ЄС заплатив РФ за нафту й газ більше, ніж допоміг Києву та інші акценти ЗМІ 10 жовтня
У фокусі міжнародних видань – чому європейці однією рукою допомагають Україні, а іншою – фінансують агресію Кремля проти самих себе, а також про великі проблеми з житлом для біженців
Про це і не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 10 жовтня.
Парадокси двоякої Європи: однією рукою помагають Україні, а іншою – РФ, яка веде гібридну війну проти них
танкер “Боракай” російського “тіньового флоту”, фото: gettyimages
У Reuters написали велику статтю про те, як європейські союзники України підживлюють воєнну економіку Росії.
Схожі публікації
Європейські країни, включно з Францією, залишаються одними з найактивніших союзників України в її боротьбі проти російської агресії, надаючи значну військову та гуманітарну допомогу. Проте водночас деякі з цих країн, попри санкції та політичну підтримку Києва, нарощують імпорт російських енергоносіїв, що приносить Москві мільярди євро доходу для фінансування її воєнної економіки.
Четвертий рік війни Росії проти України триває, і ЄС опинився у складній ситуації, балансуючи між підтримкою України та комерційними зв’язками з Росією. З 2022 року ЄС скоротив залежність від російських енергоносіїв приблизно на 90%, але все ще імпортував нафту та газ на суму понад 11 мільярдів євро за перші вісім місяців 2025 року, згідно з даними Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA), незалежної організації з Гельсінкі, проаналізованими Reuters. Сім із 27 країн-членів ЄС, серед яких п’ять активно підтримують Україну, збільшили обсяги імпорту російських енергоносіїв порівняно з попереднім роком. Наприклад, Франція наростила закупівлі на 40%, до 2,2 мільярда євро, а Нідерланди – на 72%, до 498 мільйонів євро. Порти для зрідженого природного газу (ЗПГ) у Франції, Іспанії та інших країнах слугують воротами для російських енергоносіїв до Європи, хоча значна частина цього газу перерозподіляється до інших країн блоку, а не споживається на місці.
Вайбхав Рагхунандан, експерт CREA з питань ЄС та Росії, назвав таке зростання імпорту “формою самосаботажу” для Європи. Він наголосив, що продаж енергоносіїв залишається основним джерелом доходів для Росії, яка використовує ці кошти для фінансування війни проти України. “Кремль буквально отримує ресурси для продовження військових дій в Україні, яку підтримує Європа”, – зазначив він. Ця суперечність підкреслює складність енергетичної політики ЄС, де прагнення до енергетичної безпеки та політичні цілі часто вступають у конфлікт із економічними реаліями.
Франція наростила імпорт російської енергії у 2025 році, переправляючи частину, зокрема до Німеччини, за даними Kpler. Нідерланди зазначають, що не можуть блокувати контракти з Росією без законодавства ЄС. ЄС планує прискорити заборону російського СПГ до 2027 року, але повна відмова від російських енергоносіїв можлива лише з 2028 року, що дозволяє Кремлю отримувати кошти ще щонайменше рік. США пропонують замінити російські поставки своїм СПГ, але, за словами Анн-Софі Корбо з Колумбійського університету, американські компанії діють за ринковими інтересами, а не за вказівками урядів, що ускладнює прямий перехід. Це посилює залежність Європи від США, де тарифи стають політичним інструментом.
ЄС значно скоротив імпорт російських енергоносіїв з 133 млрд євро у 2021 році до 11,4 млрд євро за січень-серпень 2025 року, що на 21% менше, ніж за той же період 2024 року, за даними CREA. Угорщина та Словаччина, які мають тісні зв’язки з Росією, разом імпортували енергоносіїв на 5 млрд євро і не підтримають санкції проти російського СПГ, зберігаючи доступ до трубопровідного газу до 2028 року. Сім країн, зокрема Франція (+40%), Нідерланди (+72%), Бельгія (+3%), Хорватія (+55%), Румунія (+57%) і Португалія (+167%), збільшили імпорт російських енергоносіїв, хоча підтримують Україну. Бельгія пояснює зростання санкціями ЄС, що заборонили реекспорт СПГ, змушуючи розвантажувати газ у її портах. Португалія зазначає, що її імпорт незначний і зменшиться порівняно з 2024 роком.
З 2022 року ЄС імпортував російських енергоносіїв на 213 млрд євро, що перевищує 167 млрд євро допомоги Україні, наданої блоком, за даними Кільського інституту.
