Конкуренція України та Туреччини у виробництві дронів неминуча, хоча структурно її можна компенсувати кооперацією. Крім того, турецькі виробники експортують агресивно, мають значний запас готових виробів і власні політичні вектори просування. Однак європейські держави останніми роками не надто охоче закуповують турецькі системи з огляду на політичні ризики та залежність від Анкари. Про це пише Олег Саркіц, підприємець, волонтер, засновник Громадської організації «Народна мрія», співзасновник БФ «До Мрії», в статті «Економіка дронів. Яке місце посідає український ОПК на світовому ринку безпілотних систем».
«Це (зміна політики Європи – ред.) створює для України вікно можливостей на європейському ринку, де попит на дешеві й масові системи різко зростатиме, а політики шукатимуть менш конфліктних постачальників», – зазначив він.
За словами автора, КНР залишатиметься одним із найбільших виробників дронів у світі, і її домінування в civilian-tech і компонентній базі робитиме її небажаним, але неминучим гравцем. ЄС і США публічно шукають альтернативи китайському імпорту, і в цьому контексті українські та турецькі рішення розглядатимуться як більш привабливі альтернативи,
Після завершення війни на ринок повернеться і російська продукція. РФ не зможе продавати зброю на цивілізовані ринки, але її масові FPV, баражувальні платформи та дешеві ударні системи знайдуть покупців у країнах Азії, Африки, окремих державах Близького Сходу. Конкуренція тут буде прямою. Щоб зайняти цю нішу, Україні доведеться одночасно боротися з китайською масштабністю, турецькою експортною агресією та російською політичною мережевістю в регіонах, які звикли до російських поставок.
Отже, цей ринок буде найбільш конкурентним і непростим, але саме тут українські технології, відтестовані у війні, дають перевагу: країни Глобального Півдня шукатимуть дешеві, боєздатні й перевірені системи, а не полігонні експерименти.
З іншими статтями автора можна ознайомитися за посиланням.