Сьогодні, 8 березня, в Україні та світі відзначають Міжнародний жіночий день. Однак ставлення до цієї дати у декого з громадян – неоднозначне.
Зміст
- Як до дня 8 березня ставляться українці
- Чим важливе 8 березня для міжнародної спільноти
- Чому “жіночим” днем обрали саме 8 березня
Як до дня 8 березня ставляться українці
Згідно з інформацією Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), популярність свята 8 березня серед українців стає дедалі нижчою. Так, у 2017 році цей день був одним з найулюбленіших серед громадян (як улюблене свято його відзначали 49% населення).
Відтоді – із року в рік – ставлення українців до Міжнародного жіночого дня почало погіршуватись. У 2023 улюбленим святом його визнали 25% опитаних громадян, а у 2024 – 21%.
При цьому в розрізі інших свят 8 березня, можна сказати, досі серед лідерів. Хоча і не з найвищими позиціями.
Варто зазначити, що у 2023 році – на тлі дискусій щодо скасування 8 березня як державного свята – цікаве опитування провели на платформі “Дія“. У громадян запитали: “Чи залишити вихідним 8 березня?”.
Більшість користувачів (1,3 млн українців) проголосували за те, щоб залишити все без змін. За те, щоб зробити 8 березня робочим днем, проголосували дещо більше 703 тисяч громадян. Ще 110 тисяч – не визначились з відповіддю.
Цього року опитування напередодні 8 березня запустили в офіційному каналі Rakuten Viber Україна. Громадян запитали: “Чи очікуєте ви на привітання з Міжнародним жіночим днем?”.
У відповідь понад 37,5 тисяч українців відреагували наступним чином:
- 35% – “Так, очікую подарунків, але тільки від найближчих”;
- 25% – “Ні, не очікую ні від кого”;
- 16% – “Очікую тільки на усні привітання та повідомлення”;
- 14% – “Ні, зараз найкраще привітання – це донат”;
- 10% – “Так, очікую подарунків і від близьких, і на роботі / в університеті / в школі”.
Насамкінець зазначимо, що згідно з довідником знаменних і пам’ятних дат Верховної Ради, в суботу, 8 березня 2025 року, в Україні відзначаються:
- Міжнародний жіночий день (який є святковим днем, згідно зі статтею 73 Кодексу законів про працю);
- Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир (проголошений Генеральною Асамблеєю ООН – A/RES/32/142 від 16 грудня 1977 р.);
- День землевпорядника (відзначається щорічно, згідно з указом президента №1556/99 від 11 грудня 1999 р.).
У мирний час українці мали б три вихідних поспіль – з 8 до 10 березня (оскільки святковий вихідний переносився б на понеділок). Проте після повномасштабного вторгнення РФ в Україну та запровадження воєнного стану, вихідні дні у державні свята та перенесення їх з суботи чи неділі на робочі дні було скасовано відповідним указом президента.
Отже, цього року українці матимуть два звичайних вихідних – суботу (8 березня) та неділю (9 березня).
Якщо говорити про цей день з погляду вірян, у новоюліанському церковному календарі ПЦУ жодних згадок про Міжнародний жіночий день немає. Натомість згадується вшанування великомученика Федора Тирона (що відзначається в суботу першого тижня Великого посту).
Чим важливе 8 березня для міжнародної спільноти
У світі 8 березня також відзначають Міжнародний жіночий день (англійською – International Women’s Day). Він покликаний вшановувати досягнення жінок в усіх сферах життя – соціальній, економічній, культурній та політичній.
Крім того, цей день вважається нагадуванням про гендерну рівність та закликом до покращення становища жінок у всьому сіті. Для роботи в цьому напрямку було навіть створено відповідну спільноту – International Women’s Day (IWD).
Тема кампанії IWD 2025 року має назву “Прискорення дій”. В її межах учасники спільноти:
- підвищують обізнаність суспільства щодо гендерної нерівності в усьому сіті;
- закликають до дій, які можуть прискорити рівноправність жінок;
- нагадують про роль жінок та їхні успіхи в різних сферах життя в минулому;
- відзначають досягнення жінок та їхні внески у розвиток суспільства сьогодні;
- звертають увагу на необхідність подолання системних перешкод і упереджень, з якими стикаються жінки як в особистій, так і в професійній сферах;
- збирають кошти для благодійних організацій, орієнтованих на підтримку жінок тощо.
Примітно, що кольорами такого колективного руху вважаються фіолетовий, зелений та білий (вперше таку “комбінацію” використовував буцімто Жіночий соціально-політичний союз (WSPU) у Великій Британії в 1903 році).
Вважається, що фіолетовий символізує справедливість, гідність і відданість справі, зелений – надію, білий – чистоту та солідарність.
Питаннями гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок опікується також структура Організації Об’єднаних Націй під назвою ООН Жінки (англійською – UN Women).
Цього року до дня 8 березня в залі Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку було організовано офіційний захід – на честь 30-ї річниці прийняття урядами 189 країн світу Пекінської декларації та Платформи дій (глобальної програми для досягнення гендерної рівності та розширення можливостей жінок та дівчат).