Французька TotalEnergies, поряд із Shell, іспанською Naturgy, німецькою SEFE та торговельним домом Gunvor, є провідними імпортерами російського СПГ до Європи за довгостроковими контрактами, що діють до 2030–2040-х років. TotalEnergies зазначила, що продовжує поставки з російського заводу “Ямал”, оскільки без санкцій ЄС не може їх припинити, і робитиме це, доки російський газ вважатиметься необхідним для енергетичної безпеки. Shell, Naturgy та Gunvor від коментарів відмовилися. За даними Kpler, компанії уникають штрафів за порушення контрактів без юридичних підстав від ЄС.
Аналітик Kpler Рональд Пінто вказав, що російський СПГ із Франції часто транспортується до Бельгії, а звідти – до Німеччини, де є високий промисловий попит, хоча точне відстеження газу в європейській мережі неможливе. SEFE підтвердила імпорт через Францію та Бельгію, а Міністерство економіки Німеччини зазначило, що SEFE зв’язана контрактом “бери або плати” з “Ямалом”, і відмова від поставок призведе до штрафів або подвійного фінансування Росії через перепродаж газу.
Водночас як пише CNN, Європа хвилюється, що вона вже у стані війни, а США цього не помічає.
“Ми не у війні, але й не в мирі “, – заявив канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, наголошуючи на новій ері невизначеності в Європі, позначеній “сірою зоною” – станом між війною та миром. Ця тривога посилюється через вторгнення російських безпілотників і літаків у повітряний простір країн НАТО, кібератаки та підозрілу морську активність, включно з “тіньовим флотом” Росії, який, за даними Центру стратегічних досліджень, атакує підводну інфраструктуру.
Джордж Робертсон, ексгенсек НАТО, попередив про неготовність цивільної інфраструктури до саботажу, закликаючи до підготовки до криз. Польща, Естонія, Данія, Норвегія та Німеччина зіткнулися із закриттям аеропортів і перехопленнями літаків НАТО через російські порушення. Росія відкидає звинувачення, називаючи їх параноєю, тоді як Дмитро Медведєв глузливо сподівається, що це налякає європейців.
Невизначеність щодо гарантій безпеки США, амбівалентність Дональда Трампа до НАТО та його заяви про Україну додають напруги, відзначає CNN. Ба більше, Трамп пропонує виключити Іспанію з НАТО як країну з найнижчими витратами на оборону, відзначає Bloomberg.
Тим часом Європа, ослаблена популізмом, постає перед викликом переозброєння та захисту в умовах гібридних загроз. Однак досі не може погодити, для прикладу, проєкт “стіни дронів” для захисту від російських безпілотників.
Криза з житлом для українських біженців
фото: ЛОВА
А Україна намагається знайти житло для мільйонів біженців, пише Politico. Адже люди, які тікають від російських атак, стикаються з величезними труднощами в пошуку нового житла та отриманні компенсації за втрачене або знищене майно.
Олексій Прима, координатор гуманітарної місії “Проліска”, сам є біженцем із Сіверськодонецька, зруйнованого та окупованого росіянами у 2022 році. Переїхавши до Дніпра, він допомагає переселяти українців із прифронтових зон, де уряд, обмежений коштами, не справляється з підтримкою 4,5 млн внутрішніх біженців.
Бюрократія ускладнює отримання компенсацій за зруйноване житло, а збитки житловому фонду України сягають $60 млрд, за оцінками Київської школи економіки.
У 2025 році Україна виділила 15 млрд гривень (€310 млн) на житло для біженців, допомігши 7300 сім’ям, а до кінця року планується підтримати ще 3000. Проте проблема величезна, для прикладу, у Павлограді волонтери змушені ставити намети через брак місць для 400 евакуйованих щодня.
Уряд спростив процедури та виділив 1 млрд гривень на тимчасові притулки, де проживають переважно сім’ї з дітьми та літні люди. В Україні діє 1095 пунктів тимчасового розміщення з 77 000 місць.
На окупованих територіях ситуація гірша: компенсації стали доступні лише нещодавно, без потреби фотодоказів. Брак житла змушує українців, як 30% жителів Маріуполя, повертатися під окупацію, щоб продати майно, що можливо лише з російським паспортом. Росія роздає покинуті будинки лоялістам. Уряд будує житло для біженців, наприклад, у Білій Церкві, але масштаби кризи величезні.