Сьогодні варто відверто визнати: постачання озброєння від західних партнерів залишаються непостійними. Вони значною мірою залежать від внутрішньої політики інших країн: виборів, бюджетних рішень та бюрократичних процедур
У таких умовах Україна не може повністю покладатися на зовнішню підтримку. Логічний висновок: необхідно максимально розвивати власний оборонно-промисловий комплекс.
Водночас ми стикаємося з фінансовими обмеженнями. Держава наразі не має ресурсів, щоб викупити весь обсяг продукції, який вже здатні виробляти українські оборонні підприємства. Як наслідок, частина виробничих потужностей залишається недозавантаженою.
Це створює системний ризик: або підприємства працюють не на повну потужність, або їм потрібно дозволити реалізовувати надлишки продукції за кордон. Ця дискусія триває вже тривалий час, але конкретних рішень поки що немає.
На цьому фоні показовою є ситуація з компанією “Українська бронетехніка”.
У своєму зверненні компанія фактично підкреслює критичну проблему: незважаючи на наявність виробничих можливостей і власних розробок, підприємство не отримує достатніх державних замовлень. Йдеться, зокрема, про сегмент далекобійного озброєння, де Україна вже має відповідні компетенції. Паралельно значні контракти отримують іноземні постачальники. І проблема полягає не лише в самому факті таких закупівель, а й у їх виконанні: частина постачань затримується, що негативно впливає на забезпечення фронту критично важливими ресурсами.
У цій ситуації виникає основне питання державної політики: чому в умовах війни держава не робить більш системну ставку на вітчизняного виробника? Закупівлі у внутрішнього ВПК є, перш за все, питанням безпеки. Це також податки, робочі місця, розвиток технологій та більш прогнозовані постачання.
Оборонна промисловість не може ефективно функціонувати в умовах короткострокових і нерегулярних контрактів. Для розвитку необхідні довгострокові замовлення, стабільне фінансування та зрозуміла політика держави. Лише в такому випадку підприємства можуть розширювати виробництво, інвестувати в нові лінії та залучати фахівців.
Окремо варто зазначити питання експорту. Президент Володимир Зеленський нещодавно повідомив, що готуються рішення щодо часткового розблокування експорту української зброї. Це може стати інструментом залучення додаткових коштів у галузь та підтримки виробників.
Але ключове питання — швидкість. Такі рішення потрібні вже зараз, а не в перспективі. Кожен місяць затримки означає недозавантажені підприємства, втрачений потенціал і, зрештою, вплив на обороноздатність країни. Фактично ми вже перебуваємо в точці, де управлінські рішення безпосередньо впливають не лише на економіку, а й на ефективність фронту.
Джерело
Про автора. Тарас Загородній, керуючий партнер Національної антикризової групи
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.