Історик Роман Кабачий в інтерв’ю РБК-Україна розповів про Другу світову війну та внесок України у здобуття перемоги.
Кандидат історичних наук Роман Кабачий (фото: Влад Нестеров/РБК-Україна)
Друга світова війна стала для України періодом виживання в боротьбі між двома диктатурами – радянською та гітлерівською. Обидві розглядали українців, перш за все, як витратний матеріал для реалізації своїх імперських амбіцій.
Про справжню ціну перемоги над нацизмом, злочини безкарного комунізму та роль українців у Другій світовій війні в інтерв’ю РБК-Україна розповів кандидат історичних наук, завідувач сектором Національного музею історії України у Другій світовій війні Роман Кабачий.
Читайте також: “Пам’ять жива, поки потрібна”. Історик пояснив, чи пам’ятає світ уроки Другої світової
Головне:
- Вклад України у перемогу: У Червоній армії воювали 7,5 млн українців. Кожен другий загинув, а половина з тих, хто вижив, повернулися з пораненнями.
- Підготовка до нападу, а не оборони: У 1940-х радянських школярів навчали німецької мови, їм видавали карти Європи, готуючи “визвольний похід” на Захід.
- Провокація Бабиного Яру: Підрив Хрещатика радянськими спецслужбами став приводом для нацистів для масових розстрілів євреїв у Києві.
- Заборона фронтової правди: радянський режим замінював реальні спогади солдатів про смерть і злочини проти своїх же на “красиву” картину перемоги.
- Квазідержавність: Окремий прапор УРСР та членство в ООН були “декораціями” Сталіна для Заходу, щоб створити ілюзію національних свобод.
- Спадковість безкарного зла: Сучасна війна РФ проти України є наслідком того, що комуністичний режим не отримав свого суду в 1945 році, аналогічного Нюрнберзькому процесу.
Ціна України у перемозі над нацизмом (інфографіка РБК-Україна)
Боротьба за перемогу: якою насправді була роль України та СРСР у Другій світовій
– Спочатку СРСР, а тепер Росія фактично монополізували перемогу над нацизмом. Яка насправді була роль України у цій боротьбі?
– Україна була частиною СРСР, як і народи Середньої Азії, Кавказу, а наратив про “спільну перемогу” лелеявся, перш за все, для так званого радянського народу. Росіянам у цьому відводилася провідна роль – це особисто підкреслював Сталін після завершення війни.
Оскільки кордони були закритими, цю ідеологію важко було транслювати на Захід, тому вона працювала виключно всередині країни, щоб радянський/російський народ вірив у власну виключність.
Вклад України був значним. У складі Червоної армії воювали 7,5 млн українців. Половина з них загинула, а половина з тих, хто вижив, – отримали поранення.
Проте Путіну вигідно стверджувати, що саме росіяни перемогли нацистів, а роль інших радянських народів, передусім України, зменшувати. На Заході це погано розуміють, і з цим потрібно боротися українськими наративами.
Насправді ж перемога над нацизмом була спільною. Лише багато хто воліє не пам’ятати, що якби не СРСР, Друга світова не почалася б.
Союз у 1939 році підписав з Німеччиною пакт про ненапад: поділив Польщу, намагався втрутитися у Фінляндію, відтяпав Буковину та Бессарабію у Румунії. Все це відбувалося на очах Західного світу. Але Гітлер почав першим, хоча Союз готувався напасти на Німеччину.
– Тобто Сталін просто не встиг завдати “попереджувального удару” по колишнім союзникам?
– Є чимало підтверджень цьому: у радянських школах хлопців навчали розбирати та збирати зброю, у 1940-41 роках видавали навчальні посібники з картами Німеччини та вказівками, як поводитися на європейській території. Навчали німецької мови.
Підготовка йшла не на оборону. Саме тому Союз поніс величезні жертви. З перших днів німці оточили бази з нафтопродуктами, знищили авіацію.
Кандидат історичних наук, завідувач сектором Національного музею історії України у Другій світовій війні Роман Кабачий (фото: Влад Нестеров/РБК-Україна)
– Чи переміг би СРСР у війні без західного ленд-лізу?
