Україна без води – що буде у разі атак на водоканали
Роман Яненко
Січень. Мінус двадцять за вікном. Ранок. Прокидаємося. В розетці глухо, всюди темрява. Знайомо. І загалом усі знають, що робити. Дістаємо ліхтарик, інвертор, акумулятор, де можливо — генератор, і… поїхали. Життя триває. А тепер усе те саме, але не розетка без ознак життя, а кран. Подекуди таке ставалось, але дуже тимчасово і пов’язано було з тим таки блекаутом. Далі місцеві водоканали запускали генератори і кран оживав. А що, якщо він не оживатиме день-два, тиждень чи місяць? 25 березня президент Зеленський передав у суспільний простір чергове попередження від розвідки — агресор хоче атакувати не лише енергооб’єкти, а й водну мережу.
Чи хтось почав цю тему розвивати? Чи була якась реакція на попередження? Ні. Тема зависла десь між «ну, може» і «та якось воно буде».
Комуналка без води
Усі вже звикли думати про війну через призму електрики: вона є — життя триває, нема — проблема. Але вода — це зовсім інше. Бо це не незручність. Це базова потреба, яка реально може вимкнути цивілізацію в будь-якому мегаполісі. От зараз на слуху погрози Ірану — розбомбити опріснювальні заводи на Близькому Сході. Експерти вже малюють апокаліптичні сценарії. Нічого дивного, бо там пустелі. Але не варто думати, що у нас, де поруч річки й ставки, зникнення води в крані означатиме щось інше.
Щоб зрозуміти, що таке water-out, не треба фантазувати. Достатньо подивитися на реальні кейси. І, чесно кажучи, вони виглядають, як спойлери до нашого можливого майбутнього:
- Кейптаун, 2018 рік. Місто за крок від Day Zero, коли крани мали вимкнутися. Люди рахували літри, як гроші в кризу, і вчилися жити на два відра в день — це разом із душем, їжею та всім іншим. Усе через аномальну посуху.
- В американському Джексоні 2022 року, навпаки, через надпотужну повінь водогін міста вирубився на тривалий час. Раптом виявилося, що навіть у країні з космічними технологіями вода може отак раптово зникнути, а місто — звалитись у вуличні бої за воду в пляшках.
- Водний апокаліпсис стався також 2019-го в індійському мегаполісі Ченнаї. 4 мільйони людей тижнями виживали, стоячи щодня в довжелезних чергах до автоцистерн, щоб наповнити пляшки. Воду давали з обмеженнями, більшість підприємств міста припинили роботу. Приватна доставка води злетіла в ціні на порядки.
- І зовсім поруч — окупований Донецьк. Водний дефіцит виник не через обстріли, а через безпорадність окупантів. Старе джерело залишилося на неокупованих територіях, а заміни за більш як 12 років окупації так і не знайшли.
Що станеться, якщо «висохне» Київ чи Харків? А якщо взимку?
Є ілюзія, що відсутність води — це щось на рівні «ну ок, помиємося пізніше». Насправді це ефект доміно, де кожна наступна проблема гірша за попередню. Уявімо Київ, Харків або Дніпро без води хоча б на кілька тижнів. А якщо ще й у мороз, то ефект множимо в рази. Спочатку падає тепло. Бо більшість систем опалення — це гаряча вода, яка циркулює, і її треба «підкачувати» в систему. Нема води — нема тепла. Далі фізика: вода, яка залишилась у трубах, замерзає і рве систему. Вся інфраструктура — решето.
Одночасно відбувається інша, менш героїчна, але критична історія: каналізація. Без води вона перестає бути системою та стає проблемою. І дуже швидко місто починає пахнути так, ніби ми різко повернулися на кілька століть назад.
І ще момент, якого не люблять озвучувати: поведінка людей. Людина без води — це не спокійний громадянин, який читає новини, а той, хто починає виживати. А виживання — це черги, конфлікти і дуже швидке зникнення «ввічливого суспільства».
Щоб зрозуміти, наскільки реальним є такий сценарій і чи роблять щось для захисту об’єктів водопостачання від обстрілів, чи є запаси обладнання тощо, довелося звернутися до водоканалів найбільших міст України. Інформаційні запити пішли в Київський водоканал, у Харків, Дніпро, Одесу й Львів.
Виявилося, простіше отримати інформацію від спецслужб, аніж від комунального підприємства. Більшість водоканалів запит проігнорували. Відповіло двоє в стилі: «Не пхайте носа в наші справи, надворі війна, нічого не скажемо. Та й узагалі у нас усе добре, ми знаємо, що робити». Хоча запитання звучали так, щоб на них можна було відповісти одним «Так». Скажімо, чи робить водоканал щось для захисту об’єктів водопостачання?.
