Фрески у Кирилівській церкві у Києві – що означають старовинні зображення, фото
У Кирилівській церкві XII століття збереглися унікальні фрески з моторошними сценами Страшного суду, апокаліпсису й раю, куди ведуть лише жінок.
У серці стародавнього Києва, серед житлових масивів і зелених пагорбів, стоїть Кирилівська церква – унікальний храм XII століття, який зберігає дух Київської Русі. Її фрески – це не просто розписи, а візуальне послання з глибини століть. Серед них – зображення пекла, апокаліпсису і навіть символічний вхід до раю, куди, як виявляється, ведуть лише жінок.
Страшний суд на стінах храму
Одна з найцінніших частин Кирилівської церкви – фрески у притворі, присвячені тематиці Страшного суду. Цикл, створений ще у XII столітті, вважається найдавнішим і найдеталізованішим серед усіх збережених у давньоруському мистецтві.
Сцени пекла на фресках (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Ліворуч – притча про багатія та Лазаря, яка описує пекельні муки для тих, хто жив у розкоші, забувши про ближніх. Праворуч – сцени з муками грішників: гнівні янголи, зловісні образи, палаючі постаті – все це мало нагадати людині про ціну земних вчинків.
Апокаліпсис на фресці “Ангел згортає небо”
Кульмінацією є унікальна фреска “Ангел згортає небо”. Вона ілюструє об’явлення Іоана Богослова – останню книгу Біблії. Сюжет вражає: янгол зусиллям згортає небо, мов сувій, у мить, коли Всесвіт припиняє існування. Ця сцена вважається одним із найвищих досягнень українського фрескового мистецтва XII століття. І що рідкісно – вона зберегла навіть первинний напис, що робить її справжньою перлиною.
Фреска “Ангел згортає небо” (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Поруч – сцени раю, які відтворив на межі XIX–XX століть український художник Іван Їжакевич. Первинні фрески не збереглися, тому він надихався розписами з храму у Володимирі.
У центрі – райський сад, Богородиця у супроводі архангелів Михаїла та Гавриїла. А внизу – праведники на чолі з апостолом Петром крокують до вічного життя. І тут – несподіванка: всі праведники – жінки. А чоловіки, як каже Марина Проніна, зображені виключно серед грішників у пеклі.
Сцени раю, автор Іван Їжакевич (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
“Чоловіки відповідають не тільки за себе, а й за своїх дружин і сім’ю. А жінка хоч би за себе відповідала”, – пояснює вона цю богословську логіку.
Цукерки і Богородиця
Цікава історія пов’язана й із ще однією роботою Івана Їжакевича – образом Богородиці Оранти. Художник створив її у 18 років, щойно завершивши рисувальну школу Мурашка. Він довго не наважувався писати цей образ і, за легендою, надихнувся… малюнком гарної дівчини на коробці цукерок. Проте, попри юний вік і незвичне джерело натхнення, дотримався всіх канонів іконопису.
Оранта авторства Івана Їжакевича (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Кирилівська церква зведена у середині XII століття князем Всеволодом Ольговичем. Вона пережила монгольську навалу, руйнування, радянські гоніння на релігію – і зберегла унікальні фрески, що несуть не лише мистецьку, а й духовну пам’ять українського народу. Вона є частиною Національного заповідника “Софія Київська”.