День святого Миколая – одне з улюблених свят багатьох українців, особливо дітей. Проте воно – не лише про подарунки, адже покликане нагадати кожному з нас про важливі християнські чесноти.
Про особливий настрій і зміст сьогоднішнього свята, постать святого Миколая та ставлення Церкви до народних традицій у цей день, – розповів у бліц-інтерв'ю для РБК-Україна настоятель Храму Всіх Святих, протоієрей ПЦУ Роман Маланяк.
Головне:
- Чим важливий День святого Миколая для дорослих і дітей?
- Чи обов’язково дарувати на Миколая матеріальні подарунки?
- Чи можна відзначати свято Миколая не 6 грудня?
- Що відомо про Миколая, як історичну особу?
- Чи пов’язані між собою святий Миколай і Санта Клаус?
- Коли та як пояснити дитині, у чому сенс свята Миколая?
- Як молитися в День святого Миколая й про що просити?
– Чим особливий День святого Миколая для дітей і дорослих? Чому це свято важливе?
– День святого Миколая особливий тим, що ми в це свято даруємо один одному подарунки.
Батьки – дарують дітям подарунки. Намагаються висловити цим свою любов, свою увагу, турботу.
Це свято, хоча християнське, релігійне, але наповнене багатьма народними традиціями. Воно вже багато століть, оскільки прийняв його український народ, є особливим.
Це – свято добра і любові. Коли ми прагнемо дарувати один одному якісь приємні моменти, спогади й відчуття.
– Чи правильно зводити День святого Миколая лише до матеріальних подарунків? Чи обов’язково їх дарувати? Яким є зміст цього свята?
– Це не зовсім правильно. Насправді… подарунки – це не завжди матеріальне. Це неправильне уявлення, коли ми вважаємо, що подарунок – це щось матеріальне.
Інколи подарунком може бути наша якась особлива увага у потрібний момент – коли людина потребує саме цього. Подарунком може бути якась порада, підтримка. Це також є подарунок. Адже ми даруємо людині свій час, свої можливості, свої знання.
Звичайно, приємно, особливо дітям (отримувати подарунки, – Ред.). Тому що діти сприймають трішки “більш зовнішньо” певні такі речі. І їм приємно, коли ми даруємо якісь матеріальні подарунки.
Але не слід забувати про іншу – духовну – сторону. Ми повинні пам’ятати, що зміст цього свята – не просто подарувати дорослому чи дитині якийсь матеріальний подарунок.
Зміст цього свята – показати, що ця особа (святитель Миколай, – Ред.) була доброю, люблячою. Чого і нас навчає він.
Тобто дивлячись на нього, на його вчинки, ми повинні сами бути такими. Проявляти любов до ближніх. До дітей, до дорослих.
Не акцентувати завжди все на матеріальних якихось подарунках. Намагатись донести дитині, дорослому, що здобутки – це також є і духовна частина.
Що людина повинна розуміти: духовне зерно – набагато важливіше, ніж щось матеріальне.
Тому потрібно звертати увагу також на духовну сторону цього свята. А не тільки, скажімо так, щось матеріальне дарувати.
– Чи можна дарувати дітям у День святого Миколая гроші?
– Як пише апостол Павло: “Багато чого я можу зробити, але не все мені корисне”. Тому треба розуміти, усвідомлювати: “Чи корисно це моїй дитині” або “Дітям, яким я подарую”.
Наприклад: “Якщо я подарую якісь кошти, чи дитина витратить їх на якісь розумні речі, на те, що дійсно їй принесе користь?”.
Звичайно, треба розуміти, що інколи дітям потрібна й певна така увага, матеріальна увага. Це – реалії життя.
Не завжди дитина буде розуміти, якщо їй розповідати про щось таке велике, духовне, але показувати своїм життям якусь таку скупість певну… Цього дитина також не буде сприймати. Не буде розуміти.
Тому все має бути гармонійно поєднане. Можна дарувати подарунки. Звичайно, можна дарувати й кошти.
Якщо людина розуміє, що дитина може їх витратити розумно, повноцінно. Так, щоб це принесло їй користь.
Адже батьки, які виховують дітей, розуміють, що для дитини якісь речі є важливі. Якісь певні речі зараз вона не сприймає, але також вони корисні.
