Грип в Україні – Федір Лапій про те, як не хворіти восени і чи треба вакцинація

Федір Лапій розповів, як зміцнити імунітет і що потрібно робити для профілактики грипу та ГРВІ (фото: phc.org.ua)

Яка справжня причина різкого зростання частоти ГРВІ та грипу восени? Чи можна "підсилити" імунітет жменею вітамінів? Чому діти хворіють частіше за дорослих? Які правила захисту від грипу та ГРВІ досі працюють найкраще? Відповіді – в інтерв’ю лікаря-імунолога Федора Лапія для РБК-Україна. 

Головне:

• Що таке імунітет і чим відрізняється вроджений імунітет від набутого?

• Які функції виконують Т- і В-лімфоцити?

• Що таке антитіла і як вони працюють?

• Що таке аутоімунні захворювання?

• Чим небезпечний цитокіновий шторм?

• Чому в холодну пору року різко збільшується частота ГРВІ та грипу?

• Чому важливими є дистанція, ізоляція і чистота рук?

• Як шкідливі звички впливають на опірність організму?

• Чому діти хворіють частіше, ніж дорослі?

• Чому вакцинація – це важливо і необхідно?

• Чи ефективні наразі вакцини проти COVID-19?

• Чи можна посилити імунітет завдяки зміні стилю життя та прийому вітамінів?

Попереду сезон застуд, грипу та респіраторних інфекцій. Саме в цей період українці традиційно починають цікавитися, як можна убезпечити себе та своїх дітей від хвороб, чи реально “підсилити” імунітет вітамінами та дієтою і які профілактичні заходи справді працюють. Чим набутий імунітет відрізняється від вродженого? Яку роль відіграє вакцинація і чи варто щепитися щороку?

В ексклюзивному інтерв’ю РБК-Україна лікар-дитячий інфекціоніст, кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії, імунології, інфекційних та рідкісних захворювань медичної школи Європейського міжнародного університету, голова Національної технічної групи експертів з імунопрофілактики Федір Лапій розповів, як насправді працює імунна система, що може допомогти вберегтися від сезонних вірусів і які міфи про імунітет варто назавжди залишити у минулому.

– Як простими словами пояснити, що таке імунітет і чим відрізняється вроджений імунітет від набутого?

– Якщо пояснити коротко, то імунітет – це здатність виживати у цьому жорстокому світі і не стати жертвою природного відбору.

І тут виникає питання, як це сприймати з погляду еволюції. Виживають ті, хто вміє пристосовуватися до певних зовнішніх факторів.

Якщо дуже глибоко розглядати це питання з еволюційної точки зору, то організм з давніх-давен “рятували насамперед ноги”. Тобто організм “втікав” від небезпеки. Схожим чином можна сказати і про людину, яка йшла подалі від небезпеки і завдяки цьому рятувалася та уникала ризику для свого життя.

Пізніше в організму з’явилася функція, яка полягає в тому, щоб поглинати і перетравлювати. Тобто чинник, який загрожує організму, але від якого він не може втекти, її клітини можуть поглинути, перетравити і в такий спосіб знищити небезпеку – збудника.

Такий приклад я наводжу тому, що в людини є клітини, які здатні до фагоцитозу, тобто поглинання та перетравлення збудника.

І якщо говорити про наступну еволюційну сходинку, то, крім того, щоб втекти, є можливість перетравити.

Тобто збудник потрапив до організму, організм його перетравив, і утворилася мертва маса як результат його знищення.

Чи цього достатньо? Ні, недостатньо.

Потрібно щось, аби не просто перетравити, а вже завдяки продукції певних молекул зробити отвори подібно до того, як куля робить отвори в тілі людини – людина втрачає кров і від цього помирає.

Що я маю на увазі? З часом клітини навчилися виробляти певні молекули. Це, зокрема, білки системи комплементу, які здатні робити отвори в бактеріях. Бактерія, яка має отвори, втрачає життєздатність за аналогією до того, як людина помирає від втрати крові після кульового поранення.

Такий механізм дозволив реалізувати на відстані певні елементи захисту, суть якого полягає в тому, що клітина “підійшла”, схопила і з’їла.

