Врожай в Україні під загрозою – аграріям доведеться готувати наступ на посуху
Лариса Гук
Природа вкотре продемонструвала, що перед її силою будь-яка лють людська безсила. Посуха — нові реалії сучасного сільського господарства. Українські фермери, особливо ті, хто потрапив під невмолимі жорна спекотної долі 2024 року, шукають шляхи, як нівелювати вплив погодних катаклізмів. Один із варіантів — зрошення.
Спека та дефіцит вологи в ґрунті в поточному сезоні зачепили не тільки Україну — країни Європи також мають недобір урожаю.
Україна зібрала до початку листопада 48 млн тонн зерна, з них пшениці — 22 млн. Високі температури зменшили врожайність до 15%, стверджує Мінагро. Найбільше постраждали валютні кукурудза й соняшник. Застосування зрошення та дренажу дає змогу незалежно від погодних умов підвищити врожайність удвічі-втричі.
Аграрій із Полтавщини Дмитро Штанько каже відверто: «Хочу гарантовано отримувати запланований результат, який дає мені полив. Загалом майбутнє в агробізнесі — лише в зрошенні: якщо буде вода, будуть і прибутки».
Засухи рік у рік стають дедалі частішими й тривалішими. Інколи виникає таке відчуття, ніби природа та фермери грають у лише їм відому гру, сидячи за зеленим сукном. Чомусь часто-густо програють виробники.
Від підвищення середніх температур, змін режиму опадів протягом вегетації сільськогосподарських рослин, екстремальної погоди страждає весь світ.
Довідка ZN.UA На планеті зрошується близько 300 млн га земель. Значні площі розташовані в Індії (66 млн га), Китаї (58 млн га), США (22,6 млн га). Три країни фактично обробляють майже половину зрошуваних земель світу.
З 1991 року площа посушливої та дуже сухої зони, зокрема в Україні, збільшилася на 7%, кажуть у НААН. Водночас території з надмірним і достатнім атмосферним зволоженням скоротилися на 10%. Лімітуючий чинник для виробника на Півдні та Сході — дефіцит вологи, зростання кількості тепла на 15–35%. Аграрії стверджують, що всі кліматичні зони практично змістилися приблизно на 200 км північніше.
Директор Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Раїса Вожегова якось зазначила, що аграрії вважали сезон-2023 найспекотнішим за всю історію України. Літо-2024 перекрило всі показники. «Якщо південь України — зона степу, то з такими темпами змін завтра тут буде зона пустелі. Тому вчені шукають орієнтири для сільського господарства: варіанти обробітку ґрунту, сорти та гібриди, технології, які даватимуть максимальну віддачу в посушливих умовах. Інший напрям — зрошення», — каже Вожегова.
Ще кілька років тому про зрошення мало думали, наприклад, на Полтавщині, Черкащині, Кіровоградщині. Нині питання оптимальної кількості вологи в ґрунті є питанням №1 абсолютно для всіх регіонів.
Вчора—сьогодні—завтра
Згадувати злети та падіння меліорації з першого року незалежності України немає сенсу. Зазначимо лише, що за три десятки років, поки відбувалося становлення сучасного аграрного сектору, частину труб, якими воду подавали на поля, розікрали. Окремі елементи меліоративних мереж просто зруйнувалися. Хоча поки за воду не треба було платити, щось там господарства таки поливали. З підвищенням тарифів на воду ситуація почала стрімко погіршуватися. Добре, що світ потребує української пшениці та кукурудзи. Тож про полив не забували.
Офіційний Київ разом зі Світовим банком розробили цілу стратегію щодо зрошення та дренажу до 2030 року. Зрештою довгий серіал про ринок землі завершився: закон про купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення ухвалили. Як і закон «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель»: він дозволяє об’єднуватися в організації водокористувачів (ОВК) та отримувати меліоративні системи нижнього рівня для спільного розвитку.
Офіційно в Україні обліковується 5,48 млн га меліорованих земель, із них 2,17 млн га — зрошувані, 3,3 млн га — осушувані землі. Звісно, є відповідна інфраструктура (водосховища, магістральні та розподільні канали, захисні дамби, насосні станції, трубопроводи, басейни добового регулювання, колекторно-дренажна мережа, інші гідротехнічні споруди). Біда, що зношеність усього перерахованого оцінюється на рівні 85%.
Велика меліоративна реформа мала стартувати 2022 року. Завадила повномасштабна війна. Хоча з іншого боку (особливо після руйнації Каховської ГЕС) пошук технологічних рішень і варіантів для достатнього забезпечення полів водою пришвидшився в рази.
