Трудовий кодекс України – роботодавці аплодують, а робітники плачуть

Автори документу, регламентуючи трудові відносини, стали на сторону роботодавців. 

У проєкті Трудовому кодексу України передбачено нові підстави для звільнення працівника з ініціативи роботодавця. Так, стаття 97 проєкту ТК обумовлює підстави «у зв’язку з винними діяннями». Про це пише Андрій Павловський, експерт з питань соціальної політики, в статті “Понаднормова праця, скорочення відпусток, безконтрольні звільнення. Що загрожує працівникам у новому Трудовому кодексі”. 

Серед «винних дій», через які можуть звільнити працівника, зокрема:

• ·порушення працівником вимог локальних нормативних актів роботодавця з безпеки та охорони здоров’я працівників на роботі, якщо це призвело до нещасного випадку чи аварії чи створило реальну загрозу таких наслідків, підтверджену в установленому порядку;
• розголошення державної, комерційної чи іншої захищеної законом інформації, що стала відома працівникові, з яким укладено трудовий договір з умовою про нерозголошення такої інформації або який підписав угоду про її нерозголошення;
• вчинення аморального проступку працівником, який виконує виховні та навчальні функції, в тому числі у разі, якщо такі дії не пов’язані безпосередньо з роботою.

При цьому вину працівника встановлюватиме сам роботодавець в односторонньому порядку.

Також новий ТК передбачає звільнення працівника при зміні умов праці. Так, у разі відмови працівника від зміни роботодавцем в односторонньому порядку умов праці, переведення чи переміщення трудовий договір розривається роботодавцем з повідомленням за 60 днів (стаття 94 проєкту ТК) або без дотримання цього строку, замінивши його грошовою компенсацією в розмірі потрійного середньоденного заробітку працівника за кожен робочий день зменшення строку (частина 4 статті 94 проєкту ТК).

Проєкт ТК не містить передбаченої чинним КЗпП (стаття 40) заборони звільнення працівника у період перебування на лікарняному або у відпустці.

Натомість ТК передбачає збільшення понаднормового часу. Тривалість понаднормового робочого часу збільшено до 180 годин протягом календарного року. У колективній угоді (договорі) може бути передбачена інша тривалість понаднормового робочого часу аж до 250 годин протягом календарного року (стаття 120 проєкту ТК). Тоді як чинним КЗпП передбачена максимальна кількість — 120 надурочних годин.

Відповідно до проєкт ТК, роботодавець самостійно визначає форму та зміст трудових договорів з нефіксованим робочим часом, надомної та дистанційної роботи, що порушує усталену існуючу практику щодо затвердження типових і примірних форм трудових договорів центральним органом виконавчої влади, до сфери якого віднесено такі повноваження (статті 21-1, 60-1, 60-2 чинного КЗпП).

З іншими матеріалами автора можна ознайомитися за посиланням.