Саме Пекінська декларація та Платформа дій (ухвалені на Четвертій Всесвітній конференції зі становища жінок у 1995 році в китайському місті Пекін) залишаються найбільш прогресивним і широко схваленим планом захисту прав жінок і дівчат у всьому світі.
Платформа визначає політику, програми та інвестиції, що впливають на найважливіші сфери життя: освіта, охорона здоров’я, мир, медіа, політична участь, розширення економічних можливостей та подолання насильства щодо жінок і дівчат.
Цьогорічний Міжнародний жіночий день (під гаслом глобальної кампанії ООН Жінки “Для ВСІХ жінок і дівчат: Права. Рівність. Розширення можливостей”) є закликом до дій у трьох ключових сферах:
- просувати права жінок і дівчат: невтомно боротися за повний спектр прав жінок і дівчат, протистояти всім формам насильства, дискримінації та експлуатації;
- сприяти гендерній рівності: усувати системні бар’єри, руйнувати патріархат, трансформувати вкорінену нерівність і посилювати голос вразливих жінок і дівчат;
- сприяти розширенню прав і можливостей: переглянути структури влади, забезпечивши інклюзивний доступ до освіти, працевлаштування, лідерства та простору для схвалення рішень (надавати пріоритет молодим жінкам і дівчатам у лідерстві та інноваціях).
Чому “жіночим” днем обрали саме 8 березня
За однією з версій, предтечею “жіночого” дня стали події 8 березня 1857 року, що відбулись в американському Нью-Йорку. Тоді буцімто відбувся “марш порожніх каструль” – страйк робітниць-текстильниць, які вимагали рівної з чоловіками оплати праці й поліпшення робочих умов (зокрема скорочення робочого дня).
Протест не дав жодних результатів, а мирний мітинг розігнала поліція. При цьому деякі з дослідників вказують на той факт, що того року 8 березня припало на неділю, тож працювати текстильниці не мали.
За іншою версією, замість “ньюйоркських текстильниць” на протест вийшли повії, які виступали проти затримки зарплати морякам. Проте дехто з науковців вважає, що жодна з цих історій вагомих підтверджень не має.
8 березня 1908 року в Нью-Йорку (нібито у зв’язку з попередніми страйками) відбулась демонстрація тисяч “соціалістичних жінок”, які не лише виступали проти важких робочих умов, але й вимагали права голосу та заборони праці дітей.
Вважається, що регулярні демонстрації та акції протесту у США стали настільки масштабними, що вже наступного 1909 року Американська соціалістична партія запропонувала оголосити 28 лютого першим Міжнародним днем жінок (за іншою версією – “Днем трудящих жінок” зробили останню неділю травня).
В Європі свято поширилось після того, як у серпні 1910 року відома діячка німецької соціал-демократії Клара Цеткін на конференції в Копенгагені запропонувала заснувати Міжнародний день боротьби за жіноче рівноправ’я та емансипацію (без фіксованої дати).
Близько 100 учасниць Другої міжнародної соціалістичної жіночої конференції із 17 країн одностайно підтримали ідею щорічно відзначати День жінок на початку березня проведенням демонстрацій.
Отже, свято набуло популярності як у США, так і в низці європейських країн, хоча чіткої дати воно спершу так і не отримало (цей день припадав як на кінець лютого, так і на різні дні в березні).
Дехто з дослідників жіночого руху вважає, що в СРСР свято 8 березня потрапило через подругу лідера російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків) Володимира Леніна (Ульянова) Інесу Арманд, яка переконувала його у необхідності “жіночого” свята.
23 лютого (або ж 8 березня за “новим” стилем) 1917 року у Петрограді (сучасному Санкт-Петербурзі) тоді ще царської Росії відбулась масова демонстрація жінок під гаслом “хліба і миру”, після чого мітинги стали практично безперервними і призвели до повалення монархії (Лютневої революції).
Після приходу до влади більшовиків, радянський режим почав активно використовувати жінок для зміцення своїх позицій і в Україні. На початку 1920-х років Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР) звернулась до них із закликом “відмовитися від обивательщини, думи про себе та стати до відновлення зруйнованого господарського життя”.
Влада використовувала день 8 березня для контролю та пропаганди серед жінок, маніпулюючи згадками про Міжнародний жіночий день, солідарність та боротьбу за свої права. При цьому гасла, пов’язані з 8 березня, змінювались із року в рік – залежно від політичних потреб.
По-справжньому міжнародним день 8 березня став у 1977 році, коли Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам-учасницям оголосити цю дату Днем Організації Об’єднаних Націй для прав жінок і миру в усьому світі.
Крім того, Генасамблея ООН закликала всі країни проголосити Міжнародний день прав жінок і миру в будь-яку дату (відповідно до історичних і національних традицій) – задля створення сприятливих умов для викорінення дискримінації жінок і для їхнього повного та рівноправного залучення до соціального розвитку.