Отже, нічого невідомо. Тож містянам краще самостійно подбати про свою водну безпеку.
На щастя, Українська асоціація підприємств водопровідно-каналізаційного господарства «Укрводоканалекологія» виявилася значно більш зацікавленою в тому, щоб про тему води в кранах в інформаційному просторі говорили більше. Бо, як з’ясувалося, в цьому царстві є значно більші ризики, які можуть накоїти великого лиха і без ворожих ракет. Президент Асоціації Дмитро Новицький прямо каже: якщо ворожі хакери доберуться до системи управління водними засувками SCADA, катастрофічні гідроудари можуть зруйнувати інфраструктуру. Тож на цифрову безпеку необхідна окрема увага.
«Чому water-out складніший за блекаут? Порівнювати вразливість води та енергетики непросто. Водоканали — це величезний підземний організм із тисяч кілометрів мереж. Їх важко знищити одним ударом, але неймовірно складно й довго відновлювати… Ми бачимо пряму залежність від масштабу: що більше місто, то важче забезпечити його альтернативною водою. Для мегаполіса зупинка системи — це значно більший виклик, ніж для маленької громади. Хоча резервуари чистої води дають нам певний запас часу, справжньою ахіллесовою п’ятою є каналізація. Якщо насосні станції (КНС) зупиняться, ми ризикуємо отримати миттєвий вилив стоків на поверхню, що загрожує санітарною катастрофою», — пояснює Дмитро Новицький.
В Асоціації запевнили, що завдання енергонезалежності водоканалів вирішується. Місцеві мережі отримують генератори, щоб за потреби підтримувати тиск у водогоні. Водночас розвиваються так звані автономні кластери — бювети й міністанції очищення, які зможуть працювати окремо від системи, і принаймні для харчових і базових санітарних потреб вода буде. Дуже сильно заважають недофінансування і дефіцит обладнання.
«Поточні тарифи покривають лише 70–75% реальних потреб. Це вимиває обігові кошти: 2024 року збитки водоканалів перевищили 5 млрд грн, а 2025-го очікуємо цифру в 12,7 млрд (підрахунок триває). Згідно зі звітом Світового банку RDNA5, загальні економічні втрати галузі перевищують 14 млрд дол. Щоб не просто залатати діри, а відновити систему за принципом Build Back Better, потрібно близько 17,5 млрд дол. протягом десяти років. Ситуацію ускладнює те, що більшість критичного обладнання в Україні не виробляється», — зазначив Дмитро Новицький.
Яка автономія можлива
Тут знов-таки простіше приватному сектору. Є колодязь чи свердловина та помпа, а отже, буде вода. В просторі мегаполісу це питання не вирішується в такий спосіб. Хоча в деяких містах є житлові комплекси, заводнені з місцевих свердловин. Для них усе впирається в наявність електрики. Та більшість все ж має лише центральну трубу.
Якщо вода буде за жорсткими графіками, як електрика цієї зими, фахівці радять поставити в квартирі невеликий гідроакумулятор. Такий собі бак на 100–200 літрів із діафрагмою всередині, яка створює тиск води. «Заряджається» він протягом кількох хвилин, коли центральна вода є. Нескладне підключення з системою кількох кранів і клапана дасть можливість накопичити 100 або більше літрів води. За відсутності подачі з водогону саме цей запас буде литися з кранів, наповнювати бачок унітаза чи навіть подаватися в посудомийку. Це зручніше, ніж наповнювати ванну і потім черпачками мити посуд і руки. Якщо користуватись економно, на добу чи дві може вистачити.
Щось більше порадити неможливо. Бо такі кроки, як буріння свердловин на окремий будинок чи комплекс, — це вже масив паперової роботи: дозволи, погодження, експертизи тощо. Це вже мають робити ОСББ чи подібні об’єднання. Це довго і недешево. Якщо це робити, то робити вже сьогодні.
Найдивніше в усій цій історії — не ризики. Вони очевидні. Найдивніше — тиша навколо них. Вода — не хайпова тема. Вона не світиться, як блекаут, не викликає миттєвої паніки. Вона поки є, і здається, що так буде завжди. Це як повітря: ніхто не обговорює його стабільності. Хоча насправді у цій так званій простоті й уся складність.
Генератор можна купити — і вперед. Вода — це інфраструктура, інженерія, логістика. Тут не працює формат «замовив на маркетплейсі та закрив питання». Є ще й психологія. Та ж формула «якось буде». Тут варто чесно сказати: якщо нічого не робити, «покарання» буде не символічним. Воно буде конкретним. У вигляді холодних батарей, сухих кранів і міст, які перестануть бути комфортними для життя.