– Я б сказав, що не лише без ленд-лізу, але й без відкриття другого фронту. На той момент Гітлер вже окупував материкову Європу та вів авіаційну війну з Британією. Питання на цьому континенті для нього було закритим.
Сталін вимагав від західних союзників відкрити другий фронт. Умовою цього було те, що коли закінчиться війна в Європі, Радянський Союз вступить у війну з Японією.
Тому в травні 1945 року Червону армію ніхто не розпустив – хлопці поїхали на Далекий Схід. США завершили війну з Японією, скинувши атомні бомби на Хіросіму та Нагасакі. Власне, від СРСР підписувати акт капітуляції Японії відправили українця Кузьму Дерев’янка, оскільки він знав японську.
– Не лише СРСР привласнював перемогу. Нещодавно Дональд Трамп заявив про вирішальну роль США. Це ще один приклад “перетягування ковдри на себе” в світовій історії?
– Фронт у Східній Європі був для США далеким світом, вони зосереджувалися на більш близьких театрах бойових дій. В цілому на Заході кожен бачив “свою” війну: британці були впевнені, що перемогу здобули саме вони, тоді як американці приписували цей успіх собі.
Ціна ідеології та тактика “випаленої землі”: як СРСР знищував своїх
– Союз часто використовував тактику “випаленої землі” навіть на власних територіях. Чому насправді радянська влада підірвала Хрещатик у 1941 році?
– У СРСР було кілька місяців, щоб все замінувати, оскільки німці дійшли до Києва лише у вересні. Пізніше в підриві Хрещатика звинуватили київських євреїв, і Бабин Яр став прямим наслідком цієї провокації.
Історично радянській армії була притаманна тактика, відступаючи, залякувати населення, забирати його з собою, щоб навіть мобілізаційного ресурсу не залишити ворогу.
Старший сержант Адам Згурський (щоденник якого зберігається у нас у музеї) загинув за 10 днів до перемоги, у своїх записах дивувався, як радянські війська намагалися все забрати. Навіть видавали директиви спалювати хліб на полях. Звісно, селяни не хотіли цього робити, адже їм потрібно було потім з чогось жити.
У Торецку червона армія знищувала водокачки, залишаючи населення без води в донбаських степах. Тоді приходили німці і ремонтували їх, тому іноді в очах українців вони набували позитивних рис. Тактикою “випаленої землі” СРСР насправді налаштовував людей проти себе.
Щоденник Адама Згурського зберігається в Національному музеї історії України у Другій світовій війні (фото: Влад Нестеров/РБК-Україна)
– Тобто на СРСР лежить певна вина за масові розстріли євреїв під час нацистської окупації Києва?
– СРСР не говорив правду своїм громадянам. Євреї не були проінформовані, хто такі нацисти. В Україні ще пам’ятали німецько-австрійську окупацію, коли Центральна Рада фактично запросила німців сюди. І тоді євреїв не знищували.
Керівник Товариства вихідців з України в Ізраїлі Біна Смехова розповідала мені, що її батько зміг вивезти її з мамою останнім баржем. Усі інші її родичі – в Бабиному Яру. Вони не очікували розстрілів, тому покірно туди пішли. Реально вірили, що їх вивозять. Тоді за два дні розстріляли 30 тисяч євреїв.
Взагалі Голокост в Україні називають розстрільним, тоді як в інших країнах діяли табори смерті. Це був квиток в один кінець. Люди там буквально зникали. Їх привозили в табір, роздягали і вели в газові камери.
Правда про звірства нацистів вже поширювалася, але через ефект несподіваного захоплення німцям вдалося знищити багато євреїв в Україні. Окрім Києва, розстріли по 10 тисяч людей були у Франківську, Кам’янці-Подільському…
Читайте також: Бабин Яр став другим місцем в Україні, де нацисти масово вбивали євреїв, – інтерв’ю з істориком
– Кожен п’ятий-шостий солдат радянської армії був українцем. Це була спроба обуздати український народ, прорідивши наші ряди?
– Не думаю, оскільки після Голодомору це питання вже не стояло. Проте ми повинні усвідомлювати, що не в кожне російське село заходила Червона армія, щоб забирати хлопців на фронт. В той час як в Україні мобілізували чоловіків і під час відступу, і під час наступу радянської армії.
Хлопцям часто не видавали навіть форму