Заява НАДПУ: необхідно відкласти впровадження СВАМ для України.
НАДПУ закликає відтермінувати екомито СВАМ (фото: Getty Images)
Механізм вуглецевого коригування імпорту (CBAM), який Європейський Союз повноцінно впроваджує з 1 січня 2026 року, вже сьогодні змінює правила для української промисловості. Хоча формально його метою є боротьба з глобальними викидами CO₂, для України цей інструмент дедалі більше виглядає як серйозний економічний бар’єр.
Нерівні умови конкуренції
CBAM фактично створює нерівні умови для конкуренції, зазначають в Асоціації: кошти від продажу сертифікатів направляються на підтримку європейських виробників, тоді як українські підприємства змушені покривати додаткові витрати без аналогічної підтримки.
При цьому втрати від СВАМ можуть досягати 4,8-6,3% ВВП, а щорічні експортні втрати – від 1,4 до понад 3,6 мільярдів доларів.
СВАМ і вплив війни
Ситуацію ускладнює війна: через втрату традиційних ринків і логістичних шляхів українські компанії були змушені переорієнтуватися на ЄС. Якщо у 2021 році частка Євросоюзу в експорті товарів, що підпадають під CBAM, становила 41%, то у 2025 році вона зросла до 68%.
Таким чином, українська промисловість стала критично залежною від європейського ринку, і водночас – найбільш вразливою до нових правил.
При цьому економічні оцінки наслідків CBAM суттєво відрізняються. Європейська Комісія прогнозувала мінімальний вплив, лише на рівні 0,01% ВВП. Однак українські галузеві дослідження свідчать про зовсім інші масштаби: втрати можуть досягати 4,8-6,3% ВВП.
Тиск вже відчувається: українські металурги змушені платити за викиди за європейськими цінами – 74-76 євро за тонну CO₂, тоді як внутрішній податок в Україні залишається символічним. В результаті до кожної тонни сталі додається 60-100 доларів витрат, що робить продукцію менш конкурентоспроможною.
Перші наслідки СВАМ
Перші наслідки вже помітні на рівні підприємств. Зокрема, на “АрселорМіттал Кривий Ріг” було зупинено один із ключових виробничих підрозділів. Це сигналізує про те, що мова йде не лише про цифри, а про реальне згортання виробництва.
Однак найбільші ризики ще попереду – у 2029-2030 роках, коли безкоштовні квоти на викиди в ЄС почнуть зникати. Це призведе до різкого зростання платежів, і, за оцінками, експорт окремих видів української металопродукції до ЄС може повністю припинитися, попереджають у НАДПУ.
Сировинна деградація економіки
Паралельно зростає ще один ризик – сировинна деградація економіки: через підвищений попит на металобрухт у ЄС Україна може стати постачальником сировини, втрачаючи власне виробництво продукції з доданою вартістю.
“Усе це відбувається на тлі і без того складної ситуації в галузі. До війни гірничо-металургійний комплекс формував понад 10% ВВП і третину експорту країни. Сьогодні ж підприємства стикаються з дефіцитом кадрів, падінням замовлень і ризиком масових скорочень. За оцінками профспілок і галузевих об’єднань, під загрозою – десятки тисяч робочих місць у промислових регіонах, таких як Кривий Ріг, Запоріжжя чи Дніпро. Це вже не лише економічне питання, а фактор соціальної стабільності та обороноздатності”, – підкреслили в Асоціації.
Отже, CBAM стає для України не просто екологічним регулюванням, а серйозним випробуванням на виживання промисловості. Без адаптаційних механізмів і фінансової підтримки ризики деіндустріалізації є високими.
Проте за умови правильної стратегії та інвестицій у декарбонізацію цей виклик може стати можливістю, і стати поштовхом для модернізації української промисловості та інтеграції в європейські виробничі ланцюги.