Тобто батьки, в принципі, вирішують за дитину – до певного якогось віку – такі якісь важливі моменти.
Тому це, напевно, є такий особливий, самостійний стан батьків, коли вони розуміють: “Якщо я зроблю це дитині, чи воно принесе їй користь”.
– Раніше День святого Миколая відзначали 19 грудня, а тепер – 6 грудня. Чи змінилось щось у традиціях цього свята після переходу ПЦУ на новоюліанський календар?
– Не змінилося. Відносно святкувань 6 і 19 числа – 6 грудня ми зараз святкуємо, а раніше святкували 19 грудня.
При цьому зміст самого свята не змінювався. Воно залишилось із таким же наповненням, із такими ж традиціями. Таке ж богослужіння служиться.
Просто ми перенесли святкування за новим – новоюліанським – календарем на 6 число. Але сам зміст цього дня не змінюється.
Свято – абсолютно таке, як було. Таким і залишається.
– Чи можна відзначати День святого Миколая “за старим стилем” або ж навіть двічі на рік?
– Тут питання, скажімо так, самого усвідомлення людини. Як вона сприймає перехід (на “новий” стиль, – Ред.) своєї Церкви.
Якщо говорити про Православну Церкву України, то вона офіційно перейшла на святкування свят за новоюліанським календарем.
Відповідно, якщо людина належить до цієї церковної громади, то святкує в той день, коли святкує громада.
Так, наприклад, відзначається свято Миколая. Воно проходить саме у церкві. Відзначається богослужінням, після якого зазвичай священнослужителі, архієреї роздають дітям якісь подарунки. Показують особливість цього свята.
І якщо церква його (День святого Миколая, – Ред.) святкує 6 числа, то, відповідно, 19 грудня вже цього не буде (за новоюліанським календарем вже не буде святкуватись це свято).
Але якщо людина хоче святкувати не 6, а 19 числа – немає якоїсь такої заборони. Чи якогось несприйняття.
Якщо людині так комфортно, вона може згадувати цього святителя і 6 грудня, і 19. Немає таких якихось певних обмежень у цьому.
– Миколай – один із найпопулярніших святих в Україні. Чому саме він? Чи дійсно була така людина?
– Так, є історичні підтвердження, що була така постать в історії Церкви. Це був єпископ, який жив, працював на благо Церкви. Який розвивав Церкву.
Ця людина жила у IV столітті, фактично 1700 років тому. І його до сьогоднішнього дня пам’ятають. Адже він запам’ятався своєю добротою, особливою любов’ю до людей.
За Переданням Церкви говориться, що батьки його були досить такими заможними людьми. І коли вони померли, святитель Миколай роздав усе майно, яке було. І спочатку пішов, був паломником. А потім поступово прийняв сан єпископський.
Треба зважати також, що в ті часи єпископів, священнослужителів, пресвітерів обирали серед людей, які були достойними цього. Яких знали. Які мали в собі цю іскру доброти, любові.
І саме він (святитель Миколай, – Ред.) вирізнявся такими якимось людськими якостями. Які, як показує далі досвід Церкви, були найбільш потрібними. Творив добро, дарував любов. Допомагав дітям.
За Святим Переданням він також врятував трьох дівчат, їхнього батька, які були у великих боргах. Коли вночі заніс їм три торбинки золота.
І саме ось ця традиція, яка є зараз, з того часу йде. Що батьки кладуть дітям вночі під подушки чи збоку якісь подарунки.
Отже, ця людина (Миколай, – Ред.) була дійсно реальною постаттю. Як говорить історія, він був дуже добрий, люблячий.
І ці якості якраз і затвердили його історично, як людину, в чий день (святкування якого) ми проявляємо любов нашу особливу, доброту відносно до інших.
– Тобто можна припустити, що “ритуал”, який існує у багатьох сім’ях – класти подарунок “від Миколая” під подушку – певним чином пов’язаний із діяннями святителя? Звідки взялась така традиція?
– Достовірно таких відомостей немає – звідки (походить такий “ритуал”, – Ред.). Це, мабуть, народна така традиція.
Але, як я казав, за Переданням святитель Миколай врятував життя трьом сестрам і їхньому батькові.