Є ще білки системи інтерферонів. Їхнє завдання – дати сигнал сусіднім клітинам про небезпеку, аби вони припинили “хапати” тих, хто до них наближається. Адже це, зокрема, можуть бути хвороботворні віруси.

Це все було спрямовано на те, щоб вижити в жорстких умовах природного відбору.

Одним із важливих моментів еволюції є мутації. І в результаті мутацій утворювалися певні молекули, які дозволяли вижити.

Те, що я перерахував, – це вроджений імунітет.

І таку систему називають неспецифічною, тому що вона працює проти будь-кого. Тобто будь-кого з’їсти, будь-кого “продірявити”, проти будь-кого заблокуватися.

Іноді виникає плутанина, тому що ми дуже часто говоримо про вроджений або набутий імунітет, хоча правильно називати імунітетом саме набутий імунітет, адже він є специфічним.

Вроджений імунітет – це неспецифічний імунітет, який працює проти будь-чого.

Але те, що було до людини, вже еволюціонувало. І потім почали з’являтися клітини, які використовували те, що було до них.

Наприклад, у людини є Т- і В-лімфоцити. Це вже клітини набутого імунітету.

В-лімфоцити виробляють антитіла – імуноглобуліни, які здатні нейтралізувати збудник або продукти його життєдіяльності.

Вірус на своїй поверхні має білок, завдяки якому прикріплюється до клітини і потім проникає всередину клітини.

Якщо ми цей білок нейтралізуємо, то вірус не зможе прикріпитися до клітини. Такий механізм має вірус грипу та SARS-CoV-2 – збудник COVID-19.

Антитіла, які виробляються B-лімфоцитами, здатні блокувати цей процес.

– А яка ще функція антитіл?

– Антитіла можуть “зробити бутерброд смачним”. Ми говорили про клітини, які здатні поглинати і перетравлювати.

Якщо ви голодні, і вам дати скоринку хліба, причому неважливо, свіжий цей хліб чи ні, ви будете його їсти і радіти цьому.

Якщо ви не дуже голодні, а до цього ще й естет і гурман, то ви захочете на хліб щось намастити. Наприклад, масло, а якщо ще зверху покласти червону ікру, то чого б такий бутерброд не з’їсти, навіть якщо ви не дуже голодні? Адже це смачно.

І це так званий ефект опсонізації, коли йдеться про те, “чому б його не з’їсти, якщо воно вже є”.

Антитіла можуть прикріплятися до збудників і тим самим “робити бутерброд смачнішим”, тобто робити збудника привабливішим для поглинання клітини, яка фагоцитує.

Нейтралізація працює не лише щодо вірусів, а й щодо бактерій.

Наприклад, деякі бактерії виробляють токсини. А антитіла ці токсини нейтралізують. Водночас антитіла, подібно до червоної ікри на бутерброді, можуть покращувати поглинання бактерій.

І тут є певний зв’язок між вродженим і набутим, або адаптивним імунітетом.

– А за що відповідальні Т-лімфоцити?

– Щодо Т-лімфоцитів, то є дві основні популяції.

Одна з них – Т-хелпери. Це “помічники”, які “розповідають” клітинам, наприклад B-лімфоцитам, що їм треба робити.

Умовно Т-лімфоцит “говорить” B-лімфоциту: ти був незрілим, але я даю тобі вказівки дозріти і перетворюватися на клітину, яка буде виробляти антитіла.

Тобто Т-хелпер є своєрідним диригентом, керівником.

І є друге сімейство Т-лімфоцитів – цитототоксичні Т-лімфоцити. Їхнє завдання – шукати клітини, які їм “не подобаються”.

Вони прагнуть знищити інші клітини. Наприклад, клітину, яка інфікована вірусом, Т-лімфоцит, руйнує.

Для цього він має спеціальні гранули. У гранулах є “родичі” білків системи комплементу. Т-лімфоцит, наближаючись до клітини, яка йому “не сподобалась”, починає вивільняти молекули білків системи комплементу і руйнувати цю клітину.

Але це ми говорили про “погані”, “хворі” клітини.

