Загребельська: Санкції працюють, коли агресора до переговорів змусили силою
Час розмов про "санкції мають діяти, поки нога останнього російського солдата не вийде з української землі", минув. Нижче спробую просто пояснити, якою мала б бути реальність
Але насправді очевидно, що вона, на жаль, інша. Як і весь переговорний трек, що є наслідком, в тому числі наших дій та рішень протягом щонайменше цих трьох років.
Умовно санкції проти РФ можна поділити на пʼять груп:
1. Санкції як інструмент тиску для зміни поведінки — припинення агресії.
І це як раз та група, яка може бути знята у випадку припинення агресії через те, що санкції досягли мети.
Але говорити про їх зняття до припинення агресії зарано.
2. Санкції як інструмент стримування від майбутньої агресії.
Найскладніше питання: коли прийде впевненість, що Росія не нападе знов?
Тут, щоб не входити в довгі дискусії, наведу коротку формулу, яку обговорювали ще до повномасштабного: “справедливість — покаяння — (і лише потім) милосердя“.
3. Санкції, як складник невизнання ТОТ та інструмент тиску для звільнення територій.
Ці санкції досягнуть мети після звільнення ТОТ.
4. Заморожені в рамках санкційного механізму активи для забезпечення відшкодування шкоди.
Ці — після відшкодування шкоди.
5. Санкції як реагування на гібридну агресію (кібератаки, інформспецоперації тощо).
Зазначені санкції привʼязані до припинення гібридних атак і впевненості, що вони не повторяться в майбутньому
Які санкції відносити до якої з груп та як рахувати досягнення мети — це те, що мало б обговорюватися і нами всередині, і партнерами, аби прийти до спільного бачення. Проте так мало б відбуватись у світі, де агресора за стіл переговорів посадили силою, а не “плюшками”.
Джерело
Про авторку: Агія Загребельська, українська юристка, державна уповноважена Антимонопольного комітету України (2015–2019 рр.).
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.