З України через війну вимушено виїхали понад 6 мільйонів наших громадян. Більш як 4 мільйони біженців зараз проживають у країнах ЄС. Втім, навіть попри відносну близькість культур, харчові звички та гастрономія у Європі все-таки відрізняють від українських.
Яких продуктів не вистачає біженцям
Наше опитування показало, що найбільше українцям бракує наступних продуктів:
- гречка
- оселедець
- соління
- молочка
- українські солодощі
- згущене молоко
- пельмені
- сирники
- хліб
- приправи
Польща
“Нам дуже бракувало пельменів. Там є тільки вареники з м’ясом, або ж різні галушки – “тісто в тісті”. Також не вистачало соління – вони теоретично є, але на смак нам не зайшли, а квашеної капусти взагалі не бачили у магазинах”, – розповідає Ірина.
Також було важко знайти білий хліб типу батона, здебільшого продають сіруватий, а якщо потраплявся білий – то найчастіше тостовий.
“Не вистачало сала – воно у них теоретично подекуди є, але на смак ніби “пластикове”. А ще – гострої гірчиці. Мед із дому “контрабандою” провозили, бо у Польщі він є, але прям дуже дорогий. А на Великдень не могли знайти паску, тож пекли самі”, – додає українка.
Німеччина
“Тут є магазини зі східноєвропейськими продуктами, у великих супермаркетах є навіть секції. Там польські і російські товари, наших не бачила. Тому звичні продукти таки можна знайти. Гречка у Німеччині є, але на “ціну золота” і на не неї рідко можна натрапити”, – розповідає Катерина.
За її словами, у Німеччині не продають сметану і майже нема рідких йогуртів.
“Мені бракує маршмелоу і зефіру, а ще – “Українського хліба”, тут поки не знайшла нічого схожого. У ресторані брала борщ, але його подають без сметани й воно таке собі. Ще сумую за салом. Я б сказала, що у Німеччині вибір інший, смак теж, і загалом менше варіацій. Також тут все солоніше”, – додає дівчина.
Португалія
“Оскільки моя сімʼя полюбляє молочну та кисломолочну продукцію та вироби з неї, то для мене стало справжнім шоком відсутність на полицях у магазинах Португалії звичних для нас кефіру, сиру та сметани. Є, звичайно, щось на кшталт продукту “queijo”, але до кисломолочного сиру йому дуже далеко. Ще одним шоком виявились законсервовані сосиски – вони абсолютно з паперовим смаком”, – розповіла Тетяна Бейчук.
Також українку здивувала відсутність гречаної, пшеничної та ячної круп.
“У Португалії в основному споживають рис, пасту та картоплю, на відміну від нашого різноманіття гарнірів. Тут є два види борошна: з дріжджами і без. Методом спроб і помилок знайшла потрібне. Ще довго шукала соду для випічки. Страшний сон українців – відсутність звичного для нас кропу. Дійшло до того, що я шукала цю рослину серед бурʼянів, перетираючи пальцями і нюхаючи кожну схожу рослинку. Виявилось, у Португалії кропу не знають і не використовують”, – говорить українка.
Зрештою жінці вдалося знайти магазин Mix Markt, у якому є українські продукти такі як: оселедець, скумбрія, зелень, соління, варені та копчені ковбаси, сосиски, крупи, молочка, сир, кефір і квас.
“Також є торти нашого виробництва. Але ціни на таку продукцію – “космос”. Великим розчаруванням у цьому магазині стала присутність на полицях товарів з країн-агресорів. А також бувають неприємні сутички з росіянами, які там часто закуповуються. Це величезний мінус, але товар такого походження, ми не купували”, – додає Тетяна.
Cирний продукт “queijo” аналогів якого немає в Україні (скриншот)
Іспанія
“Тут дуже не вистачає нашого кисломолочного сиру, є різні варіації типу риккота, але це не то. Можна знайти сир у “слов’янських” магазинах, де продають товари з України, Польщі, Латвії, Білорусі і Росії. А от що таке ряжанка і кефір – іспанці взагалі не знають. Також тут нема глазурованих сирків, а от сметана є”, – розповіла Аліна Баглай, яка емігрувала ще до війни.
За словами українки, в Іспанії нема оселедця і копченої скумбрії, її продають лише свіжу.
