Банківська таємниця в Україні – коли і хто може отримати доступ до фінансової інформації
Банківська таємниця є ключовим елементом конфіденційності, що гарантує захист персональних та фінансових даних клієнтів банку. Вона є основою довіри між банківськими установами та їхніми клієнтами, забезпечуючи безпеку інформації від несанкціонованого доступу.
Банки зобов’язані зберігати таємниці банківських рахунків
Вона зазначає, що положення Цивільного кодексу України чітко визначають, що банк зобов’язаний зберігати таємницю банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Інформація про рахунки та фінансові операції може бути розкрита лише безпосередньо клієнтам або їхнім уповноваженим представникам. Проте існують виняткові випадки, коли банківська таємниця може бути розкрита третім особам, зокрема органам державної влади.
Щоб гарантувати збереження банківської таємниці, банки та Національний банк України повинні дотримуватися низки вимог:
- обмеження кола осіб, які мають доступ до конфіденційної інформації;
- організація належного зберігання та обробки документів, що містять такі відомості;
- використання технічних засобів для захисту електронних даних;
- включення до договорів з клієнтами положень про конфіденційність та відповідальність за її порушення.
Коли інформацію можуть надати третім особам
Юристка звертає увагу на те, що розкриття банківської таємниці може бути необхідним для забезпечення виконання законодавчих приписів та захисту державних інтересів. Закон України “Про банки та банківську діяльність” містить вичерпний перелік підстав, за яких така інформація може бути надана третім особам:
Запит або письмовий дозвіл клієнта – банк надає дані на вимогу клієнта або за його дозволом.
“Такий підхід забезпечує персональні права клієнтів на конфіденційність та контроль за своїми фінансовими даними. Однак важливою є можливість отримання інформації за письмовим запитом бенефіціара чи обтяжувача рахунку, якщо це передбачено правочином”, – говорить Швиткіна.
Рішення суду – у разі судового розгляду банк може розкрити фінансову інформацію за обґрунтованим рішенням суду.
Запити правоохоронних органів – у межах розслідувань щодо фінансування тероризму, корупції чи економічних злочинів.
У цьому випадку може бути надано доволі вузький перелік даних, а саме:
- інформацію про наявність рахунків, номери рахунків та залишок коштів на них;
- операції з рахунками: списання та зарахування коштів, призначення платежу;
- дані про контрагента: для фізичних осіб прізвище, ім’я та по батькові та ідентифікаційний номер облікової картки платника податків, та для юридичних осіб їх повне найменування й ідентифікаційний код у Єдиному реєстрі юридичних осіб (ЄДРПОУ);
- дані про рахунки контрагента: номер рахунку контрагента; унікальні ідентифікатори або номери емісійних платіжних інструментів контрагента;
- ідентифікаційні дані надавача платіжних послуг контрагента: єдиний ідентифікатор Національного банку України (ID НБУ), найменування надавача платіжних послуг контрагента.
Запити податкових органів – для контролю за податковими зобов’язаннями та верифікації фінансових операцій.
“Для податкових цілей державні органи можуть отримати доступ до інформації про рахунки платників податків (номери, залишки, операції), ідентифікаційні дані осіб (фізичних та юридичних), дані про контрагентів, а також інформацію щодо валютних операцій та виконання міжнародних угод. Це включає реквізити платіжних інструментів, призначення платежів та дані про надавачів платіжних послуг, з метою верифікації і запобігання ухиленню від податків”, – пояснює юристка.
Виконавчі служби та приватні виконавці – у випадку стягнення коштів за рішенням суду.
Фінансовий моніторинг та боротьба з відмиванням коштів – для виявлення незаконних фінансових операцій.
“В рамках фінансового моніторингу та боротьби з відмиванням грошей надається інформація, що включає деталі рахунків (номери та залишки), операції (суми та призначення платежу), а також ідентифікаційні дані учасників операцій. Для фізичних осіб це можуть бути ПІБ та ІПН, для юридичних осіб – найменування та ідентифікаційний код. Крім того, надаються відомості про контрагентів, включаючи їхні реквізити та інформацію про надавачів платіжних послуг. Вся ця інформація використовується для виявлення та запобігання відмиванню коштів, легалізації злочинних доходів та фінансуванню тероризму”, – зазначає Швиткіна.
Спадкові справи – надання інформації спадкоємцям або нотаріусам, у випадку смерті власника рахунку.
Анастасія Швиткіна наголошує, що розкриття банківської таємниці має відбуватися виключно в межах чинного законодавства та лише за наявності вагомих підстав. Судові рішення є важливим механізмом, що дозволяє гарантувати правомірність доступу до фінансової інформації та захист прав клієнтів банку. Таким чином, баланс між конфіденційністю та необхідністю розкриття інформації забезпечує ефективність фінансової системи та дотримання законності.