Вночі він їм залишив золото й тим самим врятував від того, щоб вони не збанкрутували. Тобто вони мали можливість оплатити певні якісь свої боргові зобов’язання.
І, мабуть, ця традиція така, що вночі саме (кладуть подарунки від Миколая, – Ред.), може бути пов’язана саме з цим моментом.
Тобто достовірностей таких якихось немає, як фактів. Що це ось саме так, і не інакше. Але, найімовірніше, що вона пов’язана саме з цим моментом.
– День святого Миколая – християнське свято. Чи могли відзначати його певним чином наші пращури (люди, які мешкали на території України й були язичниками) до приходу Церкви?
– Ні. Тут важливо чітко розуміти, що саме святкування пам’яті святителя Миколая вже несе в собі християнські риси.
Тобто він був християнським єпископом, який служив Богові.
Він був людиною, яка служила тогочасному суспільству, тогочасній церковній громаді. І саме з того часу починається історія про нього, про Миколая.
До християнства, коли був період язичницький (коли наші предки були язичниками) – немає відомостей про свято Миколая. Це є чисто християнське свято.
– Чи можна дітям писати листи святому Миколаю й просити про матеріальні речі? Чи не суперечить це християнському сенсу свята?
– Відносно того, що діти пишуть листи святому Миколаю, я думаю, що нічого поганого в цьому немає.
Кожен із нас намагається висловити власні якісь побажання. Висловити свої почуття. І дитина – висловлює так, у своїх бажаннях.
Головне, щоб зміст цього всього, наповнення – було для неї важливим. І щоб вона розуміла, що зміст свята не полягає тільки в тому, що їй принесуть якісь певні подарунки. А що зміст свята – набагато більший.
Що це – свято доброти, любові, поваги. Свято, коли ми беремо приклад з цього святителя (Миколая, – Ред.), який був яскравим прикладом любові, творення та мудрості.
– А чи варто взагалі казати дітям, що подарунки в цей день приносить саме Миколай (а не дорослі)? Чи не вважається така традиція обманом, брехнею з погляду Церкви? В якому віці доречно пояснювати дитині, хто такий Миколай і в чому сенс свята?
– Тут, знову ж таки, все індивідуально. Тому що в когось дитина може сприйняти це у 8 років, у когось – в 10 років, а у когось – у 15 років.
Треба розуміти… Ми говоримо про якийсь певний “обман”. Але тут немає обману.
Так батьки проявляють любов відносно своєї дитини. І це певна така традиція, коли батьки кладуть ці подарунки. З любов’ю, з тим бажанням, щоби дитина зраділа. Щоб дитина навіть підсвідомо розуміла, що це щось таємниче, особливе.
От я згадую свої часи, коли батьки мені клали подарунки, я пам’ятаю. То я не думав, що це батьки. А думав, що це святий Миколай приносить.
Ця традиція насправді несе в собі таку, знаєте, і віру, і любов, і якісь такі добрі моменти.
Але коли приходить час, дитині варто пояснити, що є така традиція. Добра традиція, коли батьки хочуть показати свою любов.
Але, знову ж таки, ми маємо пам’ятати, що це не має бути один раз на рік. І тільки на свято Миколая. Це має бути постійно.
Покликання батьків – бути люблячими й добрими. Тому ми повинні постійно думати про виховання дітей, про їхній розвиток, про духовне наповнення.
І тоді, звісно, воно (свято Миколая, – Ред.) буде по-особливому сприйматися. Але ж це не має бути раз на рік.
Ми сприймаємо зазвичай це свято як “один раз у рік подарували “миколайчик” і все. Але дітям варто говорити, що був такий колись чоловік. Він був єпископом Церкви. Він був добрим, він був люблячим.
І на честь святкування того дня, який призначила йому Церква, ми з вами, дивлячись на нього, беремо приклад любові. Показуємо, що ми дійсно любимо.
Але, знову ж таки, це – не один день має бути. Це має бути постійно.
– Чи є твердження, буцімто Миколай приносить подарунки лише слухняним або чемним дітям, народною “традицією”? Чи варто говорити про те, що Миколай може “карати” нечемних дітей, або ж залишати їх без подарунків?
– Звичайно, це – народна традиція. Кожні батьки хочуть, щоб їхні діти були слухняними. Були такими, якими вони хочуть їх бачити.
