Ліна Костенко відзначає 95-ліття – фото поетеси з молодості і до тепер, факти біографії
Ліна Костенко (фото: Getty Images)
19 березня поетеса-шістдесятниця Ліна Костенко відзначає 95-річчя. За роки своєї діяльності вона стала справжньою легендою літератури і взірцем для не одного покоління українців.
- Все життя озброєна словом
- Невмирущі цитати поетеси про Україну
Все життя озброєна словом
Ліна Василівна народилася 19 березня 1930 року у Ржищеві на Київщині у родині вчителів Василя Григоровича й Зінаїди Юхимівни Костенків. Згодом сім’я переїхала у столицю й оселилась у селищі на Трухановому острові.
Змалечку Ліна Костенко мріяла стати льотчицею, якось навіть змайструвала собі парашут із парасолі та простирадла, й стрибнула із ним. Тоді вона сильно травмувалася, після цього від мрії про польоти довелося відмовитись.
Перший вірш поетеса опублікувала в дитячій газеті “Зірка” у 1946 році. А вже на межі 1950-1960-х років Ліна Костенко стала однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських творців “шістдесятників”.
Ліна Костенка з батьками (фото: uahistory.com)
У кінці 50-х її збірки “Проміння землі” і “Вітрила” викликали інтерес у читачів, а “Мандрівки серця” на початку 60-х закріпила її ім’я поміж визначних поетів. З 1961 року Ліну Костенко почала критикувати радянська влада за “аполітичність”, а вже у 1963 році з друку зняли її книжку “Зоряний інтеґрал”, а книжку “Княжа гора” зняли з верстки.
Ліна Костенко у 18-річному віці (фото: Вікіпедія)
У ці роки поетеса більше публікувалась за кордоном, ніж в Радянському союзі. Остаточно в немилість комуністів Ліна Василівна потрапила, коли у 1966 році привселюдно у Спілці письменників України захищала Івана Світличного, Опанаса Заливаху, Михайла Косіва і Богдана Гориня, а через два роки ще й написала листи на захист В’ячеслава Чорновола. Після цього молода поетеса довгі роки вимушено писала у шухляду.
Зліва направо: Микола Вінграновський, Іван Дзюба, Іван Драч, Іван Світличний, Ліна Костенко, Євген Сверстюк (фото з архіву Ліни Костенко)
Ліна Василівна двічі була заміжня. Вперше вийшла заміж у 26 років за польського письменника Єжи-Ян Пахльовського. У них народилась донька Оксана, втім невдовзі пара тихо розійшлась, оскільки Ліна не хотіла переїжджати у Варшаву, а Ян – у Київ. Поетеса згодом написала в одній поезії: “Я люблю, коханий, Київ і Варшаву, але Батьківщина в кожного одна”.
Другим чоловіком Ліни Костенко став директор кіностудії імені Довженка Василь Цвіркунов. Вона вийшла за нього у віці 33 років і прожила щасливо з ним аж до його смерті. Пара мала спільного сина.
Ліна Костенко із чоловіком Василем Цвіркуновим, 1972 рік (фото з відкритих джерел)
Ліна Костенко із донькою Оксаною Пахльовською (фото: uinp.gov.ua)
Знову публікуватись Ліна Костенко почала лише у 1977 році, коли вийшла збірка віршів “Над берегами вічної ріки”. А вже 1979-го побачила світ її славнозвісна “Маруся Чурай”. Після цього була ще ціла низка знакових видань, серед них і єдиний прозовий твір Ліни Костенко “Записки українського самашедшого”, який вона видала у 2010 році.
Ліна Василівна у Чорнобилі (фото: Facebook/ Ліна Костенко)
Ліна Костенко (фото з відкритих джерел)
За свою творчість Ліна Костенко була номінована разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем на Нобелівську премію з літератури. Також вона стала однією із перших лауреаток Шевченківської премії, а ще була лауреаткою Премії Антоновичів. Але попри це поетеса відмовилася від звання Героя України, заявивши, що “політичної біжутерії не носить”. У 2022 році її нагородили Орденом Почесного Легіону за цивільні та військові заслуги.
Під час повномасштабної війни Ліна Костенко продовжує залишатись у Києві. Вона вкрай рідко виходить на публіку і відмовляється від інтерв’ю, називаючи це простою балаканиною.
Ліна Костенко із донькою та онукою (фото: Оксана Пахльовська)
Невмирущі цитати Ліни Костенко про Україну
Ліна Костенко залишила нам багато глибоких думок, які актуальні й сьогодні:
- Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову
- Українська література – це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через століття згаданих, через півстоліття надрукованих
- Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер
- Поки що я можу з жахом сказати: докотили Україну до прірви і поки не з’явиться ота цивільна відвага в людях, доти вона так і буде ця Україна – декоративна. Незалежність ворушить “вусами уві сні”
- Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати
- Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна
Ліна Костенко восени 2024 року із своєю книгою “Скіфська Одіссея” (фото: Instagram/Абабагаламага)