За 5 років найбільші метпідприємства сплатили податків і зборів на суму 190 млрд грн, або 6,2 млрд доларів. За підсумками 2024 року, сплата податків і зборів чотирьох металургійних компаній становила 1,6% надходжень до бюджетів усіх рівнів.
При цьому 61% від усієї суми податків, сплачених металургами у 2024 році – це частка компанії Метінвест. Але у разі зростання тарифів державних монополій бюджет ризикує втратити джерело прибутку, адже виробники почнуть закривати підприємства.
“За підсумками минулого року, відрахування до бюджетів усіх рівнів від компаній сталевої галузі зросли на 36% – до 32,4 млрд грн. Але внаслідок повномасштабної війни ця галузь постраждала найбільше від усіх інших галузей української економіки, і вже третій рік поспіль працює в умовах виживання”, – йдеться у дослідженні.
Так, металурги втратили 2 найбільших комбінати і понад 40% виробництва сталі через окупацію Маріуполя, а вартість логістики на початку війни зросла в 4-5 разів. Наприкінці 2024 року було припинено видобуток високоякісного коксівного вугілля на “Шахтоуправлінні “Покровське”, на частку якого припадало 66% внутрішнього ринку у 2024 році. Крім того, підприємства галузі практично не мають можливості залучити зовнішнє фінансування з огляду на військові ризики, вказують аналітики. “Металурги вже три роки працюють у збиток, і закладають у нинішньому році плани на незначне зростання. Але ці наміри можуть бути нівельовані збільшенням тарифів на передачу електроенергії на 30% з початку поточного року та ймовірною індексацією тарифів на залізничні вантажоперевезення на 37%. Підвищення тарифів збільшує витрати метпідприємств, але вони самі не можуть автоматично їх закласти в ціну, оскільки продукція продається на експортних ринках за міжнародними цінами. Тому вони можуть скоротити виробництво або зовсім зупинитися. Коли підприємство простоює, держбюджет не отримує податкові надходження, без доходу залишаться і природні монополії, які мріють підвищити тарифи”, – підкреслили аналітики.
Зростання тарифів не може сприяти підвищенню економічної активності та поліпшенню конкурентних позицій на зовнішніх ринках, де сталева продукція українських компаній конкурує з такою самою продукцією, виробленою іншими компаніями, яким не доводиться долати негативні наслідки війни, наголосили у Центрі.
“У разі зупинки металургійних підприємств країна ризикує втратити не тільки джерело сировини для промисловості та оборонного сектору, а й надходження до державного та місцевих бюджетів, а також джерело власних ресурсів для відновлення країни після війни та подальшого розвитку економіки”, – резюмували аналітики.
Як відомо, Україна у минулому році посіла 20-те місце у рейтингу 71 країн-найбільших виробників сталі. Так, за вісім місяців 2024 року виробництво сталі в Україні зросло на 30,7% у річному вираженні — до 5,27 млн тонн. Таким чином, нам вдалося повернути 5 позицій – адже у 2022 році Україна посідала у рейтингу 25 місце.
Крім того, зросли показники і в інших експортних промислових секторах України: за 10 місяців експорт залізної руди склав 27,9 млн т (+96% р./р.), на загальну суму $2,3 млрд. Експорт напівфабрикатів і металопрокату становив на $2,7 млрд (+18,2% р./р.).