І, мабуть, це вже народна така “творчість”. Коли ми підлаштовуємо… наприклад, свято Миколая, під наші певні якісь уявлення. Мовляв, якщо дитина слухняна, значить він (Миколай, – Ред.) принесе їй подарунки.
А якщо неслухняна? То що, не принесе? Принесе також. Тому це більш таке народне певною мірою уявлення. Про те, що ми “ділимо”… якось показуємо дитині – слухняна, чи не слухняна. Це більше вказує на те, чого ми хочемо.
Але людина повинна розуміти, що над тим, чого вона хоче від дітей, вона повинна трудитися.
Батьки повинні трудитися над своїми дітьми. “Вирощувати” їх, “поливати”, доглядати. І тільки тоді буде плід, який принесе нам те, чого ми хочемо.
Тож я думаю, що не варто ставити так питання: “Якщо діти не будуть слухняні, то (святий Миколай подарунки, – Ред.) не принесе, а якщо слухняні – так”. Це трішечки в іншому контексті має значення.
– Чи доречно дарувати подарунки на День святого Миколая дорослим?
– Доречно. Дорослим завжди доречно дарувати подарунки.
Знову ж таки, тут ми звертаємось до основи цього свята. Це – свято, коли ми показуємо нашим близьким… Це – не тільки свято дітей, для дітей, відносно дітей.
Це – свято, коли ми згадуємо святителя Миколая. Який був добрим і до дітей, і до дорослих. Він був добрим до всіх.
Тому якщо комусь захочеться подарувати подарунок дорослій людині – від однієї дорослої людини для іншої – я думаю, що це дуже приємно буде. І дуже правильно.
– Чи можна дарувати на Миколая дорогі подарунки? Чи варто якось обмежувати себе в цьому, щоб не перетворити свято на змагання “хто крутіше”?
– Тут ми знову вертаємось до поняття й розуміння (свята Миколая, – Ред.).
Якщо, наприклад, батьки дарують дитині якийсь дорогий подарунок, але вони його хотіли давно подарувати, збирали кошти на нього, і вони хочуть, щоб цей подарунок приносив дитині користь… Я думаю, що таке можливо. Чому ні?
Головне, щоб цей подарунок сприймався не як “дорогий”, чи “надто дорогий”. Але щоб він сприймався як те, в чому дитина дійсно має потребу. Був таким, який принесе їй користь.
Подарунок інколи може бути й не дорогим. Але він принесе дитині радість. Можливо навіть більшу, ніж щось дороге.
Тому що ми інколи вважаємо, що ціна – це щось матеріальне. Насправді ж ні. Ціна – це щось таке більш метафізичне. Те, що ми не бачимо. Особливо у дітей.
У дітей – інше уявлення трішечки про ціну. Дитина може радіти набагато більше чомусь такому маленькому, і в еквіваленті грошей досить недорогому, ніж чомусь такому, що коштує дуже багато.
– Чи правда, що образи святого Миколая та Санта Клауса певним чином пов’язані?
– Якщо ми говоримо про Санта Клауса, то це – більш така “американська версія” святого Миколая. Її створили в Європі, в Америці, скажімо так, на основі образу саме святителя Миколая.
Але святий Миколай – особистість була християнська. А Санта Клаус – казкова така більше особистість. І зовнішність, і костюм у нього, і ельфи, і олені, і все інше.
Тому йдеться про різницю у сприйнятті святого Миколая.
Це більше, мабуть, зроблене комерційне свято. Для того, щоб, знову ж таки, принести людям якусь радість. Але воно не має насправді прямого відношення до християнського свята Миколая.
Тому що ми у християнському святкуванні дня Миколая згадуємо цього святителя, його життя, його добрі вчинки, його любов до ближніх. Тобто саме про це все ми, говорячи про святителя Миколая, несемо зміст цього свята.
Коли ж ми говоримо про Санта Клауса, ми більше відзначаємо саме розуміння ось цього персонажа. Тим більше у США він пов’язаний з Різдвом. Тобто це – така особистість, яка не має відношення до християнства, до Церкви.
Це – народний такий, скажімо так, казковий певний персонаж. Створений більше для комерційного якогось сприйняття.
