Дизель – що робити, якщо забився сажовий фільтр

Як не дивно, сучасні двигуни, позбуваючись одних хронічних проблем, впевнено набувають нових. Певно, проблема номер один для власників нинішніх дизелів – сажовий фільтр. Який безнадійно закоксовується ще у відносно молодих автомобілів. Що робити в такому випадку?

Про те, що робити з забитим сажовим фільтром дизеля, читайте в матеріалі РБК-Україна.

При підготовці статті були використані матеріали Autobild і Intercars.

Сажовий фільтр DPF – частина вихлопної системи дизельної машини. Це елемент “екології” – системи знешкодження відпрацьованих газів, він затримує тверді частинки, які разом з оксидами азоту і оксидами вуглероду забруднюють атмосферу. Фільтр DPF є в усіх дизельних авто, які продавались в Європі починаючи з 2009 року.

Як забивається сажовий фільтр

Тверді частинки, затримані фільтром, рано чи пізно заповнюють його виготовлені з кераміки стільники. Але це ще не те заповнення фільтра, яке засмучує власників вживаних дизелів. Повна заміна фільтра DPF, яка стає власникові у кількасот євро, буде потрібна пізніше, коли машина з фільтром намотає понад 250 – 350 тис. км. А на свіжому фільтрі спрацьовує система очищення, передбачена конструкторами.

Як очищувати сажовий фільтр DPF

Компанії-автовиробники передбачають кілька способів очищення фільтрів DPF. Всі вони пов’язані між собою, і фактично є послідовними операціями різних рівнів.

• Пасивна регенерація (перший рівень). На перший випадок заводські конструктори передбачили самоочищення фільтра. Протягом тривалої роботи мотора під навантаженням фільтр сильно нагрівається, так що накопичена у ньому сажа вигорає природнім шляхом. Цьому активно допомагає метал-каталізатор, напилений на стільники фільтра. Але цей спосіб дає лише тимчасовий результат.
• Активна регенерація (другий рівень). Це вже спеціальний режим, який офіційно теж вважається самоочищенням. Машина переходить в нього автоматично, спираючись на інформацію кількох датчиків – точніше, електроніка розуміє, що забитий фільтр починає чинити вихлопним газам надмірний опір. Відтак, паливна система дизеля подає на впуск збільшені порції пального – навмисне, щоб зросла температура вихлопних газів. На додачу згадана додаткова порція палива подається в циліндр саме перед відкриттям випускних клапанів, щоб солярка догорала вже у вихлопній системі, і в тому числі і у фільтрі – випалюючи з нього сажу. Важливо, що для успішного очищення фільтра треба дотримати дві умови – що вдається не завжди (про цю проблему ми поговоримо нижче).
• Активне очищення (примусове). Дизельна машина, фільтр DPF якої вже не може очиститись попередніми способами (про це попереджає лампочка на панелі), починає демонструвати перші ознаки проблем: погано запускається, мляво розганяється і споживає забагато пального. Тоді водієві доводиться їхати на СТО і влаштовувати примусове очищення фільтра. По суті це те саме штатне очищення, але запущене не блоком управління двигуна, а через діагностичний сканер автомайстерні.
• Програма теж піднімає оберти мотора і впорскує у камери згорання збільшені порції пального. Тим часом електроніка слідкує за складом паливно-повітряної суміші, щоб він був на оптимальному для випалювання сажі рівні. Тут же відстежується температура у випускному колекторі і у фільтрі (через штатний комплект датчиків машини) – потрібна температура не більше 600 – 700 градусів С. Процес в цілому триває аж до години, доки не буде зафіксовано падіння опору фільтра.
• Промивання фільтра DPF. Це остання надія власника, який прогавив той останній момент, коли можна було очистити фільтр одним з вищенаведених способів, і сажа в його тонких каналах запеклась остаточно. Залишається спробувати промити закоксовані стільники DPF особливим розчином. Фільтр або демонтують і миють окремо, або залишають на місці і впорскують у нього препарат-розчинник через отвори для датчиків. Після кількох годин відмочування пом’якшені відкладення вимивають струменем того ж розчинника або води.

Що заважає активній регенерації

На жаль, регенерація другого рівня, яку проводить сама машина, вдається не завжди. Під час цього процесу дизель має працювати під навантаженням і на достатньо високих обертах. І при тому протягом не менш як 15 – 20 хвилин. Щоб дотриматись першої умови, керуюча електроніка дизеля активує режим випалювання тільки коли авто рухається автотрасою. Але забезпечити потрібну тривалість вижарювання сама машина не може – процес іноді переривається, бо водій або впирається у затор, або звертає з траси (проспекту) на вузьку вуличку, або просто зупиняється біля цілі своєї поїздки.

В результаті недоочищений фільтр врешті-решт забивається сажею так, що її, “зміцнену” смолами, не вдається випалити і в ідеальних умовах. Таким чином велика частина стільників залишається забитою і автоматична регенерація змушена вмикатися дедалі частіше – так що водієві залишається готувати гроші або на заміну фільтра DPF, або на вищезгадане примусове очищення в умовах СТО.

Коротко

Тим з власників дизельних машин, які хочуть продовжити ресурс фільтра DPF, часто це дійсно вдається. По-перше, вони не переривають процес активної регенерації, який розпочала сама машина, навіть якщо для цього доводиться спеціально проїхати зайві п’ять-десять хвилин трасовою на швидкості. А по-друге, систематично використовують присадки для дизпалива, призначені для сприяння очищенню сажового фільтра під час нормальної роботи мотора. Порція препарату доливається в бак згідно інструкції виробника, і її дії вистачає на кілька тисяч кілометрів.

Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало про всі “за” і “проти” бензинових і дизельних двигунів в автомобілі.

Джерело