Угода між Україною та США – насправді передбачено суперпріоритет для Штатів
Угода навпаки передбачає суперпріоритет США та американських інвесторів.
Рамкова Міжурядова угода максимально наближена до решти інвестиційних угод, укладених Україною. Без зайвих подробиць і з супердипломатичними формулюваннями. Однак уважний читач навіть у цьому вихолощеному варіанті помітить: те, що нам вирішили не рубати голови, не означає, що нам не викручуватимуть рук. Про це пише Юлія Самаєва, редакторка економіки ZN.UA, у статті “Україна зобов’язана, США очікують”. Подробиці “паритетного” партнерства з США.
Як зазначила авторка, із тексту видно, у кого з сторін флеш-рояль: “США “очікують” — Україна “зобов’язана”, Міністерство фінансів США “може” — уряд України “зобов’язується”, уряд США “підтверджує” — уряд України “повинен”, – зазначила вона.
За її словами, остаточно опускає з небес на землю формулювання п’ятого пункту угоди: “Якщо після набуття чинності Уряд Сполучених Штатів Америки надаватиме Уряду України нову військову допомогу в будь-якій формі…”. А якщо не буде?”.
Щодо наших зобов’язань стосовно наповнення фонду жодних “якщо” не передбачається.
“Хоч би що там розказувала пані посол Оксана Маркарова про партнерство “50 на 50”, мова точно не про це. Наприклад, умови угоди отримують пріоритет над вітчизняним законодавством, і будь-які подальші законодавчі зміни не можуть обмежувати її дії, а сама вона матиме переважну силу над нашим законодавством. Раптом що, ми вже не зможемо зіскочити, прикриваючись власними законами, — попрямуємо у Високий суд Лондона і застрягнемо там довіку“, – додала авторка.
Аналогічний суперпріоритет отримують і американські інвестори, причому на всіх етапах: інвестиційні проєкти, ліцензії, спецдозволи, права на купівлю видобутку. Власне, все, що стосується надрокористування й становить комерційний інтерес, насамперед направлятимється до новоствореного фонду, і хай інші зачекають.
Загалом співпраця має такий вигляд: американці дають зброю (якщо дають). Ми ж за потенційно недоотриману бюджетом ренту створюємо фонд і підбираємо їм інвестиційні проєкти. Вони у них заходять (чи не заходять), але по пів року і ніхто інший не заходить. Перші десять років усі зароблені кошти реінвестуються в Україні (і це будуть дуже малі суми, адже мова про нові або “сплячі” ліцензії, де не було ані розвідки, ані видобутку). Далі гроші діляться і виводяться Штатами з України без оподаткування.
Не найгірші вимоги, які ми бачили. Але і не найкращі.
З іншими статтями авторки можна ознайомитися за посиланням.