Цитотоксичні Т-лімфоцити можуть руйнувати клітини дуже “завзято”. Як наслідок, може розвинутися суттєве порушення функції органа. Бо коли одночасно руйнується велика кількість навіть інфікованих клітин, орган може припинити виконувати покладені на нього обов’язки. Тобто те, що занадто, то не дуже добре.

Цитотоксичні Т-лімфоцити також допомагають знищувати клітини, які мутували, зокрема злоякісні клітини при онкологічних захворюваннях.

Водночас Т-лімфоцитам можуть “не сподобатися” і цілком нормальні клітини, які є важливими для людини.

Тобто Т-лімфоцити може “”перемкнути”, і в якийсь момент вони починають вважати, що певні клітини – погані, тож вони вирішують знищити і їх.

Це один і той самий механізм:

• знищити клітину, яка інфікована вірусом

• знищити клітину, яка має мутації

• знищити клітину, яка є нормальною, але Т-лімфоциту вона “не сподобалася”

В останньому випадку йдеться про механізм аутоімунних захворювань. Тобто це механізм, за якого Т-лімфоцит з якихось причин “перемкнуло”, і він атакує клітину, яка нормально функціонує, не мутована і не інфікована.

Імунна система вступає з такою клітиною в конфлікт і знищує її. І це вже патологія. Якщо відійти від категорій, що таке норма і що таке патологія, то з погляду природи описані процеси не мають істотного значення. Людство продовжує існувати, попри те, що постійно виникають мутації – від цього воно не зникне.

– Наближається епідсезон грипу та ГРВІ. Чому в холодну пору року частота цих захворювань різко збільшується? Чи пов’язано це з холодом, адже ці захворювання спричинені не змерзанням, а вірусами?

– З холодом це має певний зв’язок, тому що холод заганяє нас у комірку.

Ми зачиняємо вікна і менше провітрюємо приміщення. Менше перебуваємо під сонячними променями, а ультрафіолет має згубну дію на багатьох збудників.

І якщо говорити про літо, то скупчень людей влітку значно менше, ніж у холодну пору року.

У теплу пору року приміщення постійно провітрюються, навіть у переповнених маршрутках вікна мають бути більше шансів бути відчиненими, ніж взимку. Крім того, люди багато часу проводять надворі.

А восени, зокрема, відновлюється навчальний процес у закладах освіти. Тісні контакти в дитячих колективах є сприятливою умовою для зараження багатьма інфекціями, які передаються повітряно-крапельним шляхом.

Безумовно, влітку теж є ризики інфекцій.

Після купання озері зі стоячою водою можна інфікуватися, наприклад, ентеровірусом, і про нього багато говорять навіть у контексті відпочинку на турецьких або єгипетських курортах. І Україна тут не виняток.

Насправді ураження ентеровірусом – це традиційна літня інфекція.

Звичайно, в кожному середовищі виникають певні умови, в яких збуднику “зручно” передаватися.

Повітряно-крапельним шляхом передаються вірус грипу, риновірус, респіраторно-синцитіальний вірус, метапневмовірус. І вони більш поширені в холодну пору року, тобто в період скупчень у закритих приміщеннях.

І тут виникає питання, як захиститися. Під зміцненням імунітету мають на увазі підвищення здатності до захисту, опірності організму.

Проте з погляду імунології підвищення імунітету може мати і негативне значення, коли йдеться про аутоімунні захворювання.

Під час пандемії COVID-19 багато говорили про цитокіновий шторм – потужну реакцію імунної системи, за якої організм в полум’ї боротьби із SARS-CoV-2 “згорав” і сам.

Цитокіновий шторм був добре відомий і до пандемії COVID-19 – це механізм тяжкого перебігу при багатьох інфекціях.

Тобто клітини виробляють молекули, які мають прозапальний характер. Вони стимулюють запалення. І воно є важливим для формування імунної відповіді. Але якщо процес стає занадто потужним, то організму це лише шкодить.

Якщо говорити про опірність і захист. Ми починали розмову з того, що говорили про ноги. Отже, від інфекцій допомагає захиститися відстань, дистанція.

Якщо ви не купаєтеся в басейні, де є збудник, то ви, відповідно, не інфікуєтеся ним.

