Голодомор 1932-1933 років досі формує свідомість українців – історик розповів про вплив на націю

Голодомор 1932-1933 років не лише забрав мільйони життів, а й глибоко змінив психологію українців на покоління вперед.

Страх, мовчання і покора: що залишив після себе Голодомор

За словами Костіва, після геноциду українці стали значно покірнішими перед владою. Люди бачили, що непокора карається голодом і репресіями, тому боялися навіть дітям розповідати про пережите. У свідомості закріпилася думка, що “нічого не залежить”, а вижити можна лише, злившись з масою.

Радянська влада частково досягла свого – багато хто виконував її накази, ставши “гвинтиками системи”. Водночас історик підкреслює: було й чимало тих, хто не скорився. Серед них – борець за незалежність Левко Лук’яненко, чия родина вижила в голод завдяки прихованим запасам.

Заперечення замість покаяння: сучасна політика Росії

Костів наголошує, що Росія й досі не лише відмовляється визнавати Голодомор, а й активно нищить пам’ять про нього. На окупованих територіях росіяни знищили меморіали жертвам геноциду в Маріуполі, Луганську та на Херсонщині.

“Це демонструє, що вони не бачать своїх злочинів. Їхнє суспільство формується навколо насильства й руйнування”, – каже історик.

Чому розуміння Голодомору важливе сьогодні

Головний урок трагедії – в тому, що вона стала можливою через відсутність української державності. Накази про знищення селян надходили з Москви, так само, як і сьогодні накази вести війну проти України.

Костів проводить паралелі між Голодомором і сучасними злочинами РФ. Зокрема, вбивство фермера Олександра Гордієнка на Херсонщині, який хотів працювати на власній землі, історик називає прямим продовженням імперської політики, що триває з часів Російської імперії та СРСР.