“У магазинах нема вареників, втім є сало, але воно просто жахливе. Мед в Іспанії тільки рідкий і якийсь аж наче розбавлений, а зацукрованого нема. Дуже важко знайти свіжий буряк, його переважно продають вже вареним або консервованим”, – каже жінка.
У продажі є тільки зелена гречка, а звичайну вкрай важко знайти.
“Її треба шукати у магазинах правильного харчування чи навіть в інтернеті замовляти. Перловку і манку також треба шукати. Іспанці переважно їдять рис, кус-кус, кіноа тощо”, – додає Аліна.
Інша українка Вікторія також поділилась у коментарі РБК-Україна, яких продуктів їй бракує в Іспанії.
“Сумую за цукерками “Червоний мак”, згущеним молоком і кислолочним сиром. Тут є риккота, але вона м’яка, тому мені важко без сирників. А ще в Іспанії нема зеленої цибулі і оселедця”, – каже Вікторія.
Нідерланди
“У Нідерландах сумують за українськими крупами: гречаною, пшеничною, пшоняною. Деякі види можна знайти тільки у польських магазинах або псевдоросійських, які тримають вихідці із “совка”, – розповідає Анна.
Квашену капусту можна знайти, але вона інша на смак, подібна ситуація і з квашеними огірками.
“Шукала огірки до “Олів’є”, але навіть у польських магазинах вони не такі – все мариноване і кисле. Вареники та пельмені також треба шукати у польських магазинах, але на смак вони – такі собі. У продажі є російські, але їх купляти не хочеться”, – каже українка.
За словами Анни, деякі біженці скаржилися на відсутність солодощів таких, як в Україні, хоч насправді у Нідерландах багато своєї якісної кондитерки.
“Окремий запит на мармелад-дольки – такого тут дійсно нема. І взагалі, мармелад, ірис, козинаки, зефір – це все дефіцит. Тут є смачний чорний хліб, але щось на подобі нашого “Бородинського” у звичайних маркетах немає. Тому беру його з України, як їду. Є пекарні з різноманітними хлібами, булочками та круасанами, але не той смак і дорого”, – додає Анна.
Українка наголошує, що загалом у Нідерландах хороший вибір продуктів і можна завжди щось знайти для себе. І альтернатива часом значно якісніша та здоровіша, ніж схожі продукти в нас.
“Фрукти тут є завжди, і не тільки по сезону, при цьому ціна не космічна, бо все вирощують на місці, хоч і у теплицях. Продукти проходять дуже ретельну перевірку, тому там немає чогось пластикового, неякісного. М’ясо дуже дороге, але вибір є. Дуже багато напівфабрикатів, які роблять з натурального продукту. Тобто, якщо це рибні котлети – вони реально з риби. І дуже смачні”, – каже Анна.
В Нідерландах майже нема соків з цукром, а от свіжих – багато. Вони не дуже дешеві, але доступні.
“Молоко дуже смачне і, що сильно вразило, – сметани там нема, тобто такої, як ми звикли. Є йогурти, десерти, різноманітні сиркові маси і дуже смачне морозиво без різних добавок. А їхні сири – просто щось неймовірне. Ніяких сирних продуктів під виглядом сиру – все якісне та натуральне. Також дуже смачна червона риба, вона вартує тих 5 євро за упаковку 150 грамів”, – додає українка.
Данія
“Я найбільше сумую за солоним оселедцем, тому що в Данії продається тільки оселедець у солодкому маринаді. Не розумію, як таке можна їсти, тому вже третій Новий рік зустрічаю без “Оселедця під шубою”, – розповідає Кристина Сіденко.
Ще дівчина сумує за гречкою, в Данії продають лише зелену, а звичайну можна роздобути тільки в арабському магазині.
“Нещодавно з’ясувала, що тут продається згущене молоко, що дуже втішило мого сина. Іноді в Lidl бувають пельмені, але рідко, тому доводиться ліпити їх власноруч, а ще добрий сир на сирники тут не знайдеш, тому обходимося без них”, – ділиться українка.
Ірландія
“В Ірландії дуже багато польських, молдовських і литовських магазинів з продукцією, яка дуже близька українцям. Там можна купити соління, квашені огірки, помідори і навіть сало. Також там продають різне м’ясо на вагу і печінку, напівфабрикати. Але у звичайних магазинах цього нічого нема – ні сала, ні печінки, там тільки пупки якісь”, – розповідає Ольга Кузенко.
