Вода в Україні – які регіони забруднені, що не так з державним регулюванням і що пити щодня
Яку воду можна пити в Україні і яка ситуація з забрудненням (фото: Getty Images)
Україна посідає одне з останніх місць в Європі за запасами прісної води на душу населення. Багато водних об’єктів уже втрачено, інші – забруднені. Що відбувається з водою в Україні, де вона вже небезпечна, і чи дійсно вода в селі чистіша, ніж в місті – читайте в матеріалі РБК-Україна.
Головне:
- Чому Україна – одна з найбідніших на воду країн Європи?
- Хто і як найбільше забруднює наші річки та ґрунтові води?
- Чому вода в селі не завжди чистіша, ніж у місті?
- Яку воду безпечно пити щодня – з крана, бювета чи пляшки?
- Чи загрожує Україні втрата води через зміну клімату?
- Як перевірити якість води і куди звертатися, якщо вона небезпечна?
За оцінками європейських і українських наукових структур, Україна займає одне з останніх місць з-поміж країн Європи по водності – кількості і об’єму водних ресурсів на душу населення.
“Людям складно це оцінити, бо вони бачать навколо себе річки озера, водойми, стави, і не вбачають в цьому якихось проблем. Бо виглядає все ніби так, як має бути. У нас є ілюзія, що в Україні достатньо води. Насправді у нас води вкрай мало“, – зауважує член Ради Українського водної асоціації, завідувач кафедри екології та охорони здоров’я Західноукраїнського національного університету Леонід Бицюра.
Він разом з підприємцем і віце-президентом Української водної Асоціації Артемом Широю розповідають РБК-Україна про основні проблеми з водними ресурсами в Україні, регіони з найбільш забрудненою водою і про те, чому ощадливе ставлення до ресурсів має стати основою нашого мислення.
Що не так з управлінням водними ресурсами
Водні об’єкти займають всього 4% території України, з болотами – трохи більше. Це річки, озера, водосховища, ставки, канали. Річкова мережа не дуже густа, природних великих водойм мало. Багато боліт, які виконують важливу функцію регулювання водного балансу і біорізноманіття, було осушено. Воду активно “викачують” підприємства, а без того високий рівень забруднення води ускладнюється війною.
Різниця по водоємності національних економік України і Польщі відрізняється удвічі. Це означає, що ми споживаємо води на одиницю продукції удвічі більше, пояснює науковець. В Німеччині, Франції, Великій Британії, де налагоджений облік води і впроваджені раціональні рішення, підприємства споживають набагато менше водних ресурсів в розрахунку на одиницю ВВП.
В Україні з проблеми з точністю даних по водних ресурсах, – Леонід Бицюра (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)
Немало країн усвідомили важливість так званої віртуальної води – це обсяг води, який використовують для виробництва товару чи послуги. Наприклад, щоб виростити всього 1 кілограм пшениці, потрібно приблизно 1300 літрів води. А в одному яблуці “сховано” близько 70 літрів води, які витратили на його вирощування.
“Щоб виробити одну тонну зерна, треба спожити 200-500 тон води. Це тільки одна культура. Якщо порахувати все разом, то цифри просто шалені”, – зауважує Артем Шира.
За зовні “звичним” експортом чи споживанням продуктів часто йде значне виснаження водних ресурсів країни. Усвідомивши загрозу виснаження підземних вод, Саудівська Аравія та ОАЕ відмовились від виснажливого землеробства й почали інвестувати в аграрний сектор інших країн, споживаючи вже їхню “віртуальну воду”, а не свою.
Леонід Бицюра і Артем Шира вважають, що треба адаптувати водну систему України до нових реалій, щоб мінімізувати втрати і оптимальніше використовувати ресурси. А для цього треба для початку мати чіткий облік води і розуміти, скільки води у нас взагалі є.
“Досконалого обліку води на рівні держави немає. Тому ми чуємо дуже різні цифри від міністерств і агентств. Є більш-менш точні дані про воду з опадів і з водотоків, які заходять в Україну. Інші дані, які узагальнюють за звітами водокористування за видами споживачів: комунальне господарство, сільське господарство, промисловість, гідроенергетика тощо, з огляду на відсутність повного контролю за фактичним обсягом водозабору, вже не такі точні”, – зауважує Леонід.
