Китай використовує РФ як інструмент для розпаду Європи – оцінка РНБО
Китай бачить Європу не як єдиний блок, а як набір держав із різною стратегічною вагою. Пекін прагне балансувати між США та ЄС через економіку і дипломатію, не провокуючи відкриту конфронтацію.
“За даними аналітиків КНР, Європа для Пекіна – не єдиний політичний суб’єкт, а набір різних ринків і політичних середовищ. Європа – це конгломерат держав із різними економічними та стратегічними характеристиками”, – зазначив Андрій Коваленко.
Фактичний підхід Китаю до ЄС – сегментація
Німеччина, Франція та Італія – промислово-технологічне ядро Європи, вважає він. Китай концентрує тут інвестиції у технології та промислову кооперацію, а не лише інфраструктуру.
“Німеччина стабільно залишається ключовим торговельним партнером Китаю у Європі”, – підкреслює Коваленко.
Країни Центральної та Південно-Східної Європи залучаються через ініціативу “17+1”. Формат використовується як політичний канал впливу, а не реально економічно ефективний.
“Цей механізм демонструє можливість обходу брюссельського консенсусу через окремі столиці”, – зазначив керівник ЦПД.
Північна Європа та Балтія розглядаються як проблемні регіони через жорстку позицію у питаннях прав людини, Тайваню та безпеки. Прикладом є Литовський кейс 2021-2023 років, який показав Пекіну, що ЄС готовий платити економічну ціну за політичну позицію.
Росія у китайському баченні Європи
Роль Росії – інструментальна. Москва створює безпекову нестабільність, що дозволяє Китаю концентруватися на економічному впливі, зазначив керівник ЦПД.
“Росія – не партнер рівня ЄС чи США, але корисний фактор стратегічного тиску”, – написав він.
Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну Китай не дистанціювався від Москви, а перетворив її на сировинний придаток для своєї стратегії. Конкуренція Китаю з США за Європу реалізується через економічний вплив: торгівлю, інвестиції, інфраструктуру та бізнес-лобі.
Після посилення трансатлантичної координації у 2022-2024 роках ЄС почав говорити про “de-risking”, а не “decoupling”, що вигідно Китаю.
Прогноз на 20 років – Європа має залишатися економічно значущою, але політично фрагментованою. Розвал ЄС може бути вигідним, але Пекін прагне, щоб континент не був слабким, а лише повільним, не ворогом, а обережним партнером.