Фрески, графіті, замуровані поховання й таємничі підземелля – Кирилівська церква ховає в собі чимало загадок. Її збудували у XII столітті в одному з найкривавіших куточків стародавнього Києва, як усипальницю князів. Сьогодні ця пам’ятка є в попередньому списку ЮНЕСКО, оскільки має величезне історичне і культурне значення.
Чим унікальна Кирилівська церква
Церкву заклали у ХІІ столітті на тлі міжусобних війн. Засновником храму і ктитором (меценатом, – ред.) став чернігівський князь Всеволод Ольгович, який посів на київському престолі у 1140 році. Храм він присвятив своєму небесному покровителю святому Кирилу архієпископу Александрійському.
“Святиню збудували в історичній місцевості на Дорогожичах. Саме тут колись проходили основні бої за Київ. Літопис каже, що дорогожицька земля була “кров’ю полита і кістьми осіяна”. Невдовзі після заснування навколо церкви сформувався ансамбль Кирилівського монастиря”, – каже Проніна.
Кирилівська церква входить у попередній список ЮНЕСКО. У храмі збереглося 800 кв. м фрески ХІІ століття, деякі композиції не мають аналогів у світі.
“Система розпису центральної частини цієї церкви й Софіївського собору абсолютно ідентичні. Тільки у верхніх зонах у соборі – мозаїка, а тут – фреска. Ктитори Кирилівської церкви не могли собі дозволити мозаїку, бо вона була дуже коштовна. Храм, скоріш за все, розписували місцеві майстри – після розпису Софії в ХІ ст. в Києві сформувалась своя іконописна школа на основі візантійської”, – говорить науковиця.
Крім цього, у храмі є 863 середньовічних графіті, написані старослов’янської та латиною.
“Графіті у храмі – це послання до Бога. Колись люди вважали, що молитва є тимчасовим явищем. Закінчилась молитва – закінчилось прохання. А якщо нашкрябати щось на стіні храму, то це доходитиме до вух Бога постійно. Тому кожна людина вважала за потребу зробити такий напис. У деяких графіті просили навіть про покарання недоброчинних платників. Якщо людина була не писемна, то на стіні робила хрестик, або ставила якусь емблему. У нас є навіть дитячі графіті – зображення коника”, – ділиться Петренко.
Які таємниці приховує храм
Літописи свідчать, що Кирилівська церква була князівською усипальницею.
“Тут поховали дружину засновника храму княгиню Марію Мстиславівну – онучку Володимира Мономаха, її старшого сина князя Святослава – героя давньоруської поеми “Слово о полку Ігоревім”, а також його сина Всеволода Рудого і його дружину княжну Марію Казимирівну. Жодне поховання не дійшло до наших часів”, – каже Проніна.
За її словами, скоріш за все, поховання розграбували у період з ХІІІ по ХVII ст., коли він стояв пусткою після зруйнування ордами хана Батия. Монголо-татари не могли пограбувати, оскільки у них було табу щодо могил.
Крім цього, у підземеллях храму є 21 поховання: тут покоїться родинна Тупталів. Найвідомішим представником яких є митрополит Димитрій Ростовський, з часом зарахували до лику святих. Зараз підземелля храму замуроване, так само як і вхід у печери.
“Під час реставраційних робіт у ХІХ ст. у вівтарній частині виявили тріщину, в якій були фрагменти чоловічих кісток і шматок чернечого одягу. Дослідники вважають, що це мощі когось з місцевих святих – була традиція вкладання їх у стіни храму. Є переказ, що тут у печерах жив монах Кирило, можливо його кістки були замуровані у церкві. Під час реставрації їх вилучили й де вони зараз вже невідомо”, – каже Петренко.
Також у стіні храму є таємний хід, який веде на висоту 5,5 м. Колись там був балкон. Вчені припускаються, що він міг бути призначений для того, щоб князь Всеволод підіймався на нього молитись і так бути ближчим до небесного покровителя.
Додамо, що Кирилівська церква функціонує як музей, але тут також періодично проводять богослужіння.