Зеркаль висловила думки щодо євроінтеграції, відповідаючи на численні запитання.

Минулого тижня Україні були передані всі умови для вступу до ЄС – бенчмарки – за всіма кластерами. Ця подія залишилася непоміченою, хоча є знаковою

Зазначу: бенчмарки – це не “марки, які лежать на лавці“, як можуть подумати фахівці, не пов’язані з цим процесом. Це чітко сформульовані завдання для України, від виконання яких залежить, коли ми зможемо сказати: “Україна готова до членства в ЄС“.

Тобто доведено з аргументами та розрахунками, наскільки гасла про європейську інтеграцію відповідають готовності до змін.

При цьому “змінюватися” по-справжньому. 

Йдеться не лише про зміни в законодавстві, а про реальні практики впровадження норм і правил. Ці зміни не “стаються” самі по собі: немає чарівних паличок чи заклинань, які здатні здійснити дивовижні перетворення.

Багато людей, наприклад, вважає, що український безвіз “стався”.  Він справді “стався”, але як результат семирічних зусиль, які можна порівняти з добровільними та обов’язковими тренуваннями в різних видах спорту одночасно.

Для тих, хто працював над безвізом, це нагадувало десятиборство з перешкодами. Незважаючи на благу мету (безвіз потрібен усім) – змінювати свої практики та звичні підходи не хотів ніхто.

Тарасу Качці, який був залучений до цих зусиль, можу висловити лише слова моральної підтримки. Його чекає серія завдань, значно складніша. Потрібно пробиратися не лише через закони та адміністративну практику, потрібно змінювати уявлення про те, як функціонує економіка, перевертаючи її “з голови на ноги” – з радянської моделі на ринкові та прозорі правила.

Щоб було зрозуміло, про що йдеться, пропоную поставити собі кілька запитань щодо одного з обов’язкових пунктів програми.

Згідно з правилами, прийнятими в ЄС, відкривши кран, ми маємо отримати питну воду. Звучить вражаюче.

Тепер запитання: а скільки це коштуватиме? Скільки коштує повне оновлення водоканалу, яке це забезпечить?  А звідки ці кошти? Яким буде тариф, і хто компенсує людям, які не можуть платити? Скільки часу потрібно, щоб це оновлення запрацювало? І скільки часу комунальним компаніям знадобиться, щоб навчитися залучати європейські фонди? А скільки коштів знадобиться підприємствам для оновлення фільтрів та стоків? І скільки років ті, хто виживе, будуть оновлюватися?

Всі ці відповіді (з розрахунками по кожній громаді) необхідні, щоб узгодити “марки”. І це лише одне з тисячі питань.

Джерело

Про авторку. Лана Зеркаль, українська дипломатка, ексзаступниця міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.