Якщо інфекція передається повітряно-крапельним шляхом, зокрема через чхання і кашель, то збудник поширюється на певну відстань – зазвичай йдеться про 1,5-3 метри. Тобто дистанція важлива.

Також важливою є ізоляція хворого. Крім того, хворому потрібно носити маску.

При цьому для людини, яка хоче вберегтися від хвороби, дієвим є лише респіратор.

Маска захищає інших людей від хворого, коли її одягає сам хворий.

Дуже важливо підтримувати чистоту рук. Якщо людина взялася руками за ручку дверей, то вона залишила на ній не лише відбитки своїх пальців, а й віруси та бактерії.

Те саме стосується кранів у громадських вбиральнях – до них протягом дня торкається дуже багато людей. Я особисто відкриваю і закриваю такі крани ліктем.

Чудово, якщо у вбиральні встановлено кран з інфрачервоним датчиком, тобто безконтактний кран, до якого торкатися взагалі не потрібно – до нього слід піднести руки, щоб потекла вода. Але ж не скрізь є такі крани.

Антисептики, безумовно, допомагають тримати руки в чистоті, і ми до них призвичаїлися ще з часів пандемії COVID-19.

Неспецифічними факторами захисту є слизові оболонки.

Чи мають бути вони вологі? У принципі, так. І тому постійно говорять про підтримання оптимального рівня вологості, щоб знизити ймовірність підхопити інфекцію.

– А чи впливають на опірність організму шкідливі звички?

– Так, є шкідливі звички, які можуть підірвати опірність організму і зробити людину більш сприйнятливою до інфекцій.

Наприклад, на клітини негативно впливає тютюнопаління.

У людини в дихальних шляхах є клітини, які мають війки. Ці війки видаляють все непотрібне, що потрапляє в організм із повітря.

Якщо людина палить, клітини з війками гинуть і не можуть нормально рухатися та видаляти непотрібне. Тож збудники проникають глибше в дихальні шляхи.

Тому в курців зростає ризик виникнення ускладнень грипу, зокрема пневмококової інфекції.

Пасивне тютюнопаління, до речі, теж є несприятливим чинником.

Щодо алкоголю. Надмірне вживання алкоголю або ж одноразова велика доза негативно впливають на фактори захисту.

Коли ми говоримо про холод, то йдеться не про те, що ми вибігли на холод і забігли назад тощо. Це більше впливає на набряк, але не на ризик підхопити інфекцію.

На опірність організму також негативно впливає хронічний стрес.

Звичайно, у кожної людини є й індивідуальні анатомічні особливості.

– А що ще важливо знати про набутий імунітет, зокрема про те, як він формується?

– Що стосується специфічного, набутого імунітету, то щоб повторно не виникала одна й та сама інфекція, з нею потрібно “познайомитися”.

В українській мові є слово, яким називають дітей перших років життя, – “шмаркачі”, адже вони постійно ходять зі шмарклями і шмаркаються. Це переважно діти з другого року життя і до перших класів школи.

У цьому віці їхній організм якраз і тренує В- і Т-лімфоцити. Дитячий організм контактує з великою кількістю потенційних збудників, щоб імунна система познайомилася з ними і запам’ятала про них. І під час повторної зустрічі вже буде менш виражена клінічна картина захворювання та легші симптоми.

Якщо говорити про дітей першого року життя, то вони більш ізольовані. В Україні в одній родині зараз не народжують багато дітей. Хоча, звичайно, якщо у сім’ї не одна дитина, то старші діти у разі хвороби заражають молодших.

Коли дитина починає відвідувати дитсадок, у неї починаються тісні контакти з іншими дітьми й дорослими. Безумовно, це тренує імунну систему.

У міру дорослішання людина вже хворіє рідше, зокрема й тому, що в неї формуються певні навички гігієни.

Дорослі люди намагаються уникати хвороб, адже, крім того, що хворіти – це, як мінімум, неприємно, треба ходити на роботу, відвести дітей у садочок чи школу. Просто відлежатися не завжди виходить, адже є ще і домашні справи, приготування їжі тощо.

