Удари по російським НПЗ – які завдання ставить перед собою Україна

Ефективність вже можна виміряти в грошах і навіть в потенційних можливостях РФ. 

Українська кампанія ударів по російським НПЗ має три рівні ефективності — тактичний, економічний і політичний. Загалом вона знищують не лише гроші, а й можливості РФ. Про це пише у статті “Від Феодосії до Уфи. Стратегічна ефективність тактичних ударів по російських НПЗ” економіст Олег Саркіц. 

За його словами, тактичний вимір ефективності є очевидним: українські безпілотники дедалі частіше долітають углиб російської території.

“Удар по Тюмені на відстані понад 2000 км від лінії фронту став рекордним і продемонстрував вразливість навіть так званого глибокого тилу Росії. Цей факт має не лише військове, а й психологічне значення — Кремль втрачає відчуття безпеки навіть на Уралі”, – пише автор. 

Щодо економічного ефекту, то він вимірюється масштабним збоєм у роботі паливного ринку. За оцінками Bloomberg, дефіцит бензину сягає 20% від внутрішнього попиту. Виробництво бензину впало на мільйон тонн лише у вересні, а дизельного пального — ще відчутніше. Оптові ціни на пальне зросли на 40% від початку року, тоді як роздрібні збільшилися на 20–30%, попри спроби держави заморозити тарифи.

“Результат — черги на заправках у Сибіру, на Далекому Сході, у Криму та частині Центральної Росії. Деякі незалежні АЗС закрилися, втративши рентабельність через різницю між закупівельною та дозволеною роздрібною цінами. Якщо кампанія ударів по російських НПЗ збережеться з нинішньою інтенсивністю та точністю, економічний ефект для Кремля стане критичним”, – зазначив він.

І найменш вимірюваний політичний ефект.  Хоча може бути найнебезпечнішим для Кремля.

“Російська влада може брехати про успіхи на фронті, але не здатна приховати від громадян порожні бензобаки. В енергетичній державі, де бензин — синонім добробуту і стабільності, паливна криза є потужним символом деградації”, – додав він. 

На відміну від формальних обмежень Заходу, ці удари мають негайний фізичний ефект — вони знищують не гроші, а можливості.

“Без можливості переробляти нафту Росія змушена імпортувати бензин з Білорусі, Китаю чи Південної Кореї, сплачуючи за нього дорожче, ніж отримує від експорту сирої нафти. Це абсурдний, але цілком реальний фінансовий цикл країни, яка веде війну проти економічно гнучкішого супротивника”, – підкреслює автор. 

З іншими статтями Олега Саркіца можна ознайомитися за посиланням.