Калинова сопілка Оксани Забужко представлена у театрі Франка – фото

© Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews © Василь Артюшенко, reNews

У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка презентували нову постановку — драму «Калинова сопілка» у режисурі Валентини Єременко-Ворожбіт. Вистава створена за мотивами однойменної повісті української письменниці Оксани Забужко й торкається тем глибокого особистого болю, втрати, пам’яті та тяглості між поколіннями. Прем’єру відвідав фотокореспондент reNews Василь Артюшенко.

Василь Артюшенко, reNews

Сценічне прочитання поєднує елементи фольклору та психологічної драми, занурюючи глядача в історію подружжя, життя якого зруйноване смертю обох доньок. Події розгортаються на межі між реальністю та внутрішнім світом переживань героїв: батьки намагаються усвідомити, що стало точкою неповернення, й повертаються подумки до моментів, які могли б, можливо, змінити хід подій. Через спогади, мовчання і невиголошені слова вони намагаються збагнути: чи могли вчинити інакше?

Василь Артюшенко, reNews

Центральне питання, яке порушує вистава, — це пошук відповідей у світі, де болю більше, ніж правди. Сюжет розвивається крізь глибоку емоційну напругу, підсилену символічними образами та асоціативними сценами, що апелюють до колективної пам’яті й особистих переживань кожного глядача.

Василь Артюшенко, reNews

«Калинова сопілка» у постановці Франківського театру — не просто драма родинної трагедії, а спроба почути голос тиші, яка залишається після втрати. Це мистецьке висловлювання, що говорить про біль, який не має часу і меж.

Джерело