Чорнобильський заповідник повідомляє про збільшення кількості тварин – з чим це пов’язано
Природа повертається до Чорнобиля. Кількість копитних зростає, розширюються ареали, а тварини поступово відновлюють баланс екосистеми, порушений десятиліттями ізоляції.
У Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику стартував сезон щорічного обліку копитних тварин. Маршрутні спостереження дозволяють оцінити чисельність, поведінку та міграцію диких мешканців зони.
Один із ключових методів – аналіз фекалій, яких копитні залишають 16-20 разів на добу. Ці сліди добре зберігаються і допомагають дослідникам встановити напрямки пересування тварин.
Як проводять спостереження
Найчастіше копитні трапляються під час поїздок заповідником – тварини на мить зупиняються, придивляються до машини й тікають у хащі. Щоб здійснити детальніші спостереження, фахівці заздалегідь обирають місце, маскуються і чекають, коли звірі вийдуть на випас.
Весна для них – час переходу на молоду зелену рослинність. Цей процес важливий для поступової адаптації шлунково-кишкового тракту після зимового раціону.
Крім того, збільшення активності тварин вплинуло й на стан рослинності. Запаси сухої трав’яної маси зменшуються, що, з одного боку, корисно для зниження ризику пожеж, а з іншого – пасовища зазнають навантаження. Деякі види трав (зокрема куничник і осока), які копитні не споживають, продовжують формувати великі скупчення сухостою.
Популяції ростуть, але є винятки
Загалом ситуація в заповіднику має позитивну динаміку. Зафіксовано зростання чисельності коней Пржевальського та оленів шляхетних. Цьогорічне відкриття – стадо з 23 особин оленя, що стало рекордом для території.
Натомість чисельність європейського лося зменшилася. Ймовірно, це пов’язано з обмеженням сезонної міграції через українсько-білоруський кордон.
Обліки слідів, екскрементів і візуальні спостереження дозволяють не лише оцінити популяцію, а й зафіксувати показники народжуваності та активності тварин. Дані весняних спостережень допомагають науковцям краще зрозуміти, як розвивається екосистема заповідника після десятиліть ізоляції.