Запорізький гурт KHORTA взяв участь у другому сезоні музичного проєкту «Тотальний: Наживо», що присвячений підтримці Руху опору ССО ЗСУ та українців на тимчасово окупованих територіях. Відеоверсію концерту опубліковано на YouTube. У рамках лайв-сесії музиканти виконали пісні «Зелений гай», «Коса», «Ковила» та «ДНК Волі».
«Тотальний: Наживо» позиціонує себе як проєкт живої української музики, що об’єднує артистів навколо теми культурного спротиву та підтримки українців в окупації. Другий сезон проєкту присвячений лауреатам легендарного музичного фестивалю «Червона Рута – 2025». Незабаром слухачі зможуть насолодитися концертами інших гуртів, які стали переможцями минулорічного фестивалю: НамСказали, Целофанк та інших.
#KHORTA — гурт із прифронтового Запоріжжя, який поєднує електронну музику, етнічні мотиви, хіп-хоп і вокал. До складу гурту входять Юрій Юрченко, Марія Кісякова та Георгій Варакін. У 2025 році колектив здобув перемогу на «Червоній Руті» у номінації танцювальної музики.
«Запоріжжя — це не лише про саме місто. Це — Пологи, Мелітополь, Бердянськ, Приморськ, Енергодар. Хочу подякувати кожному українцю, який чинить опір на тимчасово окупованих територіях. Приєднуйтесь до Руху опору», — звернувся до українців на ТОТ продюсер і вокаліст гурту Юрій Юрченко.
Організатори проєкту зазначають, що метою «Тотальний: Наживо» є підтримка української культурної присутності та привернення уваги до спротиву на окупованих територіях.
Юрій Юрченко відповів на кілька запитань для reNews
— Розкажіть, будь ласка, про символіку ваших пісень. Які основні образи присутні у піснях «ДНК Волі», «Ковила», «Зелений гай», «Коса» та що вони означають?
— У своїх композиціях ми прагнули розповісти про Запоріжжя — його історію, місця сили та образи, що виникають на рівні підсвідомості, коли ти намагаєшся осмислити свій край.
«ДНК Волі» — це пісня про принципи, на яких може базуватися суспільство. Вона частково про історію, про видатних особистостей і про висновки, які ми маємо зробити сьогодні. Це спроба зафіксувати, що свобода — це не випадковість, а закономірність.
«Ковила» виникла під впливом унікальної, майже магічної природи острова Хортиця. Це пісня про символи, що з’являються, коли говориш про це місце: про козаків, які тут захищали свою землю, і про те, як у гармонії з природою будувалося їхнє життя.
«Зелений гай» з’явився після того, як світ знову побачив Великий Луг — вже після трагедії з Каховською ГЕС. З одного боку — це велика катастрофа, з іншого — момент, коли відкрилася унікальна природа, яка довгий час була втрачена. Саме це поєднання болю і відкриття стало основою пісні.
«Коса» — це історія про силу, яка одночасно може дарувати життя і захищати його. Це образ межі, балансу і вибору.
Усі ці пісні об’єднує одна ідея — Запоріжжя як унікальний простір, де природа, історія і характер людей складаються в одну велику історію. І для нас ця історія — це не лише про минуле, а про той бекграунд, на якому має будуватися українське майбутнє.
— Які емоції ви відчували під час запису лайву, коли присвячували пісні українцям із тимчасово окупованих територій?
— Після початку повномасштабного вторгнення Запоріжжя стало великим хабом і прихистком для людей, які були змушені залишити свої домівки на тимчасово окупованих територіях. Ми багато спілкувалися з цими людьми, чули їхні історії, їхній біль, їхній досвід. Через них ми також відчували, що відбувається з тими, хто залишився. Тому під час запису лайву це не було просто виконанням пісень. Було відчуття, що ти звертаєшся до конкретних людей.
Для нас важливо через культуру, творчість, пісні нагадувати про те, що нас об’єднує: про нашу культуру, нашу країну, наше життя. Щоб ті, хто зараз на тимчасово окупованих територіях, відчували цей зв’язок і розуміли: вони не відрізані, вони частина України, і вони обов’язково повернуться.
І головне — щоб ця надія не згасала. Саме тому під час виконання цих пісень ми намагалися вкласти не лише емоцію, а й глибший історичний і культурний зміст — як форму підтримки для тих, хто зараз цього найбільше потребує.
— Що для вас означала перемога на «Червоній Руті – 2025» і що сталося після?
— Фестиваль «Червона Рута» для нас має особливе значення, адже саме з нього фактично починалося наше творче життя — ще у 1997 році, з іншим складом і навіть під іншою назвою.
За цей час змінювався колектив, змінювався склад, змінювалася форма, але головне залишилося незмінним — принципи. Саме тоді, на цьому фестивалі, сформувалося наше розуміння музики, культури і ставлення до того, що ми робимо. Це поєднання українського етнічного звучання — співу, інструментів — із сучасним саундом, яке і стало основою нашої музики. Тому повернутися на «Червону Руту» і тим більше здобути перемогу — це не просто крок вперед. Це дуже особиста історія. Це підтвердження того, що ми рухаємося в правильному напрямку.
Після повернення в Запоріжжя не було паузи на святкування. Навпаки — цей результат дав ще більше енергії працювати далі. Ми продовжили виступати на благодійних заходах, підтримувати культурні ініціативи. І в цілому — будь-яка ініціатива, пов’язана з підтримкою культури або збором коштів, завжди знаходить у нас відгук. Бо сьогодні музика — це не лише творчість, а й форма присутності і підтримки.
— Як ви вважаєте, що таке культурний спротив? І як митці можуть долучатися до такого спротиву через свої виступи, свою творчість?
— На нашу думку, культура завжди є основою будь-якого суспільства. Це те, чому іноді не приділяють достатньо уваги, але саме з цього все починається і на цьому все будується. Особливо це відчутно зараз. Для людей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, звучання рідної мови, знайомої пісні, нагадування про свої корені — це як ковток свіжого повітря.
Це нагадування про те, хто ти є. Про те, що в тобі — на рівні коду, на рівні ДНК — є ця ідентичність: любов до своєї землі, до своєї культури. І це важливо не лише для тих, хто зараз на ТОТ, а й для всіх нас. Щоб ми не втрачали це відчуття, не забували, хто ми є, і не розмивали свої сенси. Бо в довгостроковій перспективі саме через культуру ми краще розуміємо себе як націю: хто ми, для чого ми, і на яких принципах хочемо будувати своє майбутнє. І саме це, по суті, і є культурний спротив.
Фестиваль «Червона Рута», лауреатами якого минулого року став гурт #KHORTA, це не просто музика. Це історія опору, що триває з 1989 року, коли під пильним оком КДБ українська пісня пробила собі шлях до свободи. Через пандемію коронавірусу та початок повномасштабної війни «Червона Рута» змовкла майже на шість років… Та вже у вересні 2025-го фестиваль знову об’єднав сотні українських виконавців на одній сцені, адже культурний спротив — це м’яка, але потужна сила проти ворога, який роками намагався знищити все українське. Про це в статті «Червона Рута» і тисячі голосів: культурний спротив, що єднає країну» розповідає Юлія Москаленко, яка побувала у Львові.