Тож дорослі хворіють рідше порівняно з дітьми. Звісно, доки не зустрінуться з якимось новим збудником, як це було із SARS-CoV-2. Під час пандемії COVID-19, не маючи імунітету, велика кількість людей хворіла одночасно.

Є групи населення, які можна назвати “слабкою ланкою”, тобто групами ризику – це люди, старші 60 років, люди з хронічними захворюваннями, вагітні жінки.

При цьому є й люди, яким вдається “проскочити” і навіть не захворіти.

Людство від пандемій, звісно, не вимре, але за законом природного відбору люди з уже названої “слабкої ланки” є особливо вразливими.

Тож коли йдеться про набутий імунітет, то ми його “загартовуємо” через контакти з іншими людьми. І якщо контакт з іншими людьми, які виділяють збудник, є небезпечним, необхідна вакцинація.

Вакцинація – це одне з досягнень цивілізації, коли до зустрічі зі збудником ми можемо сформувати імунну відповідь.

Наприклад, зустріч із вірусом кору до впровадження вакцинації була неминучою в житті кожної людини, якщо вона контактувала з іншими людьми.

На початку XX століття і кір, і кашлюк були поширеними причинами смертей дітей віком до 2 років.

Тоді й екологічна ситуація була кращою, і пестицидів та генно-інженерних продуктів не існувало. Молоко було молоком, масло було маслом.

Але з 8 дітей, які не доживали до 2 років, 3-4 дітей помирали від кашлюку і кору.

– Щодо вакцинації проти грипу – її доцільно зробити?

– Так, я її роблю і собі, і в моїй родині її всі роблять.

Не факт, що ви в цьому сезоні зустрінетеся з тим самим штамом вірусу грипу – це може бути інший штам. Проте виробники адаптують вакцини під кожен сезон.

Вакцина захищає від трьох або чотирьох штамів вірусу грипу. Кілька років поспіль один і той самий штам вірусу грипу у вакцині може повторюватися. Адже вірус може мати незначні точкові мутації, що не робитиме його занадто відмінним від минулорічного.

– А звідки відомо про штами вірусу, які будуть циркулювати саме в цей епідемічний сезон?

– До моменту, коли в північній півкулі настає холодна пора року, у південній півкулі епідсезон грипу вже підлягає аналізу, адже коли в нас літо, у них – зима.

І це дає змогу підготуватися до епідсезону в північній півкулі, тобто проаналізувати, які штами вірусу грипу були найбільш поширеними, щоб сформулювати прогноз.

– Як переконати людину, яка не вірить у вакцинацію (і чи потрібно її переконувати), що імунітет без неї не формується?

– Це питання віри – так само, як ми говоримо про те, що є атеїсти, а є люди набожні. Серед тих людей, які вірують, є і мусульмани, і християни, і індуїсти тощо. І між ними так само немає повного порозуміння, як і між прихильниками вакцинації та антивакцинаторами.

Це також питання освіченості. Серед людей, які заперечують важливість вакцинації, є люди, які б радше повірили в те, що Земля – плоска, аніж у те, що вакцинація – необхідна.

Це люди, які не здобули освіти, або ж люди, які не здатні до критичного сприйняття інформації. Вони легко поширюють різні конспірологічні теорії, мають обмежені базові знання з фізики чи біології.

Тут питання ще і в тому, що з погляду збереження громадського здоров’я, захисту суспільства, національної безпеки держава повинна брати на себе обов’язок забезпечувати право дитини на здоров’я і на життя.

У багатьох країнах це реалізується завдяки чітко врегульованим правовим механізмам. Якщо в родині відмовляються від вакцинації, держава може вдатися до примусу через обмеження певних прав і свобод. Для дітей це відвідування школи, дитячого садочка. Для батьків – навіть притягнення до суду, щоб вирішити, чи такі батьки взагалі здатні адекватно виконувати свої обов’язки і дбати про безпеку дітей, зокрема щодо захисту від інфекційних захворювань.

У Німеччині, Бельгії, Франції, Італії на батьків, які відмовляються від вакцинації дітей, соціальні служби накладають штраф від 500 до 2,5 тис. євро. Там навіть можуть у судовому порядку розглядати питання про позбавлення батьківських прав.

