Богдан Божук в інтерв’ю РБК-Україна розповів про вплив війни на здоров’я громадян України.

Війна виснажує українців до межі: через хронічний стрес і нестачу сну нація стикається з ризиком передчасного старіння та інвалідизації працездатного населення. Без системної державної підтримки захворюваність на хронічні недуги може зрости на 20-30%.

В інтерв’ю РБК-Україна генеральний директор ГУ “Інституту медицини праці ім. Ю. І. Кундиева НАМН України” Богдан Божук розповів, як війна змінює здоров’я українців, яка цивільна професія найбільше страждає та чи готовий ринок праці до повернення ветеранів.

Головне:

• Ризики для нації: через хронічний стрес і нестачу сну Україна стикається з втратою трудового потенціалу. Без програм підтримки здоров’я на 20-30% може зрости захворюваність на серцево-судинні, ендокринні та інші хронічні хвороби.
• Психічний стан: кількість випадків із симптомами порушення психічного здоров’я (зокрема ПТСР) зросла в 3-5 разів. Приблизно 10 мільйонів українців можуть потребувати професійної допомоги.
• Професійне вигорання: найбільше страждають працівники “допомагаючих” професій (медики, педагоги, ГСЧС, поліція, соцслужби), які працюють в умовах постійного стресу та недосипання.
• Інтеграція ветеранів: бізнес і робоче середовище в Україні поки що недостатньо адаптовані до повернення захисників. Необхідна загальнонаціональна політика з переорієнтації та адаптації робочих місць.
• Підвищення пенсійного віку: в 60-65 років українці ще можуть повноцінно працювати, однак це додатково виснажує організм і може знижувати якість життя. Працездатність у такому віці критично залежить від професії та стану здоров’я.
• Ефективність праці: роботодавцям слід переходити на гнучкі графіки та програми підтримки психічного здоров’я, “дні відновлення” після обстрілів, а в тестовому режимі в пілотних регіонах можна запустити 4-денний робочий тиждень.

Фото: як війна б’є по здоров’ю українців (інфографіка РБК-Україна)

Як війна вплинула на здоров’я нації

– Як ви оцінюєте стан здоров’я працюючого населення України на сьогодні?

– Я б розділив це на дві категорії: безпосередньо професійні захворювання та хвороби, поширені серед працюючих загалом. Війна кардинально змінила умови праці: до традиційних професійних ризиків додалися хронічний стрес, повітряні тривоги, вимушені переміщення, порушення режиму праці та відпочинку, перебої в енергопостачанні.

Наші дослідження показують, що українці тепер сплять в середньому на 40 хвилин менше. Додайте до цього економічну невизначеність – в результаті маємо постійне психоемоційне перенапруження, підвищену тривожність і хронічну емоційну втому.

Це призводить до загострення хронічних серцево-судинних та ендокринних захворювань, патологій травної системи тощо.

Фото: Директор “Інституту медицини праці ім. Ю. І. Кундиева НАМН України”, президент ВОО “Українська асоціація лікарів-психологів”, співавтор голови відділу Платформи інновацій у сфері громадського здоров’я Європейського регіону ВООЗ, кандидат мед. наук, доцент Богдан Божук (інфографіка РБК-Україна)

А от професійних захворювань, які встановлюють у зв’язку з робочими обставинами, стало менше. За даними Центру громадського здоров’я, минулого року такий діагноз отримали лише близько 1 тисячі українців (найбільше – у Дніпропетровській області (360), Львівській та Донецькій (близько 220), Запорізькій (близько 170).

Але зниження кількості зафіксованих випадків зовсім не означає, що умови на виробництві стали безпечнішими або покращилася профілактика.

Раніше найбільше від професійних хвороб страждали шахтарі та працівники металургійного комплексу. Зараз багато з цих підприємств призупинили роботу, чисельність працівників у сфері зменшилася, тому виявлених випадків стало менше.

Читайте також: Що робити, якщо сімейний лікар тимчасово не приймає: чітка інструкція для українців

– Інсульти, інфаркти та загалом серцево-судинні захворювання входять до трійки основних причин смертності українців. Відстежуєте чи ви зараз аномальний стрибок у зростанні цих хвороб?

– Сказати, що критично збільшилася кількість станів, які призводять до смерті, не можна. Є зростання захворюваності у зв’язку з хронічним стресом та іншими причинами, але він не є різким.

Окремі групи людей мають обмежений доступ до своєчасної медичної допомоги через перебування в зоні бойових дій. Якщо інсульт або інфаркт трапляється під час обстрілу, швидка не завжди може вчасно приїхати, проте це не має системного характеру.