За підрахунками Української водної асоціації, в Україні за водну політику відповідають аж 24 органи. На думку Леоніда Бицюри, це створює розпорошеність відповідальності. Одна з проблем – звести всі дані в єдину систему. В Асоціації зустрічали випадки, коли за ту чи іншу інформацію державний орган має заплатити гроші іншому держоргану, щоб отримати ту чи іншу інформацію. Ще один момент – вартість води в Україні не відображає реалій, які склалися.
“Дані про водоспоживання часто недостовірні – підприємства занижують дані, бо це впливає на їхні витрати: більше споживання – дорожчий кінцевий продукт. Якщо б ми враховували споживання води за реальними цінами, наприклад, при вирощуванні пшениці, то вартість зерна зросла б в ціні в кілька разів. Зараз ціна зерна визначається не витратами, а біржовими механізмами і попитом”, – каже науковець.
“Половину води в будь-якому місті споживають не квартири, школи і дитсадки, а підприємства. Держава субсидує постачання води всім. Так підприємства отримують воду вдвічі-втричі дешевше. Якби вода мала об’єктивну вартість, у нас б навколо цього будувався бізнес систем очищення, були заходи по зменшенню водоспоживання. В Україні вода для підприємств коштує умовно 20 гривень, а для таких самих підприємств у Польщі – 150”, – пояснює Артем Шира.
Фото: В громадах часто не знають, які саме зміни вони мають впроваджувати, – Артем Шира (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)
Окрема проблема в громадах – часто немає ресурсів для контролю, обліку, моніторингу якості води і водоефективності, каже Леонід Бицюра. Інфраструктура в Україні застаріла, більшість водоканалів були збудовані ще за СРСР, а моніторингова мережа в Україні – це близько 400 точок поверхневих вод і стільки ж – підземних, тоді як в невеликому Ізраїлі – 11 тисяч скважин, якими там контролюють водність і об’єм водного ресурсу.
“Це дуже помітно в спілкуванні з громадами. Я запитував на місцях: “У вас є пункт моніторингу підземних вод?” “Немає”. “А пункт моніторингу на річці є?” “Немає. І гідрометеостанції нема”. І як з цим працювати? Допомагають деякі міжнародні дані. Наприклад, супутники знімають всю поверхню землі, і ми можемо оцінити хоча б якісь цифри”, – додає Артем Шира.
Зараз йде процес імплементації європейського законодавства в національне, а в громадах часто не знають, що для цього потрібно, зауважує Бицюра.
“Іноді там навіть не знають, що є такі закони. Той же закон України ЗУ “Про водовідведення та очищення стічних вод” уповноважує громади моніторити і контролювати, проводити різні заходи. Але якщо вони про це не знають, то не можуть планувати ніяких заходів, не можуть планувати бюджет”, – каже співрозмовник.
В яких регіонах України вода найбільш забруднена
Забруднення потрапляє в воду від будь-якої діяльності людини. На поверхні землі може знаходитися що завгодно: будівельне і побутове сміття, добрива на полях. Все це потрапляє в землю, а далі – в поверхневі і грунтові води.
“Традиційно найбільше забруднення води – біля центрів промисловості вздовж Дніпра і на Приазов’ї. Це центральна Україна, зокрема Дніпро, Запоріжжя і також Схід. Там окрема проблема – затоплені шахти. Поруч ведуться бойові дії, і за відсутності обладнання, електроенергії, викачати звідти воду просто неможливо”, – додає Леонід Бицюра.
Є погіршення показників води біля обласних центрів, які стоять на Дніпрі. Забруднення води напряму пов’язане з близькістю великих міст і промислових об’єктів. Найбільш шкідливі – металургія, гірничодобувна галузь. Велика концентрація таких підприємств – це прямі забрудники.
Львівщина теж має такі індустріальні зони, хоч і в меншій мірі. На Франківщині, Тернопільщині, Хмельниччині – точкові забруднення сількогосподарського та побутового походження, в Вінницькій, Кіровоградській, Черкаській, Київській, Житомирській областях – додається і більш виражене промислове забруднення.
Але забруднюють воду не тільки індустріальні потужності. Шкоду наносить сільське господарство, бо там використовують пестициди, інсектициди, гербіциди та інші засоби захисту рослин з хімічною основою і різним періодом розпаду. Все це змивається через ґрунтові масиви і рано чи пізно потрапляє в воду. Найбільше з сільського господарства шкоди воді завдають свинокомплекси і птахоферми.
