Більшість українців звикли, що день святого Миколая Чудотворця за новоюліанським церковним календарем відзначають взимку – 6 грудня. Проте у народі існує також традиція відзначати день “теплого” Миколая, який у ПЦУ згадується як день перенесення мощів святителя і чудотворця з Мир Лікійських у місто Бар.
Що кажуть про “теплого” Миколая у ПЦУ
У прес-службі Православної Церкви України (ПЦУ) нагадали, що святий Миколай завершив земне життя та розпочав свій шлях у вічності саме 6 грудня (згідно з новоюліанським календарем).
Однак пізніше у церковному календарі згадується дата перенесення його святих мощей зі Сходу на Захід:
- з міста Мири у Лікії (нині це поблизу містечка Демре, провінція Анталія, в Туреччині);
- до італійського міста Барі.
В народі це свято називають “теплим”, “весняним” або ж “літнім” Миколаєм – на противагу всім відомому “зимовому”.
“Зрозуміло, що така народна назва – лише через календарну дату, адже і навесні, і взимку ми вшановуємо того ж самого святителя, одного з найбільш шанованих святих усіх християн – Миколая Чудотворця”, – пояснили у ПЦУ.
Коли відзначати “теплого” Миколая у 2025 році
З 1 вересня 2023 року Православна церква України (ПЦУ) та Українська греко-католицька церква (УГКЦ) перейшли на новоюліанський календар. Через це дати всіх неперехідних свят (з нерухомими датами) змістились на 13 днів раніше.
За юліанським церковним календарем “літній” Миколай припадав на 22 травня, отже “за новим стилем” свято відзначатимуть 9 травня 2025 року.
У церковній традиції в цей день проводять урочисті богослужіння, під час яких віряни моляться за здоров’я, добробут і захист від усіляких негараздів, заступництво перед Богом.
Святитель Миколай вважається покровителем мандрівників, дітей, бідних, хворих і несправедливо обвинувачених.
Навіщо мощі Миколая було перенесено
Святитель Миколай понад чверть століття був архієпископом Мир Лікійських, там же він і завершив свій земний шлях після нетривалої тілесної хвороби у віці старше сімдесяти років.
У ПЦУ розповіли, що на поховання Миколая “зібралися єпископи Лікійської країни з усім кліром” та народ з різних міст. Чесне тіло святителя було поховане біля храму, де він служив (і спочивало там майже 700 років).
“Але потім туди прийшли з руйнівними набігами кочівники й народи мусульманські – розгромили, знищили майже всі міста Малої Азії, зруйнували та осквернили і Мири Лікійські”, – повідомили українцям.
Згідно зі свідченнями Передання, одному пресвітеру з італійського міста Барі (місто-порт на півдні Італії, яке здавна було заселене греками) уві сні явився святий Миколай і заповів забрати його тіло зі спустошеного міста Мири й перенести саме туди, до Барі.
“Пресвітер виконав волю святого. І 9 травня 1087 року святі мощі Миколая Чудотворця прибули кораблем до цього італійського містечка. Місцеві жителі зустріли святі мощі з великою радістю та повагою й урочисто поклали їх у церкві, яка була розташована біля моря”, – пояснили у ПЦУ.
Уточнюється, що вже за кілька років – після численних чудес і зцілень, які біля них звершувалися – було зведено храм на честь святителя Миколая та покладено мощі святого саме там.
Храм Миколая став святинею та місцем паломництва для християн з усього світу.
Народні традиції в день “теплого” Миколая
У народній традиції свято “весняного” або “літнього” Миколая вважалось днем, після якого остаточно встановлювалась тепла погода. У цей період селяни починали активні польові роботи, сівбу пізніх культур.
Наші пращури вважали святого Миколая не лише заступником за убогих, але й покровителем тварин, худоби, людей “земних” професій – хліборобів та землеробства.
В Україні “теплий” Миколай (або Микола) вважався також чоловічим святом, одним із головних для конюхів, які в цей день брали коней у поле на першу пашу.
На знак цього на сільському майдані посеред села священники кропили коней свяченою водою, а в полі їздили вершники – “щоб нечиста сила коней не мучила”.
“Прийшов Миколай – коней випасай”, – казали у народі.
Насамкінець у день “теплого” Миколая, як і в день “зимового”, українці не повинні були сваритися, заздрити, сумувати, впадати у відчай, байдикувати, лінуватися та відмовляти в допомозі (адже сам святитель завжди допомагав нужденним).