На відміну від сплеску психічних розладів – як діагностованих, так і визначених симптомів, що, мабуть, є у кожного з нас за більш ніж 4 роки повномасштабної війни.

– Наскільки зріс відсоток психічних захворювань?

– Психіатричний діагноз може встановити лише психіатр за добровільним зверненням пацієнта. Але мало хто йде до лікаря самостійно. Лише якщо людина загрожує собі або оточуючим, її можна направити на встановлення діагнозу за рішенням суду.

Лікарі первинного рівня, психотерапевти та психологи можуть діагностувати не психічні захворювання, а певні їх симптоми.

З початку великої війни кількість випадків, коли на основі симптомів можна запідозрити розлади, за різними дослідженнями зросла в три-п’ять разів. Зокрема, це стосується посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

До повномасштабної війни його спостерігали у людей, які жили в зоні бойових дій або виїхали звідти, і таких було відносно небагато. Зараз його ознаки є у значно більшої кількості людей. А ще – симптоми тривожного, депресивного розладу та професійного вигорання.

Приблизно 80% медичного персоналу в прифронтових регіонах, які постійно працюють з пораненими, мають ознаки, на основі яких можна встановити професійне вигорання.

Вже через півроку повномасштабної війни 14% медиків мали ознаки ПТСР, ще 9% – депресії. Причому жінки демонструють вищий рівень психологічного навантаження, і симптоми у них реєструють частіше.

В цілому близько 10 мільйонів наших співвітчизників потребують допомоги через погіршення стану психічного здоров’я, пов’язаного з війною. За оцінкою ВООЗ, близько 50% українців стверджують, що мають ті чи інші проблеми з психічним здоров’ям. До війни ці показники були в рази нижчими.

Фото: Богдан Божук розповів про збільшення кількості випадків порушення психічного здоров’я українців (інфографіка РБК-Україна)

Робота в умовах виснаження: професійні ризики та виклики війни

–​​​​​​​ Ви згадали про професійне вигорання у медиків. Які ще цивільні професії зараз найбільше страждають від нього?

– Це досить велика група населення. Класичне професійне вигорання може спостерігатися у будь-яких працівників, чия діяльність відбувається в системі “людина-людина”.

Це перш за все “допомагаючі” професії: медицина, поліція, ГСЧС, педагоги, соціальні служби. Усі вони схильні до розвитку професійного вигорання.

Справа в тому, що протягом дня, окрім основної роботи, людина часто змушена кілька разів спускатися в укриття та переривати важливі робочі процеси, перебуваючи при цьому в стані високого стресу.

З точки зору психофізіології, професійне вигорання є наслідком хронічного професійного стресу. На роботі у кожного виникають конфлікти, непорозуміння або форс-мажори, які вимагають мобілізації сил.

На багатьох робочих місцях з початком війни знизився рівень соціального захисту. Плюс до цього додаються щоденні негативні рутинні процеси.

Якщо людина недостатньо компетентна або через психофізіологічні характеристики не може якісно реагувати на професійний виклик – вона швидко виснажується.

Читайте також: До “Доступних ліків” додадуть понад 50 препаратів: як їх отримати безкоштовно

–​​​​​​​ Енергетики та працівники ГСЧС часто працюють на виснаження. Як це відображається на їхньому здоров’ї?

– Робота на виснаження посилює реакцію на стрес, що підвищує ризик розвитку гострих і хронічних розладів. Працівники ГСЧС мають професійну психологічну службу та проходять тренінги з стресостійкості.

Подібно до військових, рятувальники готують себе до небезпеки, що в певній мірі пом’якшує стресовий відповідь. Проте й у них гострий стрес провокує дисбаланс вегетативної нервової системи та гормональний викид.

Це призводить не лише до негативних змін психічного стану, але й до соматичних хвороб: гіпертонічних кризів, ендокринних розладів або проблем із травленням. Жодні курси не можуть повністю нейтралізувати цей вплив.

Енергетики перебувають у більш складному становищі, оскільки не мають комплексних програм з навчання контролю над стресом, оволодіння технікою швидкого переключення. Тому працюють в умовах підвищеного ризику для здоров’я.

–​​​​​​​ Наскільки ветерани працездатні після повернення і готовий бізнес приймати їх на роботу?

– Економічний потенціал захисників величезний: без їх участі неможливо якісно перезапустити економіку та відбудувати процвітаючу державу.

Люди після фронту часто не можуть повернутися до професійної діяльності через поранення. Навіть без явних фізичних травм, їм потрібно пройти реадаптацію.

Робоче середовище в Україні не завжди готов