“Не рятуйте мене, врятуйте мого батька”, – кричав до столичних правоохоронців хлопчик, який опинився в епіцентрі стрілянини в Києві
“Щас, щас”, – відповів поліцейський… і побіг з місця події.
Президент Зеленський запевнив, що міністр Клименко вживатиме кадрових заходів по всій вертикалі. Проте, ось що ми маємо через 2 тижні після інциденту: голова патрульної поліції Жуков, після відставки, отримав нову посаду, двоє патрульних опинилися на лаві Печерського суду, а Клименко пригрозив патрульним “місяцем на полігоні”.
Ця трагедія знову підняла перед суспільством давнє питання: чому після років гучних реформ поліція знову стикається з кризою, що проявляється в хаосі на місцях, проваленою відповідальністю та спробами перекласти провину на кількох представників нижчої ланки.
Україна веде переговори про вступ до ЄС та отримує в одній із вимог перезапуск поліції через конкурси на топпосади. Країна залежить від зовнішньої фінансової підтримки, для продовження якої має демонструвати здатність створювати сильні інституції. Але в цей момент уряд готує абсолютно протилежну європейському руху Антикорупційну стратегію 2026-2030 – без конкурсів на керівництво Нацполіції, ДБР та Офісу генпрокурора.
Уряд Юлії Свириденко ризикує увійти в історію як Кабмін, який не зміг навіть забезпечити базовий перезапуск поліції та виконати очевидні зобов’язання перед Євросоюзом.
Поліція залишається політизованим органом
На сьогодні голова Національної поліції призначається Кабінетом Міністрів за поданням міністра внутрішніх справ. Чітких законодавчих критеріїв для такого призначення не існує. Це означає, що ключова посада в найбільшому правоохоронному органі країни залежить не від прозорої процедури, а від політичної волі прем’єра – читайте Офісу президента, а отже – куратора силової вертикалі Олега Татарова.
Незважаючи на заяви про незалежність Нацполіції, МВС зберігає прямий вплив на кадрову вертикаль. Перші заступники та заступники голови Нацполіції призначаються міністром. Керівники територіальних органів поліції узгоджуються з міністром.
Отже, поліція існує як окрема структура переважно в пресрелізах. У реальності це система, де кадрові рішення й далі проходять через Офіс президента, а отже – через Олега Татарова.
Карають патрульних, бережуть верхівку
Лише за 2024 рік до дисциплінарної відповідальності було притягнуто понад 30 тисяч поліцейських, з яких понад 1,1 тисячі звільнили. Водночас щодо вищого керівного складу такі санкції роками застосовувалися в одиничних випадках. Зокрема, за даними дослідження МЕЖІ, МВС щодо практики 2018-2022 років, із щонайменше 81 197 дисциплінарних стягнень лише 17 стосувалися поліцейських вищого складу. За весь цей період було лише одне звільнення з посади.
Це і є класична модель кругової поруки: жорстка дисципліна для нижчої ланки та майже повна недоторканість для верхівки. За такої системи керівник області чи центрального апарату ризикує значно менше, ніж патрульний на вулиці. Хоча, очевидно, мало б бути навпаки.
Конкурси до Нацполу – не прохання, а вимога ЄС
Європейська комісія у звітах щодо України за 2024 та 2025 роки наголошувала на необхідності прозорих і незалежних процедур добору в поліції як частини євроінтеграційного процесу.
У скринінгових документах також йшлося про конкурси на керівні посади в центральному та регіональному рівнях із переважною участю незалежних експертів, делегованих міжнародними партнерами.
Отже, для Брюсселя це не технічна деталь, а маркер того, чи здатна держава відмовитися від ручного управління силовим блоком. А для України це напряму питання довіри, фінансування та майбутніх багатомільярдних пакетів підтримки.
Фейковий законопроєкт МВС №13716, який подається як модернізація системи, не гарантує відкритих конкурсів на голову Нацполіції та керівників регіонів, не надає вирішальної ролі незалежним експертам і не вводить повноцінної перевірки доброчесності кандидатів.
Натомість значна частина контролю за кадровими рішеннями залишається в руках МВС. Іншими словами, нам підсовують фікцію з надією на те, що ЄС не заглиблюватиметься в цю тему.
Що потрібно зробити зараз
Ключове – реабілітуватись перед міжнародними партнерами та внести зміни до законопроєкту про Нацпол. Ось, що має бути:
- незалежний конкурс на голову Нацполіції;
- конкурси на керівників областей;
- вирішальний голос незалежних експертів у комісіях;
- перевірка майна, способу життя, зв’язків і походження активів кандидатів;
- забрати політичний вплив МВС на кадрові рішення.
Громадськість чекає від Уряду нарешті виходу зі стану безпорадності і реальних кадрових змін. В іншому випадку це вже важко назвати просто “слабкістю”. Складається враження, що Уряд і Офіс просто не усвідомлюють свого реального становища та суспільних настроїв. Чекаємо нового вибуху?