Друга світова війна – історик розповів, як українці змінюють своє ставлення до трагедії
Ставлення українців до Другої світової війни поступово змінюється. Зокрема ми починаємо переходити від радянського наративу про “Велику вітчизняну” до уявлення того, що це була велика трагедія для мільйонів сімей.
Наразі в Національному музеї історії України у Другій світовій війні зберігаються листи хлопців, які були мобілізовані у так звані “чорносвитники”. Це були піхотинці Червоної армії, яких набирали з цивільного населення щойно відбитих у Німеччини територій.
За словами історика, вони часто потрапляли на фронт без підготовки, необхідної зброї та амуніції. Наприклад, яскравим свідченням цього, є історія Павла Смакоти з Переяславщини. Він влітку 1943 року був мобілізований, а через кілька місяців загинув під Києвом.
“Встиг написати листи додому, де писав: “не хочеться помирати, щоб твої кістки валялися по полю. Дай Боже померти своєю смертю”. Коли ми читаємо це, то розуміємо контекст того, що відбувалося”, – зазначає Кабачій.
Пам’ять, що оживає в архівах
Національний музей історії України у Другій світовій війні надає українцям можливість дізнатися долю своїх родичів під час Другої світової війни. Для цього потрібно надіслати запит на електронну адресу poshuk@warmuseum.kyiv.ua до сектору документального фонду обліку військових втрат, де займаються пошуком і верифікацією даних про безвісті зниклих.
Зокрема, музей допоміг дізнатися історію, яка стосувалася й родини історика Романа Кабачія. Його прабабуся Ганна Золоташко з Вінницької області хотіла дізнатися інформацію про одного зі своїх синів, якого призвали до армії в 1938 році. Згодом сім’я отримала інформацію про те, що він безвісти пропав, і що доля його невідома.
“Потім було придумано про це багато історій. Мовляв, японці спалили його в топках поїзда чи щось подібне. Свого часу ж показували такі пропагандистські фільми. А у нас в музеї мені за один день знайшли інформацію, де він загинув і де він похований. Було задокументовано, що він і не відразу потрапив на фронт, проходив вишкіл. На фронті він був з 1942-го року, а загинув у Смоленській області, там і був похований”, – зазначив історик.