Воду забруднюють підприємства, сільське господарство і комунально-побутові стоки, а самі люди викидають у водойми сміття (фото: Getty Images)
“З аграріїв найбільше забруднюють воду незасвоювані добрива. У нас цей процес фактично не контролюють. Законопроект щодо контролю якості ґрунтів блокується на рівні аграрного комітету ВР. На відміну від екології, аграрний сектор має потужних лобістів, зокрема і в профільному комітеті ВР. І тому замість цього контроль відбувається на рівні самих аграрних підприємств, тобто ситуація така, що фактично вони контролюють самі себе”, – каже Леонід Бицюра.
Вода забруднюється і від комунально-побутових стоків. Там, де немає очисних споруд, в воді можуть бут мікробіологічні забрудники, залишки фармацевтичних препаратів тощо.
“В великих водоканалів є очисні споруди, в дрібних їх немає. Особливо є проблема в сільських громадах: там забрудненість менша, точкова, але щільність забруднення може бути більша. Тому коли кажуть: “переїздіть з міста в село, тут краща екологія і краща вода”, то так в житті працює не завжди. Треба розуміти специфіку води в тих чи інших районах. Які є показники натрію, кальцію, магнію, заліза. Яка лужність води тощо”, – додає фахівець.
Дуже впливає і недотримання санітарних зон, берегових водозахисних зон. Є норми, яка має бути відстань від кромки води до ріллі. А господарства часто розорюють землі прямо біля води, і туди потрапляють засоби захисту рослин і добрив. Спершу в поверхневі води і потім в підземні”, – додає фахівець.
Є проблеми і з колодязями. Леонід Бицюра багато разів бачив, що в селах колодязі стоять поблизу сміттєзвалищ – стихійних чи організованих, і там вода непридатна до вживання.
“Люди навіть візуально бачать, що вода каламутна і навіть з пінкою. Тому однозначно не можна сказати, що вода в селах чистіша, ніж в місті. Вона часом може бути ще й брудніша за рахунок того, що туди можуть потрапляти або добрива з полів, або стоки з ферм”, – каже він.
Куди можна здавати воду на аналіз
Інколи вода візуально чимось не подобається, але за результатами аналізів вона виявляється нормальною. І навпаки. Візуально чиста вода без запаху може мати перевищення показників, через що її не можна вживати, каже Леонід Бицюра.
Він перераховує основні служби, задіяні в контролі якості води. Це лабораторні центри МОЗ. Також це Держпродспоживслужба. Всі вони мають затверджені платні послуги, які можуть надавати по запиту громадян, мають регіональні офіси, де аналізують близько 15 показників води. В Одесі, Вишгороді, Івано-Франківську є потужні лабораторії, де можуть аналізувати воду на 200 показників, знаходяться в структурі Державного агентства водних ресурсів.
Також можна звертатися до Державної екологічної інспекції України, особливо коли йдеться про порушення природоохоронного законодавства. Наприклад, коли десь виявили незаконний полігон сміття, чи хтось неконтрольовано використовує засоби захисту рослин, добрив. Тоді екоінспекція проведе дослідження безкоштовно. Зафіксують порушення.
Там оперативно на це реагують, накладають штрафи, враховують збитки, каже науковець. Є додаток Екозагроза, через який можна подати туди заяву.
В Україні можна здати воду на аналіз в багатьох профільних центрах (фото: Getty Images)
З крана чи з бювета. Яку воду краще пити щодня
80% питної води в Україні надходить з поверхневих джерел, вразливих до забруднення і екологічного виснаження. Лише 20% беруть з більш безпечних підземних джерел.
Підземна артезіанська вода з бювета зазвичай чистіша, кажуть співрозмовники. Водоканали декларують пристойну якість води в кранах, але краще перестрахуватися. Бо те, що ми п’ємо на постійній основі, фактично складає основу нашого здоров’я.
“Оптимально пити водопровідну, додатково доочищену воду. Бажано – очищену за допомогою спеціальних фільтрів. І тоді ви можете не переживати, бо базово водопровідна вода вже якось очищена, в ній більш-менш щось перевірено. А якщо ви її доочистите, то можете спокійно і з задоволенням пити. Доочищувати питну воду варто всім, хто хоче жити трохи довше“, – радить Артем Шира.
Другий варіант – купувати доочищену воду. Таку продають в пунктах розливу біля будинків.
