Президент Франції Еммануель Макрон виступив з ініціативою включити French Touch до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Це напрям французької електронної музики з характерними фанковими й диско-елементами. Про це він заявив у радіоінтерв’ю з нагоди національного свята музики Fête de la musique, яке щороку проходить 21 червня, передає TheTimes.
Ідея спрямована на офіційне визнання культурного впливу Daft Punk, Air, Cassius, David Guetta та інших представників жанру, який набув популярності у Парижі 1990-х років. Він може бути для Франції таким важливим, як ямайський регі, ірландська арфова музика, барабанна традиція інуїтів та кубинський болеро для своїх країн. За словами президента, Франція має не менше право на таке визнання, ніж Німеччина. Вона нещодавно внесла берлінське техно до національного списку спадщини ЮНЕСКО, попри те, що міжнародна організація його ще не затвердила.
“Я люблю Німеччину – ви знаєте, який я проєвропейський. Але ми не маємо вчитися в інших. Ми – винахідники електроніки. У нас є цей French Touch”, – заявив Макрон в ефірі Radio Fréquence Gaie.
French Touch – це напрям електронної музики, який поєднує елементи хаусу з ретро-естетикою фанку й диско. Йому властиві обробка звуку фільтрами, повторювані приглушені біти, елементи фанку, диско, року та “роботизований” вокал. Глобальну увагу до жанру привернули альбом Homework (1997) від Daft Punk і сингл Music Sounds Better with You (1998) проєкту Stardust. Цей стиль вплинув також на звучання Мадонни в альбомі Confessions on a Dance Floor (2005) та низки поп- і хаус-виконавців нульових.
Нещодавно French Touch став частиною культурної програми Франції: під час церемоній Олімпійських ігор у Парижі в 2024 році звучали композиції Phoenix, Kavinsky та Air. У Єлисейському палаці під час Fête de la musique виступав діджей The Avener. Також там можна було почути фольклорний оркестр із Кондому та гурт Kassav’, що представляє французько-карибську сцену.
Попри підтримку з боку культурної спільноти, ініціатива президента викликала різку реакцію правих політиків. Зокрема, колишній кандидат у президенти Франсуа Асселіно назвав пріоритети глави держави “несерйозними” на тлі економічних та геополітичних проблем.
“Наближається Третя світова, Франція на межі банкрутства. А що робить Макрон? На Radio Fréquence Gaie заявляє, що хоче внести French Touch до списку ЮНЕСКО”, – написав Аселіно у Twitter.
Критика також лунала з боку представників традиційної культури, які поставили під сумнів доцільність вшанування музики, створеної, за їхніми словами, “для танців у стані хімічного натхнення”. У країні Едіт Піаф і Сержa Генсбура це викликало своєрідний культурний конфлікт поколінь.
French Touch був свідомою альтернативою домінантним сценам Лондона, Берліна та Нью-Йорка. Серед його творців – молоді митці з паризького Монмартру, які мали обмаль коштів, але амбітну мету представити Францію у світовому музичному просторі. За президентства Макрона до списку ЮНЕСКО були внесені також традиційний французький багет і техніка альпінізму в Альпах.
Нещодавно повідомлялося, що уряд Нікарагуа оголосив про вихід з ЮНЕСКО після того, як міжнародна організація вручила премію за свободу преси емігрантській газеті La Prensa, яка виступає з критикою режиму Даніеля Ортеги. Це рішення, а також аналогічна заява США про перегляд участі в ЮНЕСКО, свідчать про зростаючу політизацію міжнародних культурних ініціатив, де креативне визнання все частіше перетинається з ідеологічними конфліктами.