Довідка ZN.UA Каховське водосховище працювало як джерело для поливу більш як півмільйона гектарів земель у Запорізькій, Дніпропетровській та Херсонській областях. Втрата водосховища залишила без зрошення 94% зрошувальних систем у Херсонській, 74% — у Запорізькій та 30% — у Дніпропетровській областях.
За даними Інституту водних проблем і меліорації НААН, через екокатастрофу після підриву Каховки більш як третина сільськогосподарських земель потребують води. 2023 року полили тільки 134 тис. га угідь.
Попередньо 2024 року поливали близько 100 тис. га. Зрошення так і не стало хітом сезону. Бо крім усього іншого, це дорого. Потрібно від 2 тис. дол. на гектар. Окупність — кілька років. Це вам не бройлера за 46 днів виростити. Тому на поливі роблять ставку на високомаржинальні культури. Насіння кукурудзи, наприклад.
Обережний оптимізм
Чому виникла гіпотеза, що зрошення 2025 року може стати головним трендом вітчизняного сільського господарства?
Перше. Спека-2024. Вона змусила фермерів думати про завтра, враховуючи всі небезпеки відсутності дощів і дефіциту вологи.
Друге. Закон «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель» ухвалено. І є приватна власність на сільгоспземлю.
Третє. На початку листопада президент підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин». У Мінагро стверджують, що відтепер істотно спрощується процедура передачі меліоративних систем у власність ОВК. Мають зникнути всі зайві бюрократичні перешкоди, які раніше стримували інвентаризацію та внесення до Державного земельного кадастру об’єктів меліоративної інфраструктури. Виробники зможуть швидше реалізовувати проєкти щодо відновлення зрошення/осушення.
Четверте. В бюджеті-2025 аналогічно 2024-му планується часткова компенсація за впровадження зрошення. Фермери можуть отримати від держави до 50% компенсації вартості робіт із реконструкції або нового будівництва меліоративних систем.
Іще один напрям, який анонсувало Мінагро, — почати з 2025-го відновлення державних магістралей. Тобто там, де держава має довести воду до поля. «Маючи зрошення, фактично можна спекою та відсутністю опадів керувати», — запевняє перший заступник агроміністра Тарас Висоцький.
П’яте та головне. Фінансовий складник. Імовірність буму на полив земель в Україні наразі оцінюється як максимально висока. На тлі війни підтримка міжнародних партнерів через пряме фінансування, постачання обладнання, юридичну підтримку зросла в рази: USAID (США), JICA (Японія), KICA (Корея). Україна консультується з французами щодо співпраці.
Аграрії називають програми, які фінансують американські платники податків, слушною нагодою запровадити зрошення. Треба тільки домовитися про співфінансування 10 на 90. Тобто фермер має внести платіж на рівні 10%, решту покриває USAID у вигляді обладнання.
Без грошей жодні лозунги та гучні заяви про те, що зрошення входить до списку пріоритетів або що Україна годує Африку, справу з місця не зрушать.
Стримувальні чинники
Що, крім чинника війни, знову може стати на заваді? Підводних течій достатньо. Боротьба за зношену інфраструктуру меліоративної системи. Хто має управляти водою: Держводагентство чи Держрибагентство? Чи вистачить запасів води, а якщо так, то чи надовго? Чи є справедливими чинні тарифи на воду, якими мають бути принципи тарифоутворення? Постійні прильоти та відключення електроенергії вимагають альтернативи для насосних станцій — потужні генератори чи когенерація? Крапельне зрошення, дощувальні машини: кругові, фронтальні, самохідні?
Відверто: зрошення — не панацея, але ефективний механізм, що забезпечує гідну винагороду власнику чи орендарю. За даними ООН, додатковий полив сприяє збільшенню продуктивності зернових на 35%.
Суттєвий недолік зрошення, крім високої вартості його впровадження, — низька якість води, що призводить до засоленості ґрунтів.
Чи стане зрошення в Україні національним проєктом? Цікаве запитання, хоча природа вже фактично щодня демонструє, наскільки безпорадним виглядає людство попри весь технічний прогрес, розвиток технологій. ЮНЕСКО констатує: більш як 3,6 мільярда населення світу вже проживає на територіях, де протягом місяця, або навіть довше, не буває опадів. У майбутньому можна очікувати боротьби не тільки за хліб, а й за воду.