Конституція Пилипа Орлика – унікальний документ, написаний із чітким баченням незалежної держави. Її україномовну версію вдалось віднайти у московських архівах.
Що відомо про “оригінал” Конституції Пилипа Орлика
За словами експерта, “оригінал Конституції у проекції того часу” – це складне питання.
“Думаю, Пилип Орлик підписав понад десяток копій, бо їх віддавали запорожцям, старшинам. Де їх зараз шукати – окреме питання”, – поділився історик.
Він повідомив також, що зараз достеменно відомо, що є “дві копії в Москві та одна латиномовна – у Швеції”.
Як вдалось знайти Конституцію кирилицею у Москві
Україномовну версію Конституції Пилипа Орлика у московських архівах знайшов у 2008 році саме Олександр Алфьоров.
Він пояснив, що у 90-х роках було відомо про зміст документа, адже його публікували, маючи латинську копію.
“Її начебто знайшов Ілько Борщак в еміграції у замку Дентевіль, який по дружині належав сину Пилипа Орлика”, – зауважив спеціаліст.
Водночас документу, написаного кирилицею, на той час знайдено не було.
“Колеги-науковці туди їздили, але української копії не знайшли”, – повідомив історик.
Він нагадав, що у 2008 році вже розгортались величезні протиріччя між Росією та Україною (особливо після Помаранчевої революції), що впливало й на ідеологічний рівень.
“Незалежні ЗМІ РФ вже зникали й почалася пропаганда. Московити знущались із нас: “Перша Конституція українська? Може ще й Христос з України. Але Христа ми хоч бачимо на іконах, а ви покажіть свою Конституцію”. І от науковці не могли показати документ”, – розповів експерт.
Він пояснив, що весь наш масив документів козаччини “фактично починається із 1730 років”, адже “Петро I знищив Батурин, а у столиці гетьманщини Глухові сталась пожежа” (на початку XVIII ст.)
Тим часом у Росії “накопичились мільйони документів, які стосуються козацьких часів”.
“Тому я поїхав у московський архів досліджувати реєстри Богдана Хмельницького, які згодом опублікував із колегою Олексієм Монькіним. На той час московські архіви були доступні, але нашим вченим не вистачало фінансових ресурсів на дослідження”, – поділився Алфьоров.
Він визнав, що йому довелось взяти грант з Канади, “по блату домовитись про гуртожиток, ще й доплатити свої гроші”, адже “в істориків тоді були мізерні зарплати”.
“Я в Інституті історії з 2010 по 2019 рік отримував 3,5 тисячі гривень. Цього вистачало, щоб дітям і дружині щодня давати по 23 гривні. Наша країна не годувала своїх гуманітаріїв, а Росія своїх – годувала”, – пригадав фахівець.
За його словами, саме вони й сформували тези: “Крим наш”, “Росія – це Україна”, “Ленін створив Україну” і т.д.
“Наші гуманітарії ледь виживали. Було краще тим, хто міг взяти гранти. А це можна було зробити у росіян – ось вам одразу левова частка людей, які є зрадниками України”, – зауважив історик.
Він додав, що саме в московському архіві й знайшов документ з описом справи, яка називалась “Договір Запорізьких козаків зі шведським королем Карлом XII”.
“Мені його видали… Я досі пам’ятаю цей викид адреналіну – коли я зрозумів, що переді мною знаходиться! У той момент у мене сльоза пішла”, – зізнався Алфьоров.
Він додав, що “тоді опублікував Конституцію” і це “інформаційно сколихнуло суспільство”.
“Але на це дуже погано відреагували деякі мої колеги. Бо як аспірант міг таке знайти? А потім віднайшли ще одну копію”, – підсумував історик.