“Є портативний вимірювач солоності води, яким можна перевірити воду, не здаючи її на дослідження. Якщо солоність води знижена, то точно знижені і всі інші показники. І це означає, що така вода в кілька разів чистіша і придатна до вживання. Звісно, в ідеалі краще пити воду зі швейцарських гір, але це найкраща альтернатива тут і зараз – водопровідна, доочищена. Або вода з пункту розливу, де вона точно буде краще, ніж з крану”, – каже він.
До речі, питна негазована вода, яка продається в пляшках під різними брендами – за якістю приблизно така сама, що й вода на розлив, запевняє підприємець.
“Вода в пляшках дорожча в основному за рахунок логістики та інших факторів, але якість самої води – приблизно така сама”, – пояснює він.
“Київ – це вже степ”. Що відбувається через зміни клімату
Кліматичні зміни не мають кордонів. Через них в Україні зміщуються природні зони: степ пересувається до центру України і вище, говорить Леонід Бицюра.
“Київ – це зараз вже степ. Ще років 10 тому степу тут не було. За прогнозами Інституту водних проблем і меліорації НААН, кількість орних земель з нестачею водозабезпечення зросте: з 18,65 млн гектарів (60%) зараз до 20,6 млн гектарів (67%) у 2050 році та до 25 млн гектарів (80%) у 2100-му. Треба буде більше зрошення, осушення і водних ресурсів. Такі культури як буряк пересуваються вище, з півдня на захід. Є прогноз, що буряк будуть вирощувати тільки на Заході України в силу потреб у забезпеченні водою, які має ця культура”, – звертає він увагу.
Науковець каже: ці зміни відбуваються вже зараз. Ми бачимо їх через зміну на різних рівнях, через зміну рослинності. Бачимо нових для нас рослин, нових комах, нових ракоподібних. Вони мігрують, конкурують з місцевими видами, поширюються. Це природне явище, коли якийсь більш сильний вид витісняє слабший.
Оптимально пити водопровідну, додатково доочищену воду, радять експерти (фото: Getty Images)
“Традиційні культури у нас будуть змінюватися. Але водночас на деяких ділянках буде два врожаї на рік. До прикладу, в Ізраїлі теж є два врожаї, але в них м’якша весна. А в нас навесні були дуже сильні заморозки. А для пророщування рослини важливо, щоб перші листки не були вражені. Заморозки їхній ріст приглушили. Вже середина травня, а як зараз прохолодно. Все це негативно впливає на майбутній врожай”, – додає співрозмовник.
Втім, загалом вода перебуває у певному балансі, зменшується об’єм поверхневих вод – зростає об’єм водяної пари в атмосфері, людина ж буде відчувати процес цього перерозподілу, запевняє науковець:
“Під час кліматичних змін підвищується середньорічна температура і збільшується випаровування. А випаровування в свою чергу призводить до випадання опадів. Якщо немає сильних вітрів, то ці опади випадають на тій самій території, звідки випарувалися. Це значить, що вода не зникне кудись. З іншого боку, змінюється характер опадів. Вони набувають тропічного характеру за інтенсивністю та об’ємами. Це теж може приносити збитки, особливо в містах, які не пристосовані до таких раптових опадів. Наприклад, навіть за параметрами ливневої каналізації. Тому частішають підтоплення навіть у нетипових для цього ділянках міст”.
Так чи інакше, зараз в Україні вода стрімко втрачається на кожному рівні – від особистого до національного. І це в комплексі множиться: людина вдома неекономно користується водою, те саме – в громаді, на підприємствах, в сільському господарстві. Тому навіть проста звичка вимикати воду під час чищення зубів має значення – якщо так робитимуть мільйони, результат буде відчутним.
“Дбайливе ставлення до води — це відповідальність і прояв солідарності зі світом. Вода з крана – не просто зручність. Це результат чиєїсь праці, витрат на очищення і на підйом води вам на поверх і в кран вашої кухні. У мене великі сподівання на нове покоління, бо ще з радянських часів залишилось хибне переконання, нібито все на землі створене для людини. Але ми – лише частина природи, і якщо зруйнуються умови існування на планеті, ми постраждаємо першими. Природа відновиться, а нам буде важко”, – звертає увагу Леонід.
І додає: кожен має розуміти своє місце на планеті й прагнути зберегти воду не лише для себе, а й для інших. Ощадливість природних ресурсів – базова річ, і це має йти з уявлення: “Я розумію своє місце на планеті і хочу зберегти цю воду для інших”.