Також у звичайних магазинах нема тараньки, а солена риба “вся з оцтом і кислюча”.
“Ковбаси продають переважно в нарізці. Тобто піти та купити палку ковбаси – можна, але вона буде не найкращої якості. На Новий рік продаються, може, маленькі палички. В Ірландії зовсім нема гречки, є тільки в польських і молдавських магазинах. Те саме із солінням”, – каже жінка.
За словами українки, в Ірландії нема звичних для нас гострих приправ: хрону і гірчиці.
“У них усі приправи солодкі, з якимись добавками, спеціями, з кмином. Копченостей немає, сала, крилець, курки, вушок – також. Тільки в польських магазинах їх можна знайти, але вони не скрізь є. Буряк продається одразу варений, вакуумований, кислий, з оцтом. Треба добре читати етикетки, щоб знайти без оцту”, – говорить Ольга.
Також вона зазначає, що в Україні смачніші цукерки на вагу, бо в Ірландії переважно продають тверді мармеладки, не надто солодкі.
“Взагалі здебільшого в них більше натуральної продукції. Тобто желейні цукерки на агарі. Щодо овочів, то тут є все у будь-який час дня і ночі. Але ось щавлю я не знайшла. А чаї тут переважно фруктові”, – ділиться українка.
Ольга Кузенко після Ірландії переїхала в Норвегію, тож з РБК-Україна поділилась і гастрономічними особливостями цієї країни.
Норвегія
“У Норвегії ледве я знайшла яловичу печінку, в одному магазині шматком там продавалася, заморожена. Також сумую за солоною рибою. Тут вона вся з прянощами, з гвоздикою і солодка. Усе в пресервах. Може, є в магазинах польських, треба шукати”, – розповідає Ольга.
Також у Норвегії у магазинах не продають гречки.
“Тут її зовсім не їдять. Вони навіть взагалі не розуміють, що це за крупа і як її можна їсти. Також не у всіх магазинах є буряк. У Норвегії є солоні огірки, але вони солодкуваті, капуста квашена – з кмином. Тобто на вінегрет вона взагалі не годиться, тому мені довелося квасити її самій”, – каже Кузенко.
Франція
“Молочки у Франції мало і, загалом, це тільки йогурти, молоко і вершки. Якщо і можна купити кисломолочний сир, то тільки на фермах, якщо домовишся з власником. Деякі українці так і роблять, однак цей “сир” не дуже схожий на сир, проте хоч якась альтернатива”, – ділиться Валерія.
Зізнається, що у Франції сумувала за сирниками, кисломолочним сиром, кефіром, курячою печінкою, пельменями, скумбрією, квасом і сметаною.
“Цих продуктів там просто нема. Квашену капусту можна самому робити, але це дорого – 5 євро за головку. Гречку можна знайти, якщо добре пошукати. Я знайшла в еко-магазині”, – каже українка.
Угорщина
“В Угорщині нема консервованих помідорів і моркви по-корейськи. Квашена капуста є, але не така як в Україні”, – розповідає Інна.
За її словами, у вільному доступі нема приправ для борщу. Також дуже відрізняються торти, хоча їх багато продають у кондитерських.
“Хтось сумує за оселедцем нормальним, тут важко знайти смачний. Але для мене це не проблема, бо не люблю його. Я сумую за сушеною янтарною рибкою і джеркі (сушене м’ясо). Тут рідко можна знайти джеркі – його мало і коштує “тридорого”. Але взагалі все можна дістати через перевізників”, – каже дівчина.
В українській мережі заморожених напівфабрикатів MultiCook у доступі є пельмені, також у звичайних магазинах є гречка.
Словаччина
“Тут немає такої скумбрії та оселедця, як у нас. Також нема тараньки. Вибору цукерок мала, а з шоколадок – тільки “Мілка”. І сир не такий смачний як у нас і нема нормальної ковбаси”, – поділилась Мар’яна Шокот.
За її словами у Словаччині також нема напівфабрикатів: пельменів, голубців і чебуреків. Загалом їх можна знайти в українських магазинах, але ціни там “космос”.
Індонезія
“На Балі мені бракує оселедця, солоних помідорів і нормальної ковбаси. Є черешня, але вона коштує 50 доларів за кілограм, а гречка – по 8 доларів. Молочку у магазинах продають, але кисломолочний сир несмачний”, – розповідає Ксенія.