У держави наразі відсутній механізм примусу для створення систем фізичного захисту об’єктів критичної інфраструктури. Тому кожен населений пункт України, тобто місцева влада, повинна подбати про захист самостійно. І якщо це ще не зроблено, то треба прискоритися. Про це пише Олександр Сергієнко, кандидат фізико-математичних наук, юрист, директор аналітико-дослідницького центру “Інститут міста”, в статті “Критична інфраструктура без броні. Як нам пережити цю зиму”.
“Це, як на мене, найбільш тривожне в цій ситуації: якщо мер міста, голова ОВА, міністр чи інший посадовець на своєму місці, то вони подбають про захист підконтрольних їм об’єктів, а якщо ні, то наслідки можуть бути трагічними. На жаль, немає ні адміністративних, ні публічних засобів контролю за їхньою діяльністю — інформація закрита, все «таємно» чи ДСК. Останнє зрозуміло, але від того не легше”, — пише він.
А якщо сталося непоправне і критичний об’єкт усе-таки вражено, як діяла влада в такій ситуації всі ці роки? У такому разі при ОВА створювався оперативний штаб із фахівців і військових, який ухвалював план дій і виділяв/знаходив необхідне фінансування. В цьому брали участь відповідні міністерства, зокрема Мінрегіон.
Лише на четвертому році війни КМУ утворив Координаційний центр з питань управління прифронтовими регіонами, який очолив віцепрем’єр-міністр з відновлення України — міністр розвитку громад та територій Олексій Кулеба. Більш детальної інформації про центр немає.
Повідомляється також, що Координаційний центр опікуватиметься лише дев’ятьма прифронтовими областями, а хто допомагатиме решті 15 — невідомо.
Однак біда в тім, що навіть у цьому разі алгоритм включається в режимі «гасіння пожежі», а ситуація цієї осені-зими розгортається настільки швидко та драматично, що явно потребує вжиття заходів на випередження. Сьогодні стало очевидно, що центральна влада та обласні військові адміністрації до цього виявилися геть неготовими.
З іншими матеріалами автора можна ознайомитися за посиланням.