– А щодо вакцинації проти COVID-19 – вакцини, які зараз у нас доступні, ефективні?

– Так, вони ефективні, навіть ті, які були ще до появи варіанта Омікрон. Це пояснюється тим, що для нас перша зустріч із вірусом відбулася внаслідок власне хвороби, а друга – вже за рахунок вакцинації. Або ж навпаки.

І з погляду формування імунної відповіді немає нічого дивного, коли лікарі пропонували вакцинуватися тим, хто вже перехворів.

Є таке поняття, як первинна і вторинна імунна відповіді. І вторинна імунна відповідь формується подібно до того, як людина вчить напам’ять вірш.

Коли вона вперше бачить вірш, вона не завжди навіть розуміє і осмислює, що там написано. Після першого прочитання людина не зможе навіть цей вірш переказати. А отже, читання потрібно кілька разів повторити.

Поступово людина вже зможе відтворити слова у правильній послідовності. Часом для цього потрібно нагадати перше слово в рядку.

Але якщо людина хоче продекламувати вірш з інтонацією, з паузами та наголосами, то це досягається через постійні повторні нагадування і тренування.

Це умовно – вторинна імунна відповідь.

Якщо говорити про SARS-CoV-2, то наразі ми маємо справу з варіантом Омікрон і його субваріантами.

Тобто на сьогодні вірус SARS-CoV-2 не здійснив те, що називається еволюційним стрибком. Наприклад, для вірусу грипу можуть бути не точкові, а більш грубі мутації. А для SARS-CoV-2 такого не відбувається.

Тобто в межах одного антигену трапляються якісь точкові мутації, але імунітет продовжує працювати.

Вакцини, які ми маємо на сьогодні, орієнтовані на Омікрон. Звичайно, виробник може адаптувати вакцину під субваріант, як, наприклад, Дженні (JN.1). Зараз у США адаптують вакцину під такий субваріант.

– Але вакцинація не є гарантією, що інфікування не відбудеться?

– Одні вакцини захищають і від зараження. Інші вакцини захищають від тяжкого перебігу інфекцій, але не від зараження.

Вакцина проти COVID-19 ефективна проти тяжкого перебігу. Серед вакцинованих значно менше реєструють тяжкі випадки, випадки смерті.

В Україні рекомендують щорічну ревакцинацію для людей із груп ризику. Сюди належать люди віком понад 60 років, особливо ті, кому більше 75 років. До груп ризику також належать люди із супутніми хронічними захворюваннями, наприклад цукровим діабетом, вагітні жінки, а також імунно скомпроментовані люди, зокрема люди з онкологічними захворюваннями.

Усі інші вакцинуються за бажанням.

– І насамкінець. Чи можна посилити імунітет “лайтовими” способами, наприклад завдяки зміні стилю життя, прийому вітамінів тощо?

– Частина з цього є правдою. Для підтримання імунної системи важливо вживати білки, жири, вуглеводи, отримувати необхідну кількість мікроелементів. І люди, які є вегетаріанцями, – у групі ризику. Є незамінні амінокислоти, і якщо ми говоримо про клітини, в тому числі еритроцити, гемоглобін, тут потрібно розуміти, що їсти потрібно. Причому їсти потрібно різноманітну їжу.

І, в принципі, якщо немає штучно створеного голоду, то в Україні не повинно бути дефіциту вітамінів.

За нормальних умов в Україні є капуста, смородина, порічки. До речі, у смородині багато вітаміну C, тож питання часто не в лимонах – більш корисно їсти саме смородину.

Доки у нас працюють холодильники, є можливість заморожувати ягоди на зиму. До того ж в Україні є картопля, м’ясо, молоко, сири. Тобто є все, що задовольняє потреби людського організму.

Чи створює це специфічний захист подібно до вакцинації? Ні, абсолютно не створює.

Якщо людина хоче замінити повноцінне харчування і загартування таблетками, закрапуванням якихось крапель у ніс – це не спрацює.

Але люди часто ледачі. І вони радше будуть шукати якусь таблетку, ніж відірвуться від телевізора чи комп’ютера і просто підуть на прогулянку чи займуться фізичними вправами, щоб потім мати хороший апетит та міцний сон.

Джерело