Не всі водії бачать суттєву різницю між чотирма видами автоматичних трансмісій, і в цілому у цьому немає катастрофи. Але якщо у вас коробка-робот і ви вдумливий автомобіліст, краще знати деякі нюанси їзди з такою трансмісією – і автожурналісти rbc.ua готові ними поділитися.
Перш за все, визначимося з термінологією. Роботизована (чи автоматизована) трансмісія – це в принципі звичайна механічна коробка передач з прилаштованими до неї електроприводами, які замість водія пересувають тяги куліси і тиснуть на зчеплення. Рішення про момент перемикання і вибір потрібної ступені приймає електронний блок, який враховує цілий набір чинників.
Теоретично до роботизованих можна віднести також преселективну коробку передач – так звану з двома зчепленнями, відому перш за все як DSG (також PDK, SMG, EDC). Але у поведінці ці агрегати фактично таки ближче до класичних гідромеханічних АКП, тому про них ми тут не говоримо.
Не плутайте педалі. З чого слід почати опановування роботизованої трансмісії – привчити себе у перший період користування тримати ліву ногу впритул до сидіння. Це допоможе водієві уникнути спроб натиснути відсутню педаль зчеплення, адже насправді це зазвичай призводить до натискування гальмівної педалі і різкої (і небезпечної!) зупинки автомобіля просто посеред дороги.
Розгін на коробці-роботі. Взагалі це одне з слабких місць недорогих роботів – під час прискорення вони бува “замислюються” при перемиканні передач, так що навіть режим кік-даун тут не завжди допомагає. З цим доведеться змиритись і враховувати це вливанні у потік транспорту та при обгонах, коли потрібна особлива динаміка.
Пробки і тягнучки. Під час повільного руху в умовах напруженого міського трафіку коробки-роботи можуть неприємно смикатись. Тому треба натискувати на педаль акселератора чітко і так само чітко, “на повну”, відпускати її, щоб блок управління не плутався з передачами. В той же час, коли ви бачите, що після рушання вам доведеться проїхати всього десяток метрів, не протискуйте газ глибоко, щоб автоматика не вирішила, що ви розганяєтесь всерйоз і не встигнула даремно перемкнутись на другу передачу.
Повільний рух. Багато для яких моделей авто з роботом є небажаним режим тривалого руху на мінімальній, невеликій швидкості – часто це відбувається при напівпритисненому зчепленні, тож його диски прискорено зношуються. Відтак, у пробці буде краще не повзти поволі, а затримуватись на місці доти, поки попереду не звільниться відрізок у п’ять-десять метрів, який ви подолаєте швидкою короткою “перебіжкою”.
Зупинка на світлофорі. При затримках у пробці чи, скажімо, при зупинках на світлофорі не варто щоразу переводити селектор трансмісіє в режим P чи N. Адже при натиснутій гальмівній педалі в режимі D робот автоматично розмикає зчеплення і ніякого особливого зношення в такому випадку них не відбувається. Таким чином, сенсу відмовлятись від переваг автоматики і змушувати себе до маніпуляцій з органами керування немає.
Гальмування двигуном. Так називають уповільнення при відпущеному акселераторі, увімкненій передачі і з’єднаному зчепленні, без використання гальмівної педалі. Це важливий для безпечної їзди прийом, яким слід користуватись і на затяжних спусках, і на слизькій дорозі взимку, і просто при наближенні до місця, до доведеться незабаром зупинитися. У різних машин з автоматичними трансмісіями гальмування двигуном досягається по-різному. З’ясуйте, як це робиться саме з вашим силовим агрегатом. Іноді для цього треба переходити в ручний режим (Manual) трансмісії і примусово вмикати одну з нижчих передач, а в деяких авто гальмівне зусилля двигуна працює при простому скиданні газу в режимі D.
Коротко
Для безпечної, комфортної та економічної їзди водієві треба вміти вправно керувати будь-якою машиною, точніше, усіма її системами і агрегатами. Роботизованої трансмісії це стосується в особливій мірі, адже в неї є певні, так би мовити, уроджені особливості. Натомість коробки-роботи мають свої фірмові переваги: вони прості, витривалі, невибагливі, надійні і недорогі в обслуговуванні та ремонті.