3000 кілометрів (плацкарт чи купе до речі?) – це не так багато в порівнянні з іншими щедротами
Ми платимо за газ, електрику та залізничні квитки менше від собівартості. Потім державні підприємства за це доплачують, а бюджет рятує державні підприємства.
А бюджет, як ми знаємо, наповнюється нашими партнерами. Тому логіка проста.
Партнери ніколи б не дозволили витрачати гроші, призначені для порятунку країни, на такі ініціативи. Тому за них мають заплатити державні підприємства, потім створити дірку в бюджеті, а вже її — ну треба рятувати.
Одна справа сказати: “Мамо, тату, дайте на пиво“, інша “Ой, мамо, нема чим за комуналку заплатить” і промовчати, чому нема чим…
У чому тут проблема, крім сорому за власну державу перед буржуями? В тому, що така незатєйліва математика знищує можливості інвестицій.
Хто інвестуватиме в нову генерацію, транспортну інфраструктуру, видобуток, якщо на всьому цьому безкоштовно катаються?
Цікаво буде побачити нові презентації на “конференціях з відновлення” – наступна у Варшаві. Що відновлюємо цього року? Чергу на безплатне житло?
Джерело
Про автора. Роман Вибрановський, український журналіст, голова правління Center for Human Capital
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.