спільних.

“Але з життєвого досвіду значної кількості пар, які розлучаються і ділять майно, можна констатувати, що іноді й особисте майно може стати спільним. Одним із таких випадків є встановлення судом суттєвого збільшення вартості майна чоловіка/дружини за час шлюбу”, – говорить адвокат.

Пастка покращення: коли будинок доводиться ділити

Типова ситуація – коли один із подружжя має добрачне житло, а інший вкладає туди свої зусилля або заощадження.

На практиці, зазначає співрозмовниця, існує досить поширена ситуація, коли у одного з подружжя є особисте нерухоме майно, наприклад, будинок, набуте у спадок, але після укладення шлюбу інший партнер починає за рахунок власної або спільної праці та коштів добудовувати, ремонтувати, покращувати це житло.

Тому після розлучення той із подружжя, хто брав участь у покращенні цього об’єкта нерухомості, може почати претендувати на це майно, як на спільне (ділити або просити компенсацію за свою частку).

Такі суперечки завжди виникають у контексті вирішення питання: чи виправдане втручання суду в право приватної власності особи? Тобто, чи може чоловік/дружина отримати частину майна, яке раніше йому/їй не належало, а було особистим майном іншого партнера?

“Щоб втручання суду було виправданим, а рішення законним, повинні бути дотримані всі три критерії, зазначені вище (законність, суспільний інтерес, пропорційність)”, – звертає увагу спеціаліст.

Якщо виникає суперечка, презумпцію спільності майна доводиться спростовувати через суд.

“Презумпцію спільності майна можна спростувати, і один із подружжя може оскаржувати в судовому порядку поширення правового режиму спільного майна на певний об’єкт. Подача позову в такій категорії справ відбувається в суд за місцем розташування майна. Термін подачі позову про розподіл майна – 3 роки з моменту порушення права”, – констатує Тетяна Даниленко.

Тягар доказування: що повинен підтвердити несобственник у суді

У таких процесах той, хто не є власником майна, але вимагає його частку, повинен довести два ключові умови.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує. Належні докази у таких справах пов’язані з наявністю в сукупності двох умов:

1. суттєвість збільшення вартості майна. Суттєвість має визначальне значення, оскільки необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первісною оцінкою об’єкта, але й співвідносити з одиницями тенденцій загального подорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісними змінами характеристик самого об’єкта та те обставина, що первісна оцінка або сам об’єкт стають малозначними в остаточній вартості об’єкта власності або в остаточному об’єкті.

Суттєвість збільшення вартості майна підлягає з’ясуванню шляхом порівняння вартості майна до і після покращень внаслідок спільних трудових або грошових витрат або витрат другого з подружжя;

1. суттєвість збільшення вартості повинна бути пов’язана зі спільними трудовими або грошовими витратами або витратами другого з подружжя, який не є власником. Суттєвість збільшення повинна бути пов’язана зі спільними витратами грошових коштів або трудовими витратами.

Експерт зазначає: простого факту спільного життя в період, коли житло подорожчало, для суду недостатньо.

Сам факт перебування осіб у шлюбі в період, коли особисте майно або його вартість суттєво зросла, не є підставою для визнання його спільним майном, говорить Тетяна Даниленко.

“Суттєве збільшення вартості майна обов’язково і безумовно повинно бути наслідком спільних трудових або грошових витрат або витрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі в період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи і способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна”, – додає вона.

Звичайні ринкові зміни ціни на нерухомість судді взагалі не враховують.

Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших факторів, які не пов’язані з обсягом грошових або трудових витрат подружжя або іншого, не власника, з подружжя, в майно, не повинні враховуватися, оскільки законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

“Суттєвість збільшення вартості майна підлягає з’ясуванню шляхом порівняння вартості майна до і після покращень внаслідок спільних трудових або грошових витрат або витрат іншого з подружжя”, – резюмує спеціаліст.

Капітальний або поточний ремонт: де проходить межа для суду

Головне питання – наскільки суттєво змінився сам об’єкт через спільні вкладення.

“Тобто суттєвість збільшення вартості повинна бути такою, що первісний об’єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної власності, розчиняється, нівелюється, втрачається або стає настільки незначним, малозначним у порівнянні з тим об’єктом нерухомого майна, який з’явився під час шлюбу внаслідок спільних трудових або грошових витрат подружжя або іншого з подружжя, який не є власником”, – зазначає адвокат.

Згідно з загальною практикою повинні враховуватися капітальний ремонт або переобладнання житла, тобто значне перетворення об’єкта нерухомості.

“Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не дасть підстав для визнання такого об’єкта спільною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об’єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що суттєво збільшили вартість майна”, – пояснює Тетяна Даниленко.

В загальному, забрати або поділити добрачну власність партнера вкрай складно, адже закон захищає право приватної власності.

“Отже, в Україні особисте майно одного з подружжя може стати спільною власністю подружжя і може бути розділене між ними. Однак така процедура можлива лише в судовому порядку і вимагає від другого з подружжя (несобственника майна) ретельної підготовки, адже вона спрямована на спростування одного з основоположних принципів права власності – його непорушності”, – підсумовує Тетяна Даниленко.