Сьогодні один із головних символів Гелловіну – гарбуз, із якого вирізьблюють так звані “ліхтарики” Джека. Проте раніше, за кельтських часів (звідки бере початок нинішнє свято), ці плоди в Європі навіть не росли.
Що відомо про витоки сучасного свята Гелловін
Свято, яке ми сьогодні знаємо, як Гелловін, починалося з кельтського свята Савин (через неправильне фонетичне прочитання його можуть називати також “Самайн”).
“Воно стосувалося закінчення збору врожаю й повернення з полонин домашнього скота. Символізувало остаточне завершення літа і перехід до зими”, – розповіла експерт.
Вона зауважила, що йшлося про “початок темного періоду, коли переважає “нелюдський простір”.
При цьому зараз насправді “дуже мало, що перетинається у цих святах, адже основні архаїчні смисли вже “затерті”.
Які плоди використовували раніше замість гарбузів
Анцибор пояснила, що раніше гарбузи на Савин не вирізали, оскільки вони не росли в Європі.
“Традиційно вирізьблювали ріпи, а згодом – і яблука. Туди клали жаринку чи свічку, щоб відлякувати духів”, – повідомила вона.
Антропологиня додала: “кельти вірили, що у цей час межа між світами тоншає, і душі померлих можуть з’являтися тут”.
Чому вирізьблені гарбузи називають “ліхтариками” Джека
За словами Анцибор, “є історія про скнару Джека, який обдурив диявола”.
“Той так розізлився, що коли Джек помер, диявол дав йому жаринку з пекла для “ліхтарика” і сказав ходити по світу, як неприкаяний дух”, – пояснила вона.
Фольклористка зауважила, що саме ця історія “накладається на те, що ми знаємо про вирізьблювання гарбузів”.
Де і коли почали вирізьблювати гарбузи вперше
Згідно з інформацією Анцибор, використовувати плід гарбуза для “ліхтарика” Джека почали саме в Америці.
“Коли туди масово стали переїжджати ірландці й приносити свої традиції”, – пояснила вона.
Експерт додала, що однією з головних причин такої еміграції послугував “Великий картопляний голод” (голод в Ірландії у 1845-1849 рр.).
“В Америці натомість історії про неприкаяні душі лягали на особливий психологічний ґрунт після Громадянської війни (1861-65 рр., – Ред.). Сотні тисяч людей вважалися зниклими безвісти або загинули в боях. І невідомо, де були поховані”, – розповіла Анцибор.
За її словами, перші уявлення про святкування Гелловіну у багатьох штатах – “це якраз оповіді страшних історій біля вогнища про духів, які не можуть знайти дорогу додому і яким треба освітити цей шлях”.
“Тобто традиція реінтерпретувалася у дещо специфічному контексті через пережиту війну. Тож історія з різьбленими гарбузами розвивається як своєрідна форма комеморації померлих”, – підсумувала антропологиня.