– Чи допускає Церква організацію й проведення корпоративних заходів у День святого Миколая, костюмованих вистав на цю тему у садочках чи школах?
– Звичайно. Свято Миколая – це добре свято…
Згадаємо, наприклад, період Різдва Христового. Ми ж вертеп зображаємо? Коли приходили пастухи, волхви…
І все це дійство ми зображаємо. Народ з особливою такою якоюсь любов’ю, увагою це дійство проводить у вертепі. Показуючи особливість цього свята.
Так само – і з Миколаєм. Це – особливість цього свята.
Показуємо, що ми даруємо на це свято подарунки, піклуємось про дітей, про бідних.
Тобто це свято покликане для того, щоб ми піклувались не тільки про своїх дітей, але пам’ятали й про інших людей також. І про інших дітей. Особливо сьогодні. У наш час – це дуже актуально.
– Про що найважливіше пам’ятати кожному українцю в День святого Миколая?
– Я думаю, дуже важливо пам’ятати про зміст цього свята. Дуже важливо розуміти, що саме в це свято потребують нашої уваги, нашої турботи діти, батьки.
Ті люди, які зараз залишились без домівки. Які поранені. Які потребують особливої уваги. Адже зараз і моральний стан нашого суспільства дуже непростий. Багато хто потребує нашої допомоги.
У цей день потрібно, найперше, подумати про ближнього. Про того, хто зараз потребує нашої любові. Потребує тієї уваги, яку би святитель Миколай надав. Адже він би не відвернувся ні від кого, хто того потребує. Він завжди своєю любов’ю, турботою опікав би дітей, дорослих.
Так само і ми повинні у це свято проявляти ось цю свою любов і увагу – до тих, хто потребує.
А у нас сьогодні потреба в цьому є дуже велика. Суспільству, насправді, дуже важко зараз. І ми повинні бути тими, хто нестиме цю любов, доброту.
І тим самим вшановувати пам’ять цього святителя.
– Що б ви порадили зробити у День святого Миколая нашим військовослужбовцям? Тим, хто захищає Україну й перебуває далеко від рідного дому, близьких людей.
– Я думаю, я порадив би найперше помолитися Богові.
Попросити у Бога через святителя Миколая, щоб Господь дав повернутися живим і здоровим додому. Щоб Господь допоміг, дав сили вистояти.
Адже живучи цивільним життям, ми дуже часто не усвідомлюємо, яку жертву приносять наші військові.
А це – дуже велика жертва. Найбільша жертва насправді християнська. Тому що немає нічого більш цінного, ніж людське життя.
І в цей день наші хлопці повинні завжди дякувати Богові. Дякувати за життя. Дякувати за кожну мить. І молитися, просити в Бога небесного заступництва святителя Миколая.
Я вірю, надіюсь, що обов’язково за його молитвами Господь дасть їм сили вистояти. І дасть їм сили бути духовно стійкими. Морально стійкими. Бути тими, хто справді є опорою нашого народу.
– Як правильно молитися у День святого Миколая? Про що можна і варто просити (особливо в умовах повномасштабної війни)?
– Є молитви до святителя Миколая. Є акафіст (урочистий гімн, – Ред.) окремий до святителя Миколая. Це досить така велика молитва. Є окремих багато молитов, які знаходяться в молитовниках.
Коли ж немає, звичайно, можливості в людини ані молитовник дістати, ані акафіст почитати, людина може, я думаю, своїми словами звертатись до Миколая.
Пам’ятаючи про його любов, доброту, і розуміючи, що це є святитель Церкви, людина може звертатися до нього. Щоб він предстояв перед Богом за неї. Молився за неї.
Можна це робити своїми словами також, звичайно.
Тут немає якоїсь окремої певної заборони, чи якогось саме канону – на те, щоб ми робили “так, чи якимось іншим чином”.
Якщо в людини є можливість молитися в молитві, яка є в молитовнику, чи читати акафіст – воно, звичайно, більше трішки дасть розуміння людині.
Трішечки більше усвідомлення – до кого людина молиться, про що, хто такий святий Миколай. Усвідомлення його постаті.
Але якщо немає можливості, ми можемо своїми словами до нього молитися. Звертаючись як